прεсвѷтεръ Юрїй
💨 Сьогодні в Римі розпочинає свою роботу Конклав, що має обрати нового главу Римсько-Католицької Церкви 🇻🇦 Деякі цифри із історії Римського Папства 📖 Іноді правління Понтифіків Максимусів було не настільки тривалим, як би, можливо, їм того хотілося 📉 2…
ПОНТИФІКИ ЛЕВИ: які вони були аж до нинішнього ❓
📍Leo PP. I [29.ІХ.440-10.ХІ.461] — перший римський святитель із епітетом «Великий», письменник та миротворець; італієць. Саме в час його служіння за Єпископом Риму закріпився титул «Pontifex Maximus» та «Папа» і він став першим Римським Першосвятителем похованим в базиліці апостола Петра.
📍Leo PP. II [17.VIII.682-3.VII.683] — Папа, котрий був піднесений до свого сану через рік і сім місяців через проблеми затвердження його Константинопольським автократором; грек. Цікавився музикою та був активно займався соцслужінням (допомагав бідним).
📍Leo PP. III [27.XII.795-12.VI.816] — союзник імператора Карла Великого; спадковий римлянин. Перший Папа, із якого «зняли» «папську недоторканність» (скинули із престолу).
📍Leo PP. IV [10.IV.847-17.VII.855] — займався відновленням Рима після нашестя сарацинів; римлянин. Згідно із блюзнірською легендою, його «наступником» на престолі святого Петра стала «папесса Іоанна».
📍Leo PP. V [30.VII-IX.903] — один із «нетривалих» Пап; італієць. Був закатований Папою Сергієм ІІІ, із якого в історії РКЦ бере початок період порнократії.
📍Leo PP. VI [V-XII.928] — п’ятий Папа періоду порнократії; римлянин. Став жертвою політичних спекуляцій, помер внаслідок отруєння.
📍Leo PP. VII [3.I.936-13.VII.939] — бенедиктинець, восьмий Папа періоду порнократії; римлянин. Заохочував заснування та розвиток монастирів.
📍Leo PP. VIII [6.XII.963-1.III.965] — союзник імператора Оттона І Великого; римлянин. Був відомий аскетичним життям, незважаючи на те, що прийшов до влади внаслідок політичних інтриг.
📍Leo PP. IX [12.II.1049-19.IV.1054] — прихильник Клюнійської партії; франк. Реформатор, який вперше ввів до Колеґії кардиналів кардиналів неіталійського походження.
📍Leo PP. X [11.III.1513-1.XII.1521] — останній Папа, який на момент обрання не був священником і останній Папа, за понтифікату якого вся Європа все ще була повністю католицькою; флорентієць. На його правління припадає початок Реформації, а сам він був тим, хто засудив ієромонаха Августина (в миру – Мартіна) Лютера за його 95 тез. Відомий своїм розгульним життям, мисливським хобі та симонією, яка і приносила йому кошти для такого несвятительського життя.
📍Leo PP. XI [1-27.IV.1605] — відомий прізвиськом «Papa Lampo» («Папа Блискавка»), через нетривалість понтифікату; флорентієць. Був обраний на 70-му році життя як компромісна фігура серед кардинальських партій. Помер внаслідок переохолодження під час інтронізації і подальших ускладнень через це.
📍Leo PP. XII [28.IX.1823-10.II.1829] — в доволі поганому стані здоров’я був обраний Папою кардиналами, які вважали, що «обирають мерця» для недовгого правління, але після обрання Лев почав одужувати; італієць. За час його понтифікату всі благодійні фонди опинилися під пильним наглядом Папи, а євреї були вигнані із Рима.
📍Leo PP. XIII [20.II.1878-20.VII.1903] — Папа, який найбільше із усіх опублікував енциклік [88]; італієць. Оформлювач римсько-католицької соціальної доктрини (енцикліка «Rerum Novarum»), від якої відштовхувалися його наступники при формуванні своєї соціальної діяльності. Популяризатор філософського вчення доктора ангелів Фоми Аквінського. Відкрив доступ католицьким студентам до архівів РКЦ, але виключно під власним контролем.
📍Leo PP. XIV [8.V.2025-.../…/20…] — августинець; американець. Прихильник позиції, що єпископ в першу чергу має бути пастирем, а вже тільки потім адміністратором. Вважається продовжувачем діяльності Папи Франциска в царині захисту бідних та мігрантів.
