Forwarded from from western woods to beaversdam
"Who do they think they are? Don’t they understand? Don’t they know who I am? My lady…she has chosen me. I am her betrothed. Even now I see her. Her gentle features, as if painted by the finest brush. Fangs aglisten, a seductive smile on her lipless face. My lady, though no artist could capture your true beauty…it is what I have in your absence. She’s been quiet for some time. She’s testing me…but I will keep my vow. We will be together again. Tails twisting, teeth tearing. Piercing my skin. Gnawing on my insides. The pain…it tells me…I’m the one."
— Layers of Fear 2
— Layers of Fear 2
Forwarded from ВПРАВкИ ЗІ СТИЛЮ
Трохи банальщини на ніч
Хай якого проєкту української мови ми держимося, хай на що взоруємось і хай що плекаємо, з часом ця українська мова (чи пак її мовці) кожному з нас чимось та й не вгодить. І це так має бути. Ми ж від Неї менші, тож зрештою ми їй винні, а не вона - нам.
Головне - щоб усі ці проєкти були, жили і мутірували. А для цього в нас поки є і чорнозем, і добриво, і насіння, і хлібороби.
Хай якого проєкту української мови ми держимося, хай на що взоруємось і хай що плекаємо, з часом ця українська мова (чи пак її мовці) кожному з нас чимось та й не вгодить. І це так має бути. Ми ж від Неї менші, тож зрештою ми їй винні, а не вона - нам.
Головне - щоб усі ці проєкти були, жили і мутірували. А для цього в нас поки є і чорнозем, і добриво, і насіння, і хлібороби.