Зі зворотнім зв’язком в армії дійсно проблеми. І ці проблеми є якраз тим справжнім радянським спадком.
У нас коли кажуть про “совок” в армії, часто мають на увазі якісь дуже дивні речі класу “тиграм м’яса не докладують” - типа бійця копати змусили, накричали чи видали завдання, яке той вважає безсенсовним і взагалі “чому я”. Таким людям було б цікаво опинитися, наприклад, в US Marine Corps, де совка ніколи не було, а та ж фігня на максималках.
Справжній же совок полягає в дещо інших речах. Наприклад, в тій самій відсутності зворотнього зв’язку.
І ця проблема прямо випливає з радянських традицій підготовки офіцерського складу.
Спосіб підготовки офіцерів в пострадянських військових вузах я б описав як тиранічний перфекціонізм. Всі ті ж вимоги, що й щодо солдатів, але ще більша прискіпливість. Все та ж ідеальна відповідність статутним вимогам, готовність завжди отримати по голові за найменший косяк та беззастережний страх перед керівництвом.
Щодо солдатів це явище, хай огидне, колись мало на меті виховання людини, яка в критичний момент буде не думати, а виконувати наказ. Тому присутнє і в інших арміях світу - хоча зараз все менше. Щодо офіцерів це не мало сенсу від самого початку - їхнє завдання в нормальних, не-радянських арміях, якраз думати та ухвалювати рішення.
Але головна проблема в тому, що тиранічний перфекціонізм не робить людину кращою.
Курсант у військовому виші завжди перебуває в умовах, в яких його можуть покарати. Вимог мільйон, частина з них в певні моменти протирічить одна одній, всі не виконаєш. Командири це знають, командирам так зручно - адже завжди можна пояснити підлеглому, що той неправий та не порається. Тому замість того, щоб розвивати свої навички військового та командира, курсант розвиває такі:
- запопадливість, - переховування від керівництва на будь-якій місцевості, - запобігання будь-яким ініціативам (чим менше ти робиш, тим менша ймовірність накосячити), - вміння уникати відповідальності, перекладати її на інших, підроблювати документи та подавати значно ідеалізовану (чи взагалі вигадану) звітність.
Саме таким свіжеспечений кадровий офіцер приходить до ЗСУ.
Що ми маємо в наслідку? Безініціативних командирів, які панічно бояться “залетіти” в очах власного командування, і які завжди пишуть в звітах тільки те, що те хоче бачити.
А тепер уявімо, що всі звіти проходять багато етапів. Взводний, ротний, комбат, комбриг, ОТУ, ГШ… Поки воно дійде до найвищого командування, там вже буде така патока, що хоч кожному Героя давай, а від комбрига і вище відразу два.
І це ламати треба ще на рівні виховання офіцера.
А, вибачте, просто направити генерала в окоп - ну ок, він побачить проблеми в одному конкретному окопі. Хоча ймовірно не побачить, бо я не вірю, що йому там не забезпечать стерильну чистоту.
Проблема потребує системних рішень, а не красивих жестів.
Зі зворотнім зв’язком в армії дійсно проблеми. І ці проблеми є якраз тим справжнім радянським спадком.
У нас коли кажуть про “совок” в армії, часто мають на увазі якісь дуже дивні речі класу “тиграм м’яса не докладують” - типа бійця копати змусили, накричали чи видали завдання, яке той вважає безсенсовним і взагалі “чому я”. Таким людям було б цікаво опинитися, наприклад, в US Marine Corps, де совка ніколи не було, а та ж фігня на максималках.
Справжній же совок полягає в дещо інших речах. Наприклад, в тій самій відсутності зворотнього зв’язку.
І ця проблема прямо випливає з радянських традицій підготовки офіцерського складу.
Спосіб підготовки офіцерів в пострадянських військових вузах я б описав як тиранічний перфекціонізм. Всі ті ж вимоги, що й щодо солдатів, але ще більша прискіпливість. Все та ж ідеальна відповідність статутним вимогам, готовність завжди отримати по голові за найменший косяк та беззастережний страх перед керівництвом.
Щодо солдатів це явище, хай огидне, колись мало на меті виховання людини, яка в критичний момент буде не думати, а виконувати наказ. Тому присутнє і в інших арміях світу - хоча зараз все менше. Щодо офіцерів це не мало сенсу від самого початку - їхнє завдання в нормальних, не-радянських арміях, якраз думати та ухвалювати рішення.
Але головна проблема в тому, що тиранічний перфекціонізм не робить людину кращою.
Курсант у військовому виші завжди перебуває в умовах, в яких його можуть покарати. Вимог мільйон, частина з них в певні моменти протирічить одна одній, всі не виконаєш. Командири це знають, командирам так зручно - адже завжди можна пояснити підлеглому, що той неправий та не порається. Тому замість того, щоб розвивати свої навички військового та командира, курсант розвиває такі:
- запопадливість, - переховування від керівництва на будь-якій місцевості, - запобігання будь-яким ініціативам (чим менше ти робиш, тим менша ймовірність накосячити), - вміння уникати відповідальності, перекладати її на інших, підроблювати документи та подавати значно ідеалізовану (чи взагалі вигадану) звітність.
Саме таким свіжеспечений кадровий офіцер приходить до ЗСУ.
Що ми маємо в наслідку? Безініціативних командирів, які панічно бояться “залетіти” в очах власного командування, і які завжди пишуть в звітах тільки те, що те хоче бачити.
А тепер уявімо, що всі звіти проходять багато етапів. Взводний, ротний, комбат, комбриг, ОТУ, ГШ… Поки воно дійде до найвищого командування, там вже буде така патока, що хоч кожному Героя давай, а від комбрига і вище відразу два.
І це ламати треба ще на рівні виховання офіцера.
А, вибачте, просто направити генерала в окоп - ну ок, він побачить проблеми в одному конкретному окопі. Хоча ймовірно не побачить, бо я не вірю, що йому там не забезпечать стерильну чистоту.
Проблема потребує системних рішень, а не красивих жестів.
BY Tregubov's Purrple Chamber
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
In February 2014, the Ukrainian people ousted pro-Russian president Viktor Yanukovych, prompting Russia to invade and annex the Crimean peninsula. By the start of April, Pavel Durov had given his notice, with TechCrunch saying at the time that the CEO had resisted pressure to suppress pages criticizing the Russian government. The regulator took order for the search and seizure operation from Judge Purushottam B Jadhav, Sebi Special Judge / Additional Sessions Judge. The gold standard of encryption, known as end-to-end encryption, where only the sender and person who receives the message are able to see it, is available on Telegram only when the Secret Chat function is enabled. Voice and video calls are also completely encrypted. The original Telegram channel has expanded into a web of accounts for different locations, including specific pages made for individual Russian cities. There's also an English-language website, which states it is owned by the people who run the Telegram channels. On December 23rd, 2020, Pavel Durov posted to his channel that the company would need to start generating revenue. In early 2021, he added that any advertising on the platform would not use user data for targeting, and that it would be focused on “large one-to-many channels.” He pledged that ads would be “non-intrusive” and that most users would simply not notice any change.
from us
