У цьому відео відомий російський антрополог Станіслав Дробишевський. Його діяльність - розповідати обивалам про антропологію та паралельно пропагувати технічний прогрес і науку. Популярний він не лише серед росіян, а й серед наївних українців. Я вже помічав за ним побрехенькі, але в цьому відео він перевершив сам себе.
І так, поїхали розбирати його так би мовити тези:
У середньовіччі всі були «під градусом», а потім з’явився чай та кава - і всі протверезіли. У XIX столітті в Лондоні на 55 жителів припадав один паб. Свідки писали, що для англійського робітника єдиною втіхою був алкоголь. У ті часи більшість злочинів скоювалася в стані алкогольного сп’яніння. В Америці робітникам видавали бонуси алкоголем. Середній американець тоді споживав понад 7 галонів міцного алкоголю на рік. І в Англії, і в Америці це спричинило появу рухів тверезості.
Звісно згадаю, як протверезіли на батьківщині Дробишевського: в Російській імперії робітникам також видавали бонуси водкою. Земські звіти фіксували численні випадки так званих «п’яних понеділків», коли тисячі робітників не виходили на роботу після запійних вихідних. Фабричні інспектори зазначали, що алкоголь спричиняв травматизм, розпад сімей і втрату працездатності.
У середньовіччі ж в основному пили слабкоалкогольне пиво (приблизно 2-3 градуси) та розбавлене вино, що значно менше шкодило організму та не викликало масового алкоголізму. На відміну від міцних віскі, джину, водки, абсенту, які споживали робітники в часи промислових революцій. І головне - у середньовіччі не було заводів, коли фізично неможливо не забухати від такої жахливої праці.
Щодо «нескінченних війн середньовіччя»: за даними авторитетного статистичного ресурсу Our World in Data, середньовіччя було однією з найменш кровопролитних епох в історії (за кількістю загиблих на 100 тисяч населення). Натомість із початком епохи технічного прогресу рахунок пішов на мільйони і мільони трупів. Три з найбільш кровопролитних війн в історії - Тридцятирічна війна, Перша та Друга світові - припали саме на раціональну добу техніки та науки. І це не дивно: у середньовіччі воювала здебільшого військова каста, тоді як у нові часи - сотні тисяч загнаних у муштру людей почали вбивати один одного витворами наукової думки.
Щодо тези про чай: якщо чай справді призводить до прогресу, то чому тоді Китай, де його п’ють тисячоліттями, не став постійним світовим лідером? Так, у них були технічні прориви - наприклад, чавунна металургія. Але за логікою «чай - це прогрес» династія Цін мала б літати в космос. Англійці ж попили чаю трохи більше століття і перемогли цих «технічно розвинених» китайців в опіумних війнах кількома кораблями. І якщо йти далі, то уявіть, якою надрасою мали б бути ефіопи з їхньою кавою.
Я навіть радий, що існують такі персонажі. Коли мені доведеться щось доводити прогресистам чи занауковцям, я просто покажу їм цього популяризатора науки - і розмова буде завершена
#середньовіччя #технології
Ліс на Руїнах
І так, поїхали розбирати його так би мовити тези:
У середньовіччі всі були «під градусом», а потім з’явився чай та кава - і всі протверезіли. У XIX столітті в Лондоні на 55 жителів припадав один паб. Свідки писали, що для англійського робітника єдиною втіхою був алкоголь. У ті часи більшість злочинів скоювалася в стані алкогольного сп’яніння. В Америці робітникам видавали бонуси алкоголем. Середній американець тоді споживав понад 7 галонів міцного алкоголю на рік. І в Англії, і в Америці це спричинило появу рухів тверезості.
Звісно згадаю, як протверезіли на батьківщині Дробишевського: в Російській імперії робітникам також видавали бонуси водкою. Земські звіти фіксували численні випадки так званих «п’яних понеділків», коли тисячі робітників не виходили на роботу після запійних вихідних. Фабричні інспектори зазначали, що алкоголь спричиняв травматизм, розпад сімей і втрату працездатності.