📍Leo PP. I [29.ІХ.440-10.ХІ.461] — перший римський святитель із епітетом «Великий», письменник та миротворець; італієць. Саме в час його служіння за Єпископом Риму закріпився титул «Pontifex Maximus» та «Папа» і він став першим Римським Першосвятителем похованим в базиліці апостола Петра.
📍Leo PP. II [17.VIII.682-3.VII.683] — Папа, котрий був піднесений до свого сану через рік і сім місяців через проблеми затвердження його Константинопольським автократором; грек. Цікавився музикою та був активно займався соцслужінням (допомагав бідним).
📍Leo PP. III [27.XII.795-12.VI.816] — союзник імператора Карла Великого; спадковий римлянин. Перший Папа, із якого «зняли» «папську недоторканність» (скинули із престолу).
📍Leo PP. IV [10.IV.847-17.VII.855] — займався відновленням Рима після нашестя сарацинів; римлянин. Згідно із блюзнірською легендою, його «наступником» на престолі святого Петра стала «папесса Іоанна».
📍Leo PP. V [30.VII-IX.903] — один із «нетривалих» Пап; італієць. Був закатований Папою Сергієм ІІІ, із якого в історії РКЦ бере початок період порнократії.
📍Leo PP. VI [V-XII.928] — п’ятий Папа періоду порнократії; римлянин. Став жертвою політичних спекуляцій, помер внаслідок отруєння.
📍Leo PP. VII [3.I.936-13.VII.939] — бенедиктинець, восьмий Папа періоду порнократії; римлянин. Заохочував заснування та розвиток монастирів.
📍Leo PP. VIII [6.XII.963-1.III.965] — союзник імператора Оттона І Великого; римлянин. Був відомий аскетичним життям, незважаючи на те, що прийшов до влади внаслідок політичних інтриг.
📍Leo PP. IX [12.II.1049-19.IV.1054] — прихильник Клюнійської партії; франк. Реформатор, який вперше ввів до Колеґії кардиналів кардиналів неіталійського походження.
📍Leo PP. X [11.III.1513-1.XII.1521] — останній Папа, який на момент обрання не був священником і останній Папа, за понтифікату якого вся Європа все ще була повністю католицькою; флорентієць. На його правління припадає початок Реформації, а сам він був тим, хто засудив ієромонаха Августина (в миру – Мартіна) Лютера за його 95 тез. Відомий своїм розгульним життям, мисливським хобі та симонією, яка і приносила йому кошти для такого несвятительського життя.
📍Leo PP. XI [1-27.IV.1605] — відомий прізвиськом «Papa Lampo» («Папа Блискавка»), через нетривалість понтифікату; флорентієць. Був обраний на 70-му році життя як компромісна фігура серед кардинальських партій. Помер внаслідок переохолодження під час інтронізації і подальших ускладнень через це.
📍Leo PP. XII [28.IX.1823-10.II.1829] — в доволі поганому стані здоров’я був обраний Папою кардиналами, які вважали, що «обирають мерця» для недовгого правління, але після обрання Лев почав одужувати; італієць. За час його понтифікату всі благодійні фонди опинилися під пильним наглядом Папи, а євреї були вигнані із Рима.
📍Leo PP. XIII [20.II.1878-20.VII.1903] — Папа, який найбільше із усіх опублікував енциклік [88]; італієць. Оформлювач римсько-католицької соціальної доктрини (енцикліка «Rerum Novarum»), від якої відштовхувалися його наступники при формуванні своєї соціальної діяльності. Популяризатор філософського вчення доктора ангелів Фоми Аквінського. Відкрив доступ католицьким студентам до архівів РКЦ, але виключно під власним контролем.
📍Leo PP. XIV [8.V.2025-.../…/20…] — августинець; американець. Прихильник позиції, що єпископ в першу чергу має бути пастирем, а вже тільки потім адміністратором. Вважається продовжувачем діяльності Папи Франциска в царині захисту бідних та мігрантів.
👍18❤3🤡2
… Я отправился в Мюнхен, где поступил в частную художественную школу профессора Книрр. Однако уже через три недели тоска по родине неудержимо повлекла меня домой, я уехал в Киев и еще год с группой товарищей усиленно занимался рисованием и живописью.
