Зараз читаю українське видання подорожей барона фон Кампенгаузена, який наприкінці XVIII ст. проїхав майже всю Україну від півночі аж до Криму. Ці подорожні записки створені в кращих канонах орієнтального тревелогу доби Просвітництва – з типажами, екзотикою та колоніальними сюжетами. Трохи детальніше зроблю на нього огляд пізніше, але поки поділюсь кількома цікавими та яскравими сюжетами про українські терени, як своєрідну контактну зону (фронтир), де ще сильно відчуваються сліди прикордоння між державами (Гетьманщиною, Річчю Посполитою та Кримським ханатом), культурами та способами життя:
Про грецьку й вірменську громаду колишнього полкового міста Ніжин, яке довгий час було важливим центром торгівлі:
«…Ніжин – це миле і дуже густонаселене місто з розвиненою торгівлею, що перебуває в руках греків та вірмен… Вони продають багато вина, консервованих фруктів… грецьке мило і велику кількість виробів зі шкіри і шовку, які вони привозять з Греції та Азії… У цьому місті виготовляють особливо чудові парфуми, які незгірші за парфуми з Монпальє, різноманітні солодощі та фруктові лікери, які збагачують жителів…»;
Про нащадків козацької старшини у Подніпров’ї:
«…Їх вбрання, особливо у знатних і заможних, є сумішшю польських і татарських строїв (дуже логічно🤔 – авт.). Велике панство тут дуже пишається своїми прізвищами і серед них вважається, що до найдавніших родин належать тільки ті, в яких був або гетьман, або воєначальник або головний суддя. До таких родин належать Апостоли, Кочубеї, Кулябки, Безбородьки, Скоропадські, тощо. Ці поважні родини походять від печенізьких татар, які колись займали частину цього краю і чиє ім’я досі носить одне з міст (мабуть він має на увазі Черкаси? – авт.)…».
Про Кременчук, як центр транзитної торгівлі. А ще місто, куди доставляли каракатиць з Егейського моря:
«…Його назва походить від татарського слова «кременчок», яке означає «дуже безлюдний». Він розташований на лівому березі Дніпра… Плід, який росіяни називають терен, і який прикрашає береги цієї річки… називається татарською «кагамлик». У цьому місті немає нічого примітного, хоча воно досить густонаселене і веде велику транзитну торгівлю з Білорусією та Кримом. Купці є дуже заможними і серед них багато вірмен, греків і трохи євреїв. Головними товарами є вироби з дерева, які надходять з Білорусії, линва, дьоготь, смола, сап’ян, смола, пек і залізо, які відправляються до Таврії, звідки привозять турецькі тканини, шкіру, сап’ян, солодощі, грецькі вина і фрукти. Торгівля процвітає завдяки Дніпру… Окрім вищезгаданих товарів, крамниці заповнені фініками, родзинками, різними сортами тютюну, мила, і нарешті, рибою, яку називають каракатиця. Вона водиться в Егейському морі, де її збивають з морських скель і потім привозять сюди… Греки часто її привозять, їдять з червоним солодким соусом і вважають її вишуканою стравою...»;
Про Судакське вино в м. Кременчук:
«Тут вперше з’являється молдавське вино. Воно дуже легке і по кількох роках витримки нагадує мозельське вино. Виноград, який росте поблизу Судака в Криму, схожий на молоде бургундське, але його не можна пересадити… (сюди – авт.)»;
Про дикорослий шафран біля Єлисаветграда (суч. Кропивницький):
«Навесні біля Єлисаветграда, на берегах Інгулу, росте справжній шафран з квітками у біло-фіолетову смужку. Необізнані жителі заходять так далеко, що діти з коріння цієї корисної трави роблять собі іграшки, а якщо когось запитати, як називається ця рослина, то зазвичай її називають «василькі»…»;
Про те, що мандрівник побачив в Криму, зроблю окремий допис. #текст #чтиво #тревелог #книга
Зараз читаю українське видання подорожей барона фон Кампенгаузена, який наприкінці XVIII ст. проїхав майже всю Україну від півночі аж до Криму. Ці подорожні записки створені в кращих канонах орієнтального тревелогу доби Просвітництва – з типажами, екзотикою та колоніальними сюжетами. Трохи детальніше зроблю на нього огляд пізніше, але поки поділюсь кількома цікавими та яскравими сюжетами про українські терени, як своєрідну контактну зону (фронтир), де ще сильно відчуваються сліди прикордоння між державами (Гетьманщиною, Річчю Посполитою та Кримським ханатом), культурами та способами життя:
Про грецьку й вірменську громаду колишнього полкового міста Ніжин, яке довгий час було важливим центром торгівлі:
«…Ніжин – це миле і дуже густонаселене місто з розвиненою торгівлею, що перебуває в руках греків та вірмен… Вони продають багато вина, консервованих фруктів… грецьке мило і велику кількість виробів зі шкіри і шовку, які вони привозять з Греції та Азії… У цьому місті виготовляють особливо чудові парфуми, які незгірші за парфуми з Монпальє, різноманітні солодощі та фруктові лікери, які збагачують жителів…»;
Про нащадків козацької старшини у Подніпров’ї:
«…Їх вбрання, особливо у знатних і заможних, є сумішшю польських і татарських строїв (дуже логічно🤔 – авт.). Велике панство тут дуже пишається своїми прізвищами і серед них вважається, що до найдавніших родин належать тільки ті, в яких був або гетьман, або воєначальник або головний суддя. До таких родин належать Апостоли, Кочубеї, Кулябки, Безбородьки, Скоропадські, тощо. Ці поважні родини походять від печенізьких татар, які колись займали частину цього краю і чиє ім’я досі носить одне з міст (мабуть він має на увазі Черкаси? – авт.)…».