У середньовіччі ж в основному пили слабкоалкогольне пиво (приблизно 2-3 градуси) та розбавлене вино, що значно менше шкодило організму та не викликало масового алкоголізму. На відміну від міцних віскі, джину, водки, абсенту, які споживали робітники в часи промислових революцій. І головне - у середньовіччі не було заводів, коли фізично неможливо не забухати від такої жахливої праці.
Щодо «нескінченних війн середньовіччя»: за даними авторитетного статистичного ресурсу Our World in Data, середньовіччя було однією з найменш кровопролитних епох в історії (за кількістю загиблих на 100 тисяч населення). Натомість із початком епохи технічного прогресу рахунок пішов на мільйони і мільони трупів. Три з найбільш кровопролитних війн в історії - Тридцятирічна війна, Перша та Друга світові - припали саме на раціональну добу техніки та науки. І це не дивно: у середньовіччі воювала здебільшого військова каста, тоді як у нові часи - сотні тисяч загнаних у муштру людей почали вбивати один одного витворами наукової думки.
Щодо тези про чай: якщо чай справді призводить до прогресу, то чому тоді Китай, де його п’ють тисячоліттями, не став постійним світовим лідером? Так, у них були технічні прориви - наприклад, чавунна металургія. Але за логікою «чай - це прогрес» династія Цін мала б літати в космос. Англійці ж попили чаю трохи більше століття і перемогли цих «технічно розвинених» китайців в опіумних війнах кількома кораблями. І якщо йти далі, то уявіть, якою надрасою мали б бути ефіопи з їхньою кавою.
Я навіть радий, що існують такі персонажі. Коли мені доведеться щось доводити прогресистам чи занауковцям, я просто покажу їм цього популяризатора науки - і розмова буде завершена
#середньовіччя #технології
Ліс на Руїнах
gothic0000suck_1.pdf
103.2 MB
Кому треба альбом Ташена по готичному мистецтву, то нате
Закінчив годинник. Деревина вийшла невбиваєма. Це ясен, він по твердості майже як дуб, але гнучкіший, тому краще витримує удари. Також він покритий трьома слоями льяного масла та фінішом у вигляді бджолиного воску. Нажаль не вдалося зробити його повністю водонепроникним. Дощ він витримає без проблем, але занурення під воду - ні. Механізм механічний. Краще підходить для постапокаліпсису, бо важко буде діставати десь батарейки
#технології #апокаліпсис
#технології #апокаліпсис
Forwarded from ✠ Saffron ✠ 𓋹
До речі гріх обжерливості часто зображався як барильце з головою і ногами кабана обвішаний їжею
Народні прикмети, прислів'я та приказки про ножі:
«Ніж тупий – господар дурний»
«Втратити ніж – втратити життя»
«Хто з ножем, той і з м'ясом»
«Які ножі - такий і господар»
«Без ножа тільки боягуз ходить»
«Ножом не лякають, дістав - бий!»
«Якщо трапиться на дорозі ніж вістрям проти шляху, не піднімай — до смерті»
«Ніж у дорозі товариш»
«На ніч ніж на столі не залишай - домовик поріжеться»
«Чим сильніше ніж іржавіє, тим краще ріже»
«У втраченого ножа ручка золота»
«Нічого туди з ножем, де сокира покладена»
«Тримаючи ніж у руці, не можна думати про нього погано - образиться»
«Ніж тупий – господар дурний»
«Втратити ніж – втратити життя»
«Хто з ножем, той і з м'ясом»
«Які ножі - такий і господар»
«Без ножа тільки боягуз ходить»
«Ножом не лякають, дістав - бий!»
«Якщо трапиться на дорозі ніж вістрям проти шляху, не піднімай — до смерті»
«Ніж у дорозі товариш»
«На ніч ніж на столі не залишай - домовик поріжеться»
«Чим сильніше ніж іржавіє, тим краще ріже»
«У втраченого ножа ручка золота»
«Нічого туди з ножем, де сокира покладена»
«Тримаючи ніж у руці, не можна думати про нього погано - образиться»
Forwarded from НеоАрхаїка 🐾
#НАрх_ідея
#апологія_хуторянства
Кажуть, вчора був День Степу. Хоча слов'яни та українці зародилися серед густих лісів та вологих гаїв, особисто я завжди почуваю себе в лісі не те щоб чужинцем, але точно гостем. Зате серед Степу я вдома.