В это время впервые проявилась моя религиозность. Я каждый день, а иногда и дважды в день ездил в Киево-Печерскую Лавру, часто бывал в киевских храмах и, возвращаясь оттуда, делал зарисовки того, что видел в Лавре и храмах. Я сделал много зарисовок, набросков и эскизов молящихся людей, лаврских богомольцев, приходивших туда за тысячу верст, и тогда уже сложилось то направление художественной деятельности, в котором я работал бы, если бы не оставил живописи …
©️ Із автобіографії святителя Луки Кримського та зображення його замальовок
В это время впервые проявилась моя религиозность. Я каждый день, а иногда и дважды в день ездил в Киево-Печерскую Лавру, часто бывал в киевских храмах и, возвращаясь оттуда, делал зарисовки того, что видел в Лавре и храмах. Я сделал много зарисовок, набросков и эскизов молящихся людей, лаврских богомольцев, приходивших туда за тысячу верст, и тогда уже сложилось то направление художественной деятельности, в котором я работал бы, если бы не оставил живописи …
©️ Із автобіографії святителя Луки Кримського та зображення його замальовок
❤25❤🔥3👎2🔥1🕊1
Коли преподобний Антоній Великий був на порозі смерті, він почув, як один із братів сказав про нього:
— Він був таким великим, як і пророк Мойсей!
Тоді подвижник розплющив одне око і промовив:
— Наскільки ж ти далекий від істини, брате! Адже Бог не запитає мене на тому світі: «Чому ти не був як Мойсей?», але: «Чому ти не був Антонієм?».
©️ Древній Патерик 📜
— Він був таким великим, як і пророк Мойсей!
Тоді подвижник розплющив одне око і промовив:
— Наскільки ж ти далекий від істини, брате! Адже Бог не запитає мене на тому світі: «Чому ти не був як Мойсей?», але: «Чому ти не був Антонієм?».
©️ Древній Патерик 📜
❤33👍8👎1🔥1
📖 БЕРЕЖІМО СВОЇ УКРАЇНСЬКІ ЦЕРКОВНІ ЗВИЧАЇ 📖
// Іларіон Огієнко, Др., Архиєпископ Холмський і Підляський. УКРАЇНСЬКА ЦЕРКВА. Том другий. Нариси з історії Української Православної Церкви. — Прага: Видавництво Юрія Тищенка, 1942. — С. 208, 211-212.
<…> В міру своїх сил я не мало працював для поширення ідеї відродження Української Церкви, і в першу чергу — дерусифікації її. А сьогодні можна знову голосно запитати: чи ж широке наше громадянство пересяклося ідеями необхідности відродження свої Церкви в цілому, чи воно їх дійсно глибоко розуміє? Чи воно знає життя нашої Церкви й до її обмосковлення? На жаль, мушу рішуче ствердити, що справа ця мало пішла далі від того, якою була вона в 1918 році… Звичайно, багато причин на те було, але не все причин слушних…
Навіть «українізувавшися», ми дивимось на свою церкву головно через російські окуляри. Всеукраїнська Церковна Рада в Києві, як знаємо, поперекладала різні Богослужбові книжки на українську мову. Але… доля пожартувала з їхньої праці: переклади зроблено не з своїх колишніх книжок, але з «чинів» московських. Цебто: вбрали москаля в українську одежу…
І сьогодні широке українське громадянство наче й не знає, що Українська Церква здавна має свої власні Богослужбові книжки, власні «чини», часом дуже відмінні від чинів московських <…>
B православнім Требнику єпископа львівського Арсенія Желиборського з 1645 р. знаходимо дуже змістовне Слово молодим на Вінчанні, а в нім на л. 41 читаємо:
Оце вам правдивий малюнок, як за давніх часів ставилися до жінки в Україні. І цей високо-культурний погляд відбився навіть, як бачимо, в наших тодішніх церковних книжках. Тепер у книжках цих цього вже нема … <…>
// Іларіон Огієнко, Др., Архиєпископ Холмський і Підляський. УКРАЇНСЬКА ЦЕРКВА. Том другий. Нариси з історії Української Православної Церкви. — Прага: Видавництво Юрія Тищенка, 1942. — С. 208, 211-212.
