#НАрх_практика

Весняна зелена трава у лісі - мов списи війська Ярили, Вовчого Пастиря. Але квітнева трава при цьому ще й м'якенька, шовковиста і несамовито духмяна, запашна. Із силою Ярого Бога проривається вона крізь ґрунт і руїни, крізь шпарини в асфальті й стики бетонних плит. Вона - яскраве свідчення того, як життя перемагає.

Років шість тому до нас на хутір приїжджали туристи з дітьми. Я повів їх на прогулянку до лісу - порівняно невеликого акацієвого, кленового й дубового лісу, висадженого людиною за останні півтора століття. Урабнізовані туристи всіляко заважали дітям заходити у високу траву, лякали їх кліщами та зміями, та й самі лякалися ледь не кожного шороху (хоч стояв полудень, а крупніших за лиса хижаків у цьому лісі не знайдеш!). Навіть не пам'ятаю, розвеселила чи роздратувала мене таке боягузтво дорослих буржуа. Найбільше шкода, звісно, їхніх дітей, бо ким вони можуть вирости в ізоляції від квітневого буяння Природи в степу та у лісі?

Отож, мої діти вже вдруге за місяць самі тягнуть мене з рюкзаком походити по лісових стежках, розкласти намет, попити в ньому чаю і почитати дотепні історії про мишок з Ожинового Живоплоту або Петсона і Фіндуса з віддаленого шведського хутору. Сподіваюсь, що саме ці моменти осядуть в їхній пам'яті в якості дитячих спогадів.

#НАрх_ідея

Нікому не бажай "продуктивного дня"

Ви помітили, як в останнє десятиліття в українських соцмережах і навіть поза ними поширилась звичка бажати підписникам "продуктивного дня", "робочого настрою" і т.д.?

Цього можна було б очікувати на радянських заводах, де ти мав наслідувати "подвиг" Стаханова та "героїчних" доярок. Проте і в умовах "вільного ринку" такий етос теж процвітає. Це яскраве свідчення того, що продуктивізм - чільна ідея Модерну за будь-якого устрою.

Що, власне, означає побажати людині "продуктивного дня"? Так ви визнаєте її функцією робочого місця, призначаєте в якості сенсу дня - виконання рутинних завдань від начальника або партнера, підкреслюєте, що головне в житті - "ефективність" для економіки, продукт, KPI.

Проте кожен знає, що у головне у житті відбувається поза офісом та заводом. Сім'я, хобі, творчість, гарна книга, вишневий садок, бійцівський клуб, похід у гори - ось гідні сенси для того, щоб проживати день. У своїй істинній реалізації людина ніколи не продуктивна.

#НАрх_гумор

Вартовий степової дороги. Особливо яскраве враження справляє, коли проїжджаєш повз нього у темряві.

О 17:00 збираємо клуб "Лібертарій" для обговорення праці класика антиколоніального руху Франца Фанона "Гнані і голодні". Посилання на онлайн-зустріч:

https://us04web.zoom.us/j/76713872141?pwd=3zmuWCEXL8MF3psC5XhoPHjiv7xa1R.1

Meeting ID: 767 1387 2141
Passcode: 7m4JD2

Кожен із нас у тій чи іншій мірі страждає на недуг речового фетишизму. Речі ми дуже любимо і заради них віддаємо пів життя на роботах. Але проблема навіть не в тому, що це шкодить природі, чи в тому, що це збагачує поганих людей, чи в тому, що більшість речей елементарно непрактичні. Проблема в тому, що вони просто не приносять задоволення — лише мінливу радість, яка проходить за тиждень, а далі ти знову фруструєш, прагнучи наступної речі, якої в тебе поки що немає.

Щоб вийти з цього замкнутого кола, треба практикувати простий середньовічний метод — робити речі самому. Я кажу це з власного досвіду. Наприклад, коли я два місяці у вільний час робив ніж, то, по-перше, отримував неймовірне задоволення від процесу створення, а по-друге, вже два тижні милуюся ним, поки сохне лляна олія на руків’ї. І буду милуватися ще дуже довго. Якби я ніж купив, він би вже валявся десь у шухляді забутий, бо я вже шукав би щось новеньке на маркетплейсі.

Річ, зроблена твоїми руками, вже наповнена твоєю працею, часом, особистим сенсом. Вона стає частиною тебе та твоєї історії. Тому, звісно, ти її любиш більше, ніж річ, яку тебе змусила купити брехлива та ілюзорна реклама і яка була зроблена бездушною машиною.

Просто будь-яка людина після елементарного навчання на YouTube вже може сама собі робити одяг, посуд, ювелірку, меблі, вироби зі шкіри, деякі тканини тощо. Ці речі будуть якісніші, гарніші, дешевші, а головне — приноситимуть вам справжню насолоду, яку не дасть жоден айфон

#середньовіччя

#НАрх_ідея

На тлі того, що відбувається ниньки на Піренеях, слід згадати про завжди актуальне.

Повсюдне поширення електроенергії та пов'язаної з нею техніки - це історична аномалія, і вона матиме свій кінець, можливо, навіть на нашому віці.

Коли останній телефон перестане працювати, і людина відкине його за непотребом, її очі знов відкриються для глибини небес і очей співбесідника, її руки знов відчують тепло Землі, яку доведеться обробляти, а трильйони віртуальних "грошей" разом із усіма "штучними інтелектами" просто розчиняться в повітрі, наче туман над вранішнім морем.