#НАрх_гумор
#апологія_хуторянства

Немає сенсу в сурогатній фізичній активності, себто так званих "качалках", якщо є сад і город 💪

#НАрх_мистецтво

Сергій Васильківський, "Птахи повертаються"

/ на жаль, не знайшов рік написання, але, вочевидь, це межа ХІХ-ХХ століть /

Надзвичайна, глибока картина про самобутнє, вільне життя за Звичаєм та ритмами Природи. "Просвєщонна" публіка побачить у ній брудне, зубожіле, невакциноване село, обов'язково згадає про "дитячу смертність" і "середню тривалість життя у 40 років" - так їй розповіли в інтернетах і на всіляких наукпоп-шабашах. Ми ж бачимо свободу і красу. Так люди і повинні жити.

#НАрх_ідея

90 років тому Вальтер Беньямін написав відоме есе "Мистецький твір в епоху його технічного відтворення", в якому аналізує і критикує потяг його сучасників до механічних репродукцій витворів мистецтва.

Цікаво, що сказав би Беньямін, якби дізнався про AI-репродукції унікального і всесвітньо відомого стилю Хаяо Міядзакі, які буквально заполонили інтернети в останні дні.

9 років тому сам Міядзакі вичерпно висловився про так зване "АІ-мистецтво" - він назвав його "insult to life itself" (в англійському перекладі), тобто "образою / викликом / зневагою до самого життя".

Прекрасні та величні твори Міядзакі, які великою мірою пронизані духом неоархаїки, - унікальні та самоцінні. Якщо вам справді подобається його стиль, відмовтесь від цього безглуздого мавпування, будь ласка.

Перефразовуючи мем з каналу "Кроличья нора", АІ-чума не йде, вона вже прийшла. Час виробити імунітет до неї або втратити свою людяність в її огидних кривляннях.

#НАрх_практика

Рік тому в самому центрі столиці, на Майдані, відбулась перша презентація моєї книги "З Богами у серці". Тепер шановний Руслан Халіков запропонував провести ще одну презентацію, цього разу у весняній Одесі.

За останні місяці я отримав чимало різних відгуків на книгу, дещо переосмислив і буквально провів роботу над помилками та одруківками, завдяки чому в новому накладі більшість із них вже прибрано.

Сподіваюсь і розраховую на те, що одеська презентація буде "ламповою", з відкритою дискусією про відродження слов'янського язичництва. В умовах повномасштабки рідновірському руху критично не вистачає інтелектуальних подій і змістовного обміну думками.

Тому запрошую всіх охочих до антикафе "Підпілля" 18 квітня, у п'ятницю.

Вхід вільний, але, як завжди, можна пожертвувати щось на розвиток антикафе. Також, звичайно, можна буде придбати примірник книги за ціною видавництва.

З будь-яких питань можете звертатися безпосередньо до мене: @dolhochub

Штож, радий повідомити, що в нас буде мерч!

Поміж футболок плануються і патчі, але то буде трохи пізніше. Перша футболка буде присвячена «Історії Рисі» — роботі одного з найвідоміших структуралістів ХХ ст. Клоду Леві-Строссу. На самій же футболці буде зображений індіанський ведмідь, який був колись вишитий мушлями на безрукавці хайда [спільноти] з комерційного сукна.

На вибір два кольори, що будуть зображені нижче. Перший колір — світлий візон. Другий колір — світлий хакі (буде трохи світліший ніж на фото). Футболки оверсайз, тож уважно дивіться на розмірну сітку в Гугл формах, які теж прикріплюю. Там же заповнюється і замовлення.

Ціна питання — 1,111 грн за шт.

Трохи деталей по футболці: принт дтф, стрейчкулір 200 щільності. Хотілося зробити шовкодрук (як то було на «Традиції і безпорядок»), але його заготовка надто дорога 🤷🏻‍♂️

Оплата замовлення:

https://send.monobank.ua/jar/4QWBm2et8t

4441 1111 2411 3964

Куди відправляти, який колір та кількість:

https://docs.google.com/forms/d/17Q3LxqQ5WIZt2NJEppuoJrjXvdM26b5kfAeJCKB24gg/edit?hl=uk

#НАрх_витяги

Толкін - найбазованіша з баз, справжній ґрунт, основа.