<…> В міру своїх сил я не мало працював для поширення ідеї відродження Української Церкви, і в першу чергу — дерусифікації її. А сьогодні можна знову голосно запитати: чи ж широке наше громадянство пересяклося ідеями необхідности відродження свої Церкви в цілому, чи воно їх дійсно глибоко розуміє? Чи воно знає життя нашої Церкви й до її обмосковлення? На жаль, мушу рішуче ствердити, що справа ця мало пішла далі від того, якою була вона в 1918 році… Звичайно, багато причин на те було, але не все причин слушних…
Навіть «українізувавшися», ми дивимось на свою церкву головно через російські окуляри. Всеукраїнська Церковна Рада в Києві, як знаємо, поперекладала різні Богослужбові книжки на українську мову. Але… доля пожартувала з їхньої праці: переклади зроблено не з своїх колишніх книжок, але з «чинів» московських. Цебто: вбрали москаля в українську одежу…
І сьогодні широке українське громадянство наче й не знає, що Українська Церква здавна має свої власні Богослужбові книжки, власні «чини», часом дуже відмінні від чинів московських <…>
B православнім Требнику єпископа львівського Арсенія Желиборського з 1645 р. знаходимо дуже змістовне Слово молодим на Вінчанні, а в нім на л. 41 читаємо:
«Тимъ же способомъ ты, сыну милый, на тось повиненъ добре пам’ятати, же малжонку свою маєшъ мѣти за сполного и сердечного собѣ пріятеля и товарыша, а не за невольницу и подножка, абовѣмъ не з ноги ти єи Богъ створилъ, але з ребра, близко сердца будучого, абысся отоль училъ и зналъ и быти собѣ приятелемъ сердечнымъ и оной щирую любовь з сердца показывалъ».
Оце вам правдивий малюнок, як за давніх часів ставилися до жінки в Україні. І цей високо-культурний погляд відбився навіть, як бачимо, в наших тодішніх церковних книжках. Тепер у книжках цих цього вже нема … <…>
👍20❤7🤔4😁1
Святителю отче наш Афанасіє, моли Бога за обитель, в якій ти зволив мощами своїми спочивати та Землю Козаків, що прийняла тебе гостинно 🕊
〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️
🗣 Промова Ректора Полтавської духовної семінарії із Рукопису 1822 року, в якому розміщено Житіє святителя, Повість про перенесення мощей святителя та власне сама Промова архімандрита Кирила Богословського-Платонова (✞ 8.ІІІ.1841; в майбутньому — архієпископ Подільський і Брацлавський) 📖
〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️
🗣 Промова Ректора Полтавської духовної семінарії із Рукопису 1822 року, в якому розміщено Житіє святителя, Повість про перенесення мощей святителя та власне сама Промова архімандрита Кирила Богословського-Платонова (✞ 8.ІІІ.1841; в майбутньому — архієпископ Подільський і Брацлавський) 📖
❤14🙏3😇1
Forwarded from Натхнення Пафнутія
Зі святом преподобного Феодосія Печерського
Очі радісні, ноги босії:
«Будеш слухатись, Феодосію?» —
«Буду слухатись і трудитися,
Покажи ж-бо, як слід молитися».
Став Антонію послідовником,
Лаври Київської засновником,
Для чернецтва — що батьком рідним,
А для люду — заступником гідним.
Що із вірою не попросите
Перед образом Феодосія —
Не відвернеться і сьогодні він,
Лиш прохання були б Боговгодними.
Преподобний Феодосій юнаком таємно пішов з дому до Києва й попросив у старця-анахорета преподобного Антонія чернечого постригу. Був йому вірним соратником і послідовником, довкола них зібралось багато інших ченців, так і виникла Києво-Печерська Лавра.
Натхнення Пафнутія
Очі радісні, ноги босії:
«Будеш слухатись, Феодосію?» —
«Буду слухатись і трудитися,
Покажи ж-бо, як слід молитися».
Став Антонію послідовником,
Лаври Київської засновником,
Для чернецтва — що батьком рідним,
А для люду — заступником гідним.
Що із вірою не попросите
Перед образом Феодосія —
Не відвернеться і сьогодні він,
Лиш прохання були б Боговгодними.
Преподобний Феодосій юнаком таємно пішов з дому до Києва й попросив у старця-анахорета преподобного Антонія чернечого постригу. Був йому вірним соратником і послідовником, довкола них зібралось багато інших ченців, так і виникла Києво-Печерська Лавра.