Про Кременчук, як центр транзитної торгівлі. А ще місто, куди доставляли каракатиць з Егейського моря:
«…Його назва походить від татарського слова «кременчок», яке означає «дуже безлюдний». Він розташований на лівому березі Дніпра… Плід, який росіяни називають терен, і який прикрашає береги цієї річки… називається татарською «кагамлик». У цьому місті немає нічого примітного, хоча воно досить густонаселене і веде велику транзитну торгівлю з Білорусією та Кримом. Купці є дуже заможними і серед них багато вірмен, греків і трохи євреїв. Головними товарами є вироби з дерева, які надходять з Білорусії, линва, дьоготь, смола, сап’ян, смола, пек і залізо, які відправляються до Таврії, звідки привозять турецькі тканини, шкіру, сап’ян, солодощі, грецькі вина і фрукти. Торгівля процвітає завдяки Дніпру… Окрім вищезгаданих товарів, крамниці заповнені фініками, родзинками, різними сортами тютюну, мила, і нарешті, рибою, яку називають каракатиця. Вона водиться в Егейському морі, де її збивають з морських скель і потім привозять сюди… Греки часто її привозять, їдять з червоним солодким соусом і вважають її вишуканою стравою...»;
Про Судакське вино в м. Кременчук:
«Тут вперше з’являється молдавське вино. Воно дуже легке і по кількох роках витримки нагадує мозельське вино. Виноград, який росте поблизу Судака в Криму, схожий на молоде бургундське, але його не можна пересадити… (сюди – авт.)»;
Про дикорослий шафран біля Єлисаветграда (суч. Кропивницький):
«Навесні біля Єлисаветграда, на берегах Інгулу, росте справжній шафран з квітками у біло-фіолетову смужку. Необізнані жителі заходять так далеко, що діти з коріння цієї корисної трави роблять собі іграшки, а якщо когось запитати, як називається ця рослина, то зазвичай її називають «василькі»…»;
Про те, що мандрівник побачив в Криму, зроблю окремий допис. #текст #чтиво #тревелог #книга
BY Нотатки орієнталіста. Orientalist notes
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Continuing its crackdown against entities allegedly involved in a front-running scam using messaging app Telegram, Sebi on Thursday carried out search and seizure operations at the premises of eight entities in multiple locations across the country. Telegram has become more interventionist over time, and has steadily increased its efforts to shut down these accounts. But this has also meant that the company has also engaged with lawmakers more generally, although it maintains that it doesn’t do so willingly. For instance, in September 2021, Telegram reportedly blocked a chat bot in support of (Putin critic) Alexei Navalny during Russia’s most recent parliamentary elections. Pavel Durov was quoted at the time saying that the company was obliged to follow a “legitimate” law of the land. He added that as Apple and Google both follow the law, to violate it would give both platforms a reason to boot the messenger from its stores. On Feb. 27, however, he admitted from his Russian-language account that "Telegram channels are increasingly becoming a source of unverified information related to Ukrainian events." Pavel Durov, Telegram's CEO, is known as "the Russian Mark Zuckerberg," for co-founding VKontakte, which is Russian for "in touch," a Facebook imitator that became the country's most popular social networking site. Telegram boasts 500 million users, who share information individually and in groups in relative security. But Telegram's use as a one-way broadcast channel — which followers can join but not reply to — means content from inauthentic accounts can easily reach large, captive and eager audiences.
from us