Наше степове Причорномор'я - зовсім не пласка рівнина. Тут через кожен десяток верст - балка чи ярок, а іноді балка у балці. Подекуди Степ розрізають долини річок, густо вкриті співучим очеретом. Над Степом - бездонне Небо, таке глибоке, наче самі очі Сварога. Щоночі зоряні чумаки тягнуть свої валки білястою стежкою через увесь небосхил.
Квітучий Степ надзвичайно мальовничий, а сонний та сірий - з листопада по березень - розверзає глибини хтонічного відчаю. Простором, волею та відчаєм пронизані степові пісні. Тут співають протяжно і голосно, щоб слово стелилося від балки до балки. Люди, що мешкають тут, досі обпечені Сонцем та обсмалені вітрами. Вони мають хитру та непокірну вдачу, успадковану від Предків, яким та допомагала виживати на вічно палаючому Фронтирі.
Бережіть Степ. Бережіть його кургани та бабаків, косуль та ніжні золотаві суцвіття, що знаходять собі місце серед буйних трав.
Обидві світлини мої. Перша зроблена наприкінці червня 2008 року хр.е. неподалік від Південного Бугу, а друга - актуальний вид на Тилігул з горища моєї хати. Вирісши в оточенні "кам'яних джунглів", закутих у бетон і асфальт, вкотре тішусь тому, що вирвався з них в очеретяну глушину.
Саундтрек за посиланнями:
1. Очеретяний кіт - "Сум кота"
2. Чорноморці (сучасний український гурт) - "Плач, Кубань"
3. Тарас Житинський - "Ой ти, батьку степ широкий мій" (сл. Нестора Махна)
#апологія_хуторянства
Кажуть, вчора був День Степу. Хоча слов'яни та українці зародилися серед густих лісів та вологих гаїв, особисто я завжди почуваю себе в лісі не те щоб чужинцем, але точно гостем. Зате серед Степу я вдома.
Наше степове Причорномор'я - зовсім не пласка рівнина. Тут через кожен десяток верст - балка чи ярок, а іноді балка у балці. Подекуди Степ розрізають долини річок, густо вкриті співучим очеретом. Над Степом - бездонне Небо, таке глибоке, наче самі очі Сварога. Щоночі зоряні чумаки тягнуть свої валки білястою стежкою через увесь небосхил.
Квітучий Степ надзвичайно мальовничий, а сонний та сірий - з листопада по березень - розверзає глибини хтонічного відчаю. Простором, волею та відчаєм пронизані степові пісні. Тут співають протяжно і голосно, щоб слово стелилося від балки до балки. Люди, що мешкають тут, досі обпечені Сонцем та обсмалені вітрами. Вони мають хитру та непокірну вдачу, успадковану від Предків, яким та допомагала виживати на вічно палаючому Фронтирі.
Бережіть Степ. Бережіть його кургани та бабаків, косуль та ніжні золотаві суцвіття, що знаходять собі місце серед буйних трав.
Обидві світлини мої. Перша зроблена наприкінці червня 2008 року хр.е. неподалік від Південного Бугу, а друга - актуальний вид на Тилігул з горища моєї хати. Вирісши в оточенні "кам'яних джунглів", закутих у бетон і асфальт, вкотре тішусь тому, що вирвався з них в очеретяну глушину.
Саундтрек за посиланнями:
1. Очеретяний кіт - "Сум кота"
2. Чорноморці (сучасний український гурт) - "Плач, Кубань"
3. Тарас Житинський - "Ой ти, батьку степ широкий мій" (сл. Нестора Махна)
Forwarded from Обранці духів ✙
Псалтир Луттрелла, Англія 🏴 (Лінкольншир), бл. 1320–1340; @britishlibrary Add MS 42130, f. 176v.