Натхнення Пафнутія
❤20🙏10👍1🗿1
прεсвѷтεръ Юрїй
🗓 228 років тому, 1 серпня (19 липня ст. ст.) 1796 року, Святішим Синодом було засновано Кадьякське вікаріатство Іркутської єпархії Православної Греко-російської Церкви, що призначалося для зміцнення Православ’я на Американській землі ☦️🇺🇸 Вартим уваги є…
Малесенький штрих-нотатка із історії Христової Церкви 📝
📆 / 30 листопада ми вшановуємо пам’ять святителя Григорія Чудотворця, єпископа Неокесарійського (✞ ≈270).
📚 Це була людина, яка отримала блискучу язичницьку освіту граматика, ритора та юриста, а після знайомства із автором терміну «Боголюдина» Оригеном Адамантом (✞ ≈253) ще й біблійного екзегета. Втім, вся ця освіта не принесла радості Григорію і він вирішив обрати шлях самітницького життя для безперестанної молитви та єднання із Господом.
АЛЕ ‼️
🗓 У 245 році Григорій був [руко?]покладений на єпископа міста Неокесарія, хоча й не бажав такого поставлення і всіляко від нього відмовлявся. Проте інакше вважав Амасійський єпископ преподобний Федим (✞ ≈249-250; день пам’яті в Сирну Суботу), котрий, згідно із свідченням святителя Григорія Ниського, «анітрохи не звертаючи уваги на відстань, що відокремлює його від Григорія, бо ж він знаходився від нього на відстані трьох днів шляху, а звів очі до Бога і сказавши, що Бог цієї миті однаково бачить і його самого і того, замість руки накладає на Григорія слово, присвятивши його Богові, хоча він і не був присутнім тілом, призначає йому те місто, яке до цього часу було одержимим ідольським затьмаренням».
🌿 Трохи згодом online-єпископ Григорій все ж таки удостоївся нормальної offline-хіротонії, яку одноосібно звершив той самий єпископ Федим. Вже після цього рукопокладення Неокесарійський архієрей всю ніч розмірковував про християнську віру і йому Пресвятою Богородицею був делегований апостол Іоанн Богослов, який лаконічно повíдав йому про найважливіші аспекти віри. Єпископ Григорій занотував все це і пізніше, згідно із записаним, ніс своє усне та письмове проповідницьке служіння.
✍🏻 Допис базується на ©️ Greg. Nyss. De vita Greg. Thaum. // PG. 46. Col. 908-909.
📆 / 30 листопада ми вшановуємо пам’ять святителя Григорія Чудотворця, єпископа Неокесарійського (✞ ≈270).
📚 Це була людина, яка отримала блискучу язичницьку освіту граматика, ритора та юриста, а після знайомства із автором терміну «Боголюдина» Оригеном Адамантом (✞ ≈253) ще й біблійного екзегета. Втім, вся ця освіта не принесла радості Григорію і він вирішив обрати шлях самітницького життя для безперестанної молитви та єднання із Господом.
АЛЕ ‼️
🗓 У 245 році Григорій був [руко?]покладений на єпископа міста Неокесарія, хоча й не бажав такого поставлення і всіляко від нього відмовлявся. Проте інакше вважав Амасійський єпископ преподобний Федим (✞ ≈249-250; день пам’яті в Сирну Суботу), котрий, згідно із свідченням святителя Григорія Ниського, «анітрохи не звертаючи уваги на відстань, що відокремлює його від Григорія, бо ж він знаходився від нього на відстані трьох днів шляху, а звів очі до Бога і сказавши, що Бог цієї миті однаково бачить і його самого і того, замість руки накладає на Григорія слово, присвятивши його Богові, хоча він і не був присутнім тілом, призначає йому те місто, яке до цього часу було одержимим ідольським затьмаренням».
🌿 Трохи згодом online-єпископ Григорій все ж таки удостоївся нормальної offline-хіротонії, яку одноосібно звершив той самий єпископ Федим. Вже після цього рукопокладення Неокесарійський архієрей всю ніч розмірковував про християнську віру і йому Пресвятою Богородицею був делегований апостол Іоанн Богослов, який лаконічно повíдав йому про найважливіші аспекти віри. Єпископ Григорій занотував все це і пізніше, згідно із записаним, ніс своє усне та письмове проповідницьке служіння.