Поняття соластальгії, вперше запропоноване австралійським🇦🇺 філософом Гленном Албрехтом (Albrecht, G. (2005). "Solastalgia": a new concept in health and identity. PAN: Philosophy Activism Nature, 3, 41–55.), означає особливий психологічний стан, що виникає через руйнування або радикальну трансформацію навколишнього середовища, яке має важливе емоційне та екзистенційне значення для людини. Цей стан характеризується відчуттям скорботи, туги і навіть екзистенційної тривоги від втрати дорогоцінного місця, з яким людина пов’язана на глибокому, майже духовному рівні (Albrecht, G., Sartore, G. M., Connor, L., Higginbotham, N., Freeman, S., Kelly, B., … & Pollard, G. (2007). Solastalgia: The distress caused by environmental change. Australasian Psychiatry, 15(S1), 95–98).

Саме таке почуття глибокого смутку та втрати автентичності місця описує Петер Вессель Цапффе у своєму есеї «Прощання з Ґауста». Він зображує трагедію однойменної гори ⛰, яку поступово перетворюють на туристичний об’єкт 🎿, що призводить до незворотних змін у її природному стані. Гора втрачає свій первинний дух, стаючи жертвою комерційного споживацького ставлення до природи, коли туристи 🏕, що «підкорюють» вершину, роблять це не через любов до природи або глибоке емоційне переживання, а через бажання статусу чи легкодоступної розваги. Для норвезького 🇳🇴 філософа ці зміни означають не просто фізичну деградацію місцевості, а екзистенційну трагедію, що символізує втрату справжності, глибини та духовності.

Петер Вессель Цапффе підкреслює поверховість та порожність досвіду людей, що легко дістаються на вершину гори механізованими способами, перетворюючи Ґаусту на банальну локацію для задоволення власного его. Цей поверховий досвід позбавляє людину можливості справжнього контакту з природою та глибоких переживань, які походять саме зі стриманості, поваги та вдячності за красу, отриману через особисті зусилля. Емоційний біль, що його виражає автор, співзвучний поняттю соластальгії, адже він усвідомлює, що первинну «душу» гори неможливо врятувати, що її краса приречена бути знищеною через людське прагнення комфорту і прибутку. Трагедія Ґаусти в тексті Петера Весселя Цапффе — це втрата не лише природного середовища, але й сенсів і цінностей, які формуються у глибокому та уважному контакті з природою. Врешті, автор залишає читача в стані безнадії, визнаючи незворотність змін і сумуючи за прекрасним, яке змушене було загинути лише через свою вразливість перед байдужістю людей, які «бояться висоти – як у просторі, так і в собі».

З есеєм Петера Весселя Цапффе «Прощання з Ґауста» можна ознайомитися за посиланням у нас на Патреоні:
https://www.patreon.com/posts/peter-vessel-z-125664106?utm_medium=clipboard_copy&utm_source=copyLink&utm_campaign=postshare_creator&utm_content=join_link

Також не забувайте нас підтримувати 💸:
Патреон: https://www.patreon.com/CSRCcE
Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/6gzaxY9n1z

#апологія_хуторянства

На хуторі під грозовим весняним небом квітне мигдаль. Він ніби увінчує собою цвіт абрикосів та слив, звичний для цієї пори. Справжні ієрофанії квітня.

🐔 П І В Н І С Т Ь 🐓

👀 Люди люблять яскраві óбрази. Котів ми знаємо пруткими, корів — спокійними, лис у всьому світі хитрує, а півень.. а що півень?

✊ Усюди в світі курей і півнів сприймають інакше, аніж у пострадянському просторі.
🐣 І дійсно: півні захищають своє численне потомство, вибудовують сувору ієрархію поміж інших, полюбляють битися за своє та дуже небезпечні в цих бійках.

Іноді півень, знайшовши їжу, спеціально лишає її для курочки, яка йому подобається, щоб привернути її увагу й похизуватись, ну і забезпечити собі здорове потомство.

🔪 Півень здавна сприймався людьми як символ войовничості, боротьби та бійкуватості. І не марно, враховуючи їхній палкий характер.
🥖 Геральдика Франції повна півнів — це тягнеться ще з часів Галії — і півень нині є одним із французьких національних символів.
🙌 Чорт, та навіть американські альт-райти підіймали Півня на свій стяг! Бо «півні історично символізували маскулінність, хоробрість та воскресіння — а ще вони дуже територіальні тварини».
✨ Про китайський зодіак та рік Вогняного Півня годі й говорити!

Півні в Україні отримали свою назву за їхню чудову звичку голосно "співати". Самі півні не чують своїх потужних криків: відкриваючи дзьоба для голосного співу, вони перекривають собі слуховий прохід.

👻 У абсолютній більшості міфологій різних народів світу півні — дуже езотеричні тварини.
🌞 Їх часто пов'язують із Сонцем — певно, бо півні спілкуються із ним своїми піснями — а також із вогнем та потойбіччям. Щодо крику півнів та того, де вони кричать (в будинку, на позорі, біля хвіртки) існує багацько прикмет — як добрих, так і лихих. А ще спів півня має відлякувати злих духів від господарства!
✝️ Ось, навіть християнські церкви беруть собі за логотип півня, бо той ще й прямо згадується в Біблії! Перелічувати нескінченні міфи про створенню світу, обряди, вірування та прикмети щодо півнів — жодного посту не вистачить.

