Пряма дія | Незалежна студентська профспілка

​Студентсько-робітничий опір системним проблемам у сфері освіти існує, але сьогодні він фрагментований та може бути мало помітний зовнішньому та внутрішньому спостерігачу. Чи це тому що тиск капіталістичної системи на університети досяг небувалого рівня? Чи тому що побудова альянсів в умовах сучасного світу занадто складне завдання? Про це та про багато іншого активістки «Прямої дії» міркували на Міжнародному саміту студентського руху «Університети в стані війні: студентсько-робітнича боротьба в часи кризи», що відбувся 13-14 липня в Познані.

На Саміті були жваві дискусії про те, як проявляється капіталізм в сучасному університетському житті. Гонитва за ефективністю, конвеєрність навчання, платні послуги – лише одні з таких проявів. Колеги з Польщі поділилися досвідом захоплення студентського гуртожитку, який хотіли приватизувати. Про це можна подивитися фільм за посиланням. Дуже натхненна історія, за якою втім стоїть багато підготовки та роботи профспілковців та інших студентів. Наші активісти розказали про поточну студентську боротьбу, вплив війни, а також поділилися своїми міркуваннями про те, як може виглядати міжнародна підтримка українського студентства.

Найбільш важливим та складним питанням стало обговорення побудови міжнародних мереж солідарності між різними студентськими рухами. Хоча може здатися, що пригноблені (а соціальне положення студентів та студенток дозволяє нам віднести їх в цю групу) та сама по собі пригнобленість гарантує легкість побудови мережі солідарності, на практиці це виявляється дуже важким завданням, особливо в часи кризи та війни. Яку позицію мають зайняти університети? Хоча повторення мантри про те, що всі війни мають бути припинені, звільняє від відчуття провини, все ж подібні гасла видаються абсолютно неадекватними і наївними, оскільки самих по собі цих гасел абсолютно недостатньо. Навколо чого нам будувати солідарність в умовах, коли інтереси можуть суперечити один одному?

Можна розглянути такий випадок. В Італії уряд скорочує витрати на освіту пропорційно збільшенню витрат на озброєння. Як мають це сприймати італійські студенти? Збільшення витрат на озброєння для України означає можливість отримати додаткові військові ресурси від Італії, але для італійських студентів – це означає зменшення освітніх та соціальних гарантій. І хоча здається, що цю проблему неможливо вирішити ніяк інакше, ніж в парадигмі чорного та білого, утім нам все ж видається, що це ілюзорний бар’єр на шляху до солідарності між студентами з України та Італії.

Загалом за результатами конференції напрошується висновок, що солідарність неможливо побудувати навколо великих концепцій. Солідарність починається з маленького та дуже конкретного. Це щось таке, що буквально можна відчути руками. Наша делегація зокрема говорила про важливість обміну досвідом. Як організувати акцію? Чи потрібно друкувати газету до захоплення гуртожитку, чи після? Як змайструвати транспарант, щоб його було зручно тримати декілька годин? Питання на позір прості, але важливіші, ніж здаються.

Намагаючись тримати межу між пафосом лівої ідеї та конкретністю повсякденного життя лівого активіста, учасники та учасниці саміту підготували Маніфест, з яким можна ознайомитися за посиланням. У Маніфесті ми визначили невеликі кроки, до реалізації яких може приєднатися хто завгодно.

Сам Саміт став результатом попередньої роботи міжнародної мережі, яка розпочалася як діалог між польськими та італійськими студентами та студентками. Із часом до мережі долучилися такі країни як Україна, Нідерланди, США. Якщо у вас є бажання долучитися до роботи мережі, то напишіть нам в бот.

📕Читайте у нашому новому матеріалі.

www.group-telegram.com/us/priama_diia.com/509

924 viewsSep 1 at 13:30

​Студентсько-робітничий опір системним проблемам у сфері освіти існує, але сьогодні він фрагментований та може бути мало помітний зовнішньому та внутрішньому спостерігачу. Чи це тому що тиск капіталістичної системи на університети досяг небувалого рівня? Чи тому що побудова альянсів в умовах сучасного світу занадто складне завдання? Про це та про багато іншого активістки «Прямої дії» міркували на Міжнародному саміту студентського руху «Університети в стані війні: студентсько-робітнича боротьба в часи кризи», що відбувся 13-14 липня в Познані.

На Саміті були жваві дискусії про те, як проявляється капіталізм в сучасному університетському житті. Гонитва за ефективністю, конвеєрність навчання, платні послуги – лише одні з таких проявів. Колеги з Польщі поділилися досвідом захоплення студентського гуртожитку, який хотіли приватизувати. Про це можна подивитися фільм за посиланням. Дуже натхненна історія, за якою втім стоїть багато підготовки та роботи профспілковців та інших студентів. Наші активісти розказали про поточну студентську боротьбу, вплив війни, а також поділилися своїми міркуваннями про те, як може виглядати міжнародна підтримка українського студентства.

Найбільш важливим та складним питанням стало обговорення побудови міжнародних мереж солідарності між різними студентськими рухами. Хоча може здатися, що пригноблені (а соціальне положення студентів та студенток дозволяє нам віднести їх в цю групу) та сама по собі пригнобленість гарантує легкість побудови мережі солідарності, на практиці це виявляється дуже важким завданням, особливо в часи кризи та війни. Яку позицію мають зайняти університети? Хоча повторення мантри про те, що всі війни мають бути припинені, звільняє від відчуття провини, все ж подібні гасла видаються абсолютно неадекватними і наївними, оскільки самих по собі цих гасел абсолютно недостатньо. Навколо чого нам будувати солідарність в умовах, коли інтереси можуть суперечити один одному?

Можна розглянути такий випадок. В Італії уряд скорочує витрати на освіту пропорційно збільшенню витрат на озброєння. Як мають це сприймати італійські студенти? Збільшення витрат на озброєння для України означає можливість отримати додаткові військові ресурси від Італії, але для італійських студентів – це означає зменшення освітніх та соціальних гарантій. І хоча здається, що цю проблему неможливо вирішити ніяк інакше, ніж в парадигмі чорного та білого, утім нам все ж видається, що це ілюзорний бар’єр на шляху до солідарності між студентами з України та Італії.

Загалом за результатами конференції напрошується висновок, що солідарність неможливо побудувати навколо великих концепцій. Солідарність починається з маленького та дуже конкретного. Це щось таке, що буквально можна відчути руками. Наша делегація зокрема говорила про важливість обміну досвідом. Як організувати акцію? Чи потрібно друкувати газету до захоплення гуртожитку, чи після? Як змайструвати транспарант, щоб його було зручно тримати декілька годин? Питання на позір прості, але важливіші, ніж здаються.

Намагаючись тримати межу між пафосом лівої ідеї та конкретністю повсякденного життя лівого активіста, учасники та учасниці саміту підготували Маніфест, з яким можна ознайомитися за посиланням. У Маніфесті ми визначили невеликі кроки, до реалізації яких може приєднатися хто завгодно.

Сам Саміт став результатом попередньої роботи міжнародної мережі, яка розпочалася як діалог між польськими та італійськими студентами та студентками. Із часом до мережі долучилися такі країни як Україна, Нідерланди, США. Якщо у вас є бажання долучитися до роботи мережі, то напишіть нам в бот.

📕Читайте у нашому новому матеріалі.

BY Пряма дія | Незалежна студентська профспілка