✍🏻 Допис базується на ©️ Greg. Nyss. De vita Greg. Thaum. // PG. 46. Col. 908-909.
👍8❤5👎1
🗓 ДО ДНЯ ПАМ'ЯТІ ПРЕПОДОБНОГО І БОГОНОСНОГО ОТЦЯ НАШОГО ІОВА, ІГУМЕНА ПОЧАЇВСЬКОГО ОДИН МОМЕНТ ІЗ ЙОГО ПРАВЕДНОГО ЖИТТЯ 📖
… Масштабами та кількістю пожертв Почаївський монастир поступався тільки Луцькому братському монастирю. Але, на відміну від Луцького монастиря, який фінансувався православною шляхтою Волині передусім як політичний протиунійний центр, Почаївська обитель підтримувалася передусім як духовний та релігійний центр православної Волині. Очевидно, великою заслугою в цьому була особиста роль настоятеля монастиря св. Йова Заліза, який згідно з церковною традицією відзначився духовним подвигом i ще за життя в очах вірних набув слави святого.
Передбачаємо реакцію скептиків-атеїстів, які сприймають церковну традицію як звичайний ідеологічний міф, створений значно пізніше описаних подій для прослави Почаївського монастиря. В цьому сенсі варто порівняти поведінку настоятелів і монахів Луцького і Почаївського монастирів на початку Визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. В той час, коли члени Луцького братства разом зі своїми ченцями брали участь у погромах, в Почаївському монастирі розвивалися зовсім інші події. Настоятель цієї обителі св. Йов Залізо надав притулок і захист деяким місцевим шляхтичам у своєму монастирі, врятувавши їх від козацького самосуду. Про це свідчить тестамент Івана Жабокрицького (його ігумен прийняв під захист разом із сином) та порятунок місцевого уніатського протопопа о. Федора Дубницького. Останній під час різанини у Кременці рятувався втечею і також на деякий час затримався в Почаївському монастирі. Незважаючи на те, що Дубницький був ідеологічним противником св. Йова Заліза (крім уряду кременецького протопопа він виконував обов’язки візитатора уніатських церков Кременеччини), почаївський ігумен взяв його під захист, врятувавши від розправи з боку єдиновірних православних козаків. Подібні факти підтверджують дані житійної літератури про св. Йова Заліза як про духовну людину, яка у своїх вчинках завжди керувалася християнськими заповідями. Чи не тому Почаївський монастир досі є популярним центром паломництва як серед українців, так і їх північних сусідів — росіян і білорусів, а про братський монастир в Луцьку нині пам’ятають лише науковці?
©️ Довбищенко М.В. Волинська шляхта у релігійних рухах (кінець ХVІ – перша половина ХVІІ ст.). — Київ., 2008. — С. 218-219.
… Масштабами та кількістю пожертв Почаївський монастир поступався тільки Луцькому братському монастирю. Але, на відміну від Луцького монастиря, який фінансувався православною шляхтою Волині передусім як політичний протиунійний центр, Почаївська обитель підтримувалася передусім як духовний та релігійний центр православної Волині. Очевидно, великою заслугою в цьому була особиста роль настоятеля монастиря св. Йова Заліза, який згідно з церковною традицією відзначився духовним подвигом i ще за життя в очах вірних набув слави святого.
Передбачаємо реакцію скептиків-атеїстів, які сприймають церковну традицію як звичайний ідеологічний міф, створений значно пізніше описаних подій для прослави Почаївського монастиря. В цьому сенсі варто порівняти поведінку настоятелів і монахів Луцького і Почаївського монастирів на початку Визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. В той час, коли члени Луцького братства разом зі своїми ченцями брали участь у погромах, в Почаївському монастирі розвивалися зовсім інші події. Настоятель цієї обителі св. Йов Залізо надав притулок і захист деяким місцевим шляхтичам у своєму монастирі, врятувавши їх від козацького самосуду. Про це свідчить тестамент Івана Жабокрицького (його ігумен прийняв під захист разом із сином) та порятунок місцевого уніатського протопопа о. Федора Дубницького. Останній під час різанини у Кременці рятувався втечею і також на деякий час затримався в Почаївському монастирі. Незважаючи на те, що Дубницький був ідеологічним противником св. Йова Заліза (крім уряду кременецького протопопа він виконував обов’язки візитатора уніатських церков Кременеччини), почаївський ігумен взяв його під захист, врятувавши від розправи з боку єдиновірних православних козаків. Подібні факти підтверджують дані житійної літератури про св. Йова Заліза як про духовну людину, яка у своїх вчинках завжди керувалася християнськими заповідями. Чи не тому Почаївський монастир досі є популярним центром паломництва як серед українців, так і їх північних сусідів — росіян і білорусів, а про братський монастир в Луцьку нині пам’ятають лише науковці?
