one more chapter

one more chapter

Досі думаю про всю цю історію з читанням жінок та чоловіків, і згадала нещодавну розмову з подругою, а також Євгена Клопотенка. Ми говорили про трилер («Сад метеликів»), і вона думала, що автор чоловік, і це її бентежило. Я спочатку злякалася, що так і є…

Принагідно згадала оцей свій старий пост, і тепер в мене заново розкривається параноя.
У статті про Ґеймана згадувався епізод із Сендмена про письменника, який не міг писати, поки не отримав в подарунок від іншого письменника Калліопу, одну з дев'яти муз. Письменник ув'язнює її в своєму будинку і неодноразово ґвалтує її, а його кар'єра після цього розквітає. Хтось із фанатів каже письменникові, що їм дуже сподобалася сильна жіноча персонажка у його творах, на що він відказує: "Узагалі я вважаю себе письменником-феміністом". І лише коли Сендмен звільняє музу, тоді письменник отримує свою розплату. Я навіть пригадую, що цей епізод був у серіалі.
До чого тут мій пост? Та просто щиро скажу, що мені лячно читати твори, написані чоловіками, у яких є маніяки чи насилля над жінками. Навіть якщо це на позір засуджується, навіть якщо це детектив, мені все одно страшно, бо ж раптом це чиясь прихована фантазія? Мені байдуже, що це стереотипне мислення, чесно. Бо тепер я думаю про цей епізод із Сендмена, думаю про Ґеймана, який казав жінкам називати його господарем, про те, як він не чув слова ні, (далі трохи чутливий контент) як після того, коли жінка просила його не проникати в неї ні руками, ні членом, бо у неї була інфекція сечевидних шляхів, а він зробив це проти її волі. І я після цього маю думати, що той епізод був просто вигадкою?
Так, я знаю, що not all men, але прошу чоловіків не виправдовувати один одного після таких новин, а висловити підтримку жінкам. Я вже бачила стільки агресії до жінок після таких новин, що навіть не знаю, як пояснити цей страх. У мене від таких історій жахливі траст ішшюз, і взагалі віднедавна я вже дуже погано сприймаю отакі серіали чи книжки про маніяків, мені від цього жахливо страшно. А якщо подумати, що за ними може стояти не просто історія, а втілення чиїхось бажань... стає ще страшніше.

www.group-telegram.com/us/one_more_chapterr.com/1646

1.0K viewsJan 14 at 12:51

Принагідно згадала оцей свій старий пост, і тепер в мене заново розкривається параноя.
У статті про Ґеймана згадувався епізод із Сендмена про письменника, який не міг писати, поки не отримав в подарунок від іншого письменника Калліопу, одну з дев'яти муз. Письменник ув'язнює її в своєму будинку і неодноразово ґвалтує її, а його кар'єра після цього розквітає. Хтось із фанатів каже письменникові, що їм дуже сподобалася сильна жіноча персонажка у його творах, на що він відказує: "Узагалі я вважаю себе письменником-феміністом". І лише коли Сендмен звільняє музу, тоді письменник отримує свою розплату. Я навіть пригадую, що цей епізод був у серіалі.
До чого тут мій пост? Та просто щиро скажу, що мені лячно читати твори, написані чоловіками, у яких є маніяки чи насилля над жінками. Навіть якщо це на позір засуджується, навіть якщо це детектив, мені все одно страшно, бо ж раптом це чиясь прихована фантазія? Мені байдуже, що це стереотипне мислення, чесно. Бо тепер я думаю про цей епізод із Сендмена, думаю про Ґеймана, який казав жінкам називати його господарем, про те, як він не чув слова ні, (далі трохи чутливий контент) як після того, коли жінка просила його не проникати в неї ні руками, ні членом, бо у неї була інфекція сечевидних шляхів, а він зробив це проти її волі. І я після цього маю думати, що той епізод був просто вигадкою?
Так, я знаю, що not all men, але прошу чоловіків не виправдовувати один одного після таких новин, а висловити підтримку жінкам. Я вже бачила стільки агресії до жінок після таких новин, що навіть не знаю, як пояснити цей страх. У мене від таких історій жахливі траст ішшюз, і взагалі віднедавна я вже дуже погано сприймаю отакі серіали чи книжки про маніяків, мені від цього жахливо страшно. А якщо подумати, що за ними може стояти не просто історія, а втілення чиїхось бажань... стає ще страшніше.

BY one more chapter