Опис зображення: Ілюстрація з середньовічного манускрипту — трав’янистий пагорб, із якого собаки виганяють кроликів із нір. На вершині пагорба двоє кролів стоять один навпроти одного з витягнутими передніми лапками. Наче перед тим як почати битися.
Опис зображення: Ілюстрація з середньовічного манускрипту — трав’янистий пагорб, із якого собаки виганяють кроликів із нір. На вершині пагорба двоє кролів стоять один навпроти одного з витягнутими передніми лапками. Наче перед тим як почати битися.
Це - середньовічна пральна машина. Окрім ефектного вигляду, вона має цілу купу переваг перед сучасними аналогами.
Наші пралки - це справжній ворог екології. На їхнє виготовлення йде безліч пластику та шкідливих металів, які згодом залишаються в ґрунті. Протягом усього життя така машина жере купу електрики, що, звісно, має наслідки у вигляді отруйних газів, які потрапляють в атмосферу з електростанцій.
Сучасні пральні машини - це один із головних постачальників мікропластику у води планети. Вони вибивають його з поліестрового одягу під час прання, а потім пластик разом зі стічними водами потрапляє в річки та океани. До речі, разом із різноманітною хімією у вигляді пральних засобів.
Як ви розумієте, машина родом із «темних віків» таких проблем не створювала. Вона була вдалим компромісом між технікою та природою.
Нашу ситуацію погіршує ще й те, що ця шкідлива штука стоїть майже в кожній квартирі. Це збільшує її негативний вплив у геометричній прогресії. Тоді як одним середньовічним агрегатом могло користуватися ціле село.
Пральна машина на тязі струмка давала справжню незалежність. Побудував один раз - і більше не треба платити ні за електрику, ні за обслуговування. І служитиме вона, без перебільшення, сотню років - на відміну від сучасної одноразової техніки. Їх досі використовують у деяких сільських громадах. На відео, наприклад, машина з румунського села. Це каже про виключну ефективність цього пристрою, який використовують вже 1000 років.
Хто шукає незалежності, общинного колективізму та природності - може звернутися до цього прикладу мудрості предків
#середньовіччя #техніка
Ліс на Руїнах
Наші пралки - це справжній ворог екології. На їхнє виготовлення йде безліч пластику та шкідливих металів, які згодом залишаються в ґрунті. Протягом усього життя така машина жере купу електрики, що, звісно, має наслідки у вигляді отруйних газів, які потрапляють в атмосферу з електростанцій.
Сучасні пральні машини - це один із головних постачальників мікропластику у води планети. Вони вибивають його з поліестрового одягу під час прання, а потім пластик разом зі стічними водами потрапляє в річки та океани. До речі, разом із різноманітною хімією у вигляді пральних засобів.
Як ви розумієте, машина родом із «темних віків» таких проблем не створювала. Вона була вдалим компромісом між технікою та природою.
Нашу ситуацію погіршує ще й те, що ця шкідлива штука стоїть майже в кожній квартирі. Це збільшує її негативний вплив у геометричній прогресії. Тоді як одним середньовічним агрегатом могло користуватися ціле село.
Пральна машина на тязі струмка давала справжню незалежність. Побудував один раз - і більше не треба платити ні за електрику, ні за обслуговування. І служитиме вона, без перебільшення, сотню років - на відміну від сучасної одноразової техніки. Їх досі використовують у деяких сільських громадах. На відео, наприклад, машина з румунського села. Це каже про виключну ефективність цього пристрою, який використовують вже 1000 років.
Хто шукає незалежності, общинного колективізму та природності - може звернутися до цього прикладу мудрості предків
#середньовіччя #техніка
Ліс на Руїнах
Це - архангел Михаїл. Сцена зображує вірш 12:7 з Книги Одкровення: «І відбулася в небі війна: Михаїл та його Ангели воювали проти дракона, а дракон і його ангели воювали [проти них]».
Ілюстрацію замовила місіонерська організація в Японії у художника Даніеля Мітсуї
Ілюстрацію замовила місіонерська організація в Японії у художника Даніеля Мітсуї