©️ Довбищенко М.В. Волинська шляхта у релігійних рухах (кінець ХVІ – перша половина ХVІІ ст.). — Київ., 2008. — С. 218-219.
❤18👍7👎1
🗓 7/20 травня — пам’ять преставлення преподобного і богоносного отця нашого Антонія Києво-Печерського 🌿
📖 Цей день пам’яті знаходився в древніх місяцесловах, а в наш час його можна знайти в деяких афонських календарях та в календарі старообрядців. Вважається, згідно із пророцтвом Богородиці, Яка явилася святим Антонію і Феодосію, начальник всіх руських монахів преставився 7 травня 1073 року.
🌾 А ще сьогодні день пошанування Любецької ікони Пресвятої Богородиці, тобто ікони із малої батьківщини преподобного Антонія — Любеча.
Молитвами отця нашого Антонія, засновника Вертограду Твого, Преблагословенная Богородице, спаси нас 🕊
📖 Цей день пам’яті знаходився в древніх місяцесловах, а в наш час його можна знайти в деяких афонських календарях та в календарі старообрядців. Вважається, згідно із пророцтвом Богородиці, Яка явилася святим Антонію і Феодосію, начальник всіх руських монахів преставився 7 травня 1073 року.
🌾 А ще сьогодні день пошанування Любецької ікони Пресвятої Богородиці, тобто ікони із малої батьківщини преподобного Антонія — Любеча.
Молитвами отця нашого Антонія, засновника Вертограду Твого, Преблагословенная Богородице, спаси нас 🕊
🙏17❤6👍3🐳1
⛪️ Ікона святителя Миколая Чудотворця приватної власності Миколи Васильовича Гоголя (✞ 21.II/4.IІІ.1852).
🏛 Наразі зберігається в Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.
〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️
🏛 Наразі зберігається в Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.
〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️
«Изо всей моей жизни я вывелъ только ту истину, что если Бог захочетъ — все будетъ, не захочетъ — ничего не будетъ.
Какъ умолить Бога помогать намъ, для этого у всякого своя дорога, и онъ какъ самъ знай, такъ и добирайся
… Никто не можетъ понять насъ даже и такъ, какъ мы себя понимаемъ…
И счастливъ тотъ, кто, все это сообразя впередъ, прокладываетъ самъ себѣ дорогу, не опираясь ни на кого, кромѣ — на Бога!».
❤21🙏6🕊2🐳1
Forwarded from протоиерей Димитрий Гарчук (DG)
Раніше я думав: "Навіщо Господь посилає скорботи на землю?" А тепер я зрозумів, камінь розбивають молотом.... Багатьох людей тільки горе і скорботи можуть привести до Бога.
Преподобний Гавриїл (Ургебадзе)
#цитати
Преподобний Гавриїл (Ургебадзе)
#цитати
🙏24❤10💯5🕊2💊1
📜 Недолік того, коли за богослужінням опускаються синаксарні читання навіть у чернечих обителях, в тому, що синаксарі час від часу нагадують нам про деякі факти, які у повсякденному житті ми доволі часто забуваємо…
🔉 Пряма мова Анфологіону вустами Утрені Вознесіння Господнього:
➿➿➿➿➿➿➿➿➿➿
👉🏻 До речі, а найперше Слово на Вознесіння, коли його почали святкувати окремо від П’ятидесятниці датоване 18 травня 388 р. і було виголошене святителем Григорієм Ниським (✞ 10/23.І.394).