Ти можеш лоскотати півня, лагідно пестячи його борідку. Те саме працює і з курочками!

😕 То що ж не так у нашому краю із півнями? Чому істота, яка боронить свою велику сім'ю, хоробро б'ється за територію та щодня вітає схід Сонця — у нас стала образою?
⛓️ Цю бридку і безглузду асоціацію зі зґвалтованими ув'язненими принесли нам виключно совкові тюрми. Проте із падінням режиму чомусь вже й вільні люди почали зневажливо називати одне одного так. І несуть цю бридоту далі у наш нескінченний та вічний міф, який тільки-но відірвався від радянщини.

🪶 Чи доречно принижувати гордого птаха тою гидкою асоціацією? Хіба каста зґвалтованих зеків не мала назавжди зникнути разом із Совком? Що для нашого міфу краще: Півень як захисник свого власного, як хоробрий та езотеричний співучий птах, чи як зґвалтований у хворому соціумі раб?

🐓 Півень — це шикарно, особливо із великим червоним гребінцем!

🏴 Шануй Півня. Товаришуй із Півнем. Підіймай Півня на стяг. Півність або смерть!

ПЛЕМ’Я 🔥🐒

Вітаємо!

"Іґґдрасілль" - лібертарний дослідницький проєкт, а цей канал є платформою для розповсюдження результатів нашої діяльності.

Останні роки ми працювали над комплексною пропозицією Стратегії розвитку лібертарного середовища. В процесі робота переросла у значно більший проєкт, через громадність і кількість викликів, що стоять перед лібертаріями України і світу.

Сьогодні нарешті представляємо публічну версію нашої Стратегії і дуже просимо вас підтримати нашу справу, поділившись каналом зі своїми товаришами і товаришками.

Long Live Liberation Socialism!

@libsocinua

#НАрх_ідея

Фрагмент з книги "З Богами у серці", презентація якої відбудеться в Одесі у п'ятницю, 18 квітня, в антикафе "Підпілля":

Важливим поняттям язичницької етики, яке сходить до античної Греції, є евдемонія (або євдаймонія, від εὐδαιμονία). Починаючи з Демокріта й Аристотеля (друга половина V – IV ст. до хр.е.), під нею стали розуміти щастя, гарний настрій, благий стан душі. Проте буквально це поняття можна перекласти як «покровительство улюбленого духу», причому під «духом» / «даймоном» міг розумітися певний Бог. Задумайтесь, наскільки це важливо: Божественна Сила, до якої ми відчуваємо найбільший потяг, дарує нам своє благословення; «обирає» та полюбляє нас у відповідь.

Можливо, такий варіант близький тим, хто розуміє Богів як Особистості, проте не обов`язково. Сила, що володіє свідомістю, безкінечно далекою від людських уявлень про «особистість», також може працювати через нас і проявлятися нами в цей світ. Останній момент важливий також в якості уточнення: евдемонія як благий та піднесений стан душі аж ніяк не дорівнює розслабленому комфорту, тяга до якого поширена в наші дні. Нерідко якраз навпаки, охоплені Силою люди працюють натхненно і напружено.

Евдемонія додатково підкреслює важливість проживання власного Міфу. Язичник – це той, хто живе за певним архетиповим сценарієм, або принаймні намагається уподібнити своє життя до архетипів , закарбованих у вічності. Звичай доніс чимало прикладів таких архетипів: богатирів і змієборців, Кожум’як і Селяновичів, прекрасних дів та жінок, обдарованих глибинною мудрістю, а також відлюдинків, розбійників, чарівників.

Проживання Міфу не є його детальним і дослівним відтворенням. Кожен рідновір слідує своїм власним Шляхом, в якому відлунюють Шляхи його Предків. Він чи вона плекають свою історію, яка, можливо, колись стане для нащадків ще одним архетипом. Тільки так ми можемо не просто реконструювати Звичай, але належним чином бути Його учасниками.

Усе описане вище відноситься до сфери бажаного чи потрібного, однак переважно не дійсного, не наявного тут і зараз. Проте саме так і будується релігійна етика. Попри все, ми віримо, що рано чи пізно Коло замкнеться, і Рідні Боги спалахнуть в нашій крові сяйвом нової Архаїки, і наш Дух знову, як і колись, стане Орлом небес, і Туром лісів, і Змієм глибин.