➿➿➿➿➿➿➿➿➿➿
В будь-якому разі, ЗІ СВЯТОМ ПРАВОСЛАВНІ 🕊
… багато чого сповістивши про Царство Боже, [Христос] наказав … [апостолам] не відлучатися з Єрусалиму, але, перебуваючи там, чекати на Пришестя Всесвятого Духа, тому що їм належало від Нього хреститися, бо вони спочатку були охрещені від Іоанна лише водою. Хоча, згідно із пізнішою розповіддю Єпифанія Кіпрського, Іоанн Богослов хрестив Богородицю, а також Петро інших апостолів …
©️ із Синаксаря Никифора Калліста Ксанфопула на Вознесіння Господнє
➿➿➿➿➿➿➿➿➿➿
👉🏻 До речі, а найперше Слово на Вознесіння, коли його почали святкувати окремо від П’ятидесятниці датоване 18 травня 388 р. і було виголошене святителем Григорієм Ниським (✞ 10/23.І.394).
➿➿➿➿➿➿➿➿➿➿
В будь-якому разі, ЗІ СВЯТОМ ПРАВОСЛАВНІ 🕊
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🙏23🕊2👍1🔥1💊1
Forwarded from Натхнення Пафнутія
"Вірую во Єдиного Бога Отця Вседержителя"
Під час читання на Божественній Літургії Символу віри священики підносять над Дарами великий покровець, коливаючи його - на спомин землетрусу, що стався при воскресінні Ісуса Христа. Коливання символізує також і зішестя Святого Духа на Дари, подібно до того як Святий Дух зійшов на апостолів під час сильного пориву вітру.
При цьому священики підтримують один одного за руку: давня благочестива традиція, яка покликана нагадувати про справжню сутність Христової Церкви, яка є надструктурною і визначається не приналежністю до патріархатів, а тим, наскільки дотримується найпершої заповіді Христової, заповіді любові. Бо й Христос каже: "Де двоє чи троє зібрані в ім'я Моє, там і Я посеред них" (Мф. 18, 20).
Натхнення Пафнутія
Під час читання на Божественній Літургії Символу віри священики підносять над Дарами великий покровець, коливаючи його - на спомин землетрусу, що стався при воскресінні Ісуса Христа. Коливання символізує також і зішестя Святого Духа на Дари, подібно до того як Святий Дух зійшов на апостолів під час сильного пориву вітру.
При цьому священики підтримують один одного за руку: давня благочестива традиція, яка покликана нагадувати про справжню сутність Христової Церкви, яка є надструктурною і визначається не приналежністю до патріархатів, а тим, наскільки дотримується найпершої заповіді Христової, заповіді любові. Бо й Христос каже: "Де двоє чи троє зібрані в ім'я Моє, там і Я посеред них" (Мф. 18, 20).
Натхнення Пафнутія
❤32💊5🙏4
Forwarded from прεсвѷтεръ Юрїй
Въ_Недѣ́лю_Пятдеся́тную_Вéчеръ_—_Львóвъ_Б_м_,_1642_2024_—_21_с_.pdf
4.2 MB
©️Въ Недѣ́лю Пятдеся́тную. Вéчеръ. — 1642-2024. — 21 с.
_____________________________
Текст служби Вечірні П’ятидесятниці із колінопреклонними молитвами взятий мною із джерела, виданого із благословення Східних Патріархів та Його Милості, Преосвященного Митрополита Київського, Галицького і всієї Рώсії, Архімандрита Печерського Петра Могили: ©️ТРΙΩДΙОΝ, си єсть ТРИПѢСНЕЦЪ. Львóвъ, 1642. Л. 395-403 об.
Богослужбове послідування є справжнім Київським ізводом, а не адаптованим до сучасного українського наголосу ізводом Синодальним, та конвертоване у Portable Document Format [PDF].
_____________________________
Текст служби Вечірні П’ятидесятниці із колінопреклонними молитвами взятий мною із джерела, виданого із благословення Східних Патріархів та Його Милості, Преосвященного Митрополита Київського, Галицького і всієї Рώсії, Архімандрита Печерського Петра Могили: ©️ТРΙΩДΙОΝ, си єсть ТРИПѢСНЕЦЪ. Львóвъ, 1642. Л. 395-403 об.
Богослужбове послідування є справжнім Київським ізводом, а не адаптованим до сучасного українського наголосу ізводом Синодальним, та конвертоване у Portable Document Format [PDF].
❤13🔥2🕊2💊1