МКХ-11 - Міжнародна статистична класифікація хвороб і проблем, пов'язаних зі здоров'ям одинадцятого перегляду, розроблена ВООЗ ще в 2018 році. В Україні наразі не діє.

Чому Україні потрібно імплементувати МКХ-11?

Перш за все, що нас хвилює в цьому питанні, як квір спільноту, це депатологізація трансгендерності.
МКХ-11 вперше виключає трансгендерність зі списку психічних розладів.

Трансгендерність тепер розглядається як "гендерна невідповідність" і розглядається у розділі, що стосується сексуального здоров'я, а не психіатрії. Таким чином трансгендерність більше не розглядається як психічний розлад і сприяє дестигматизації трансгендерних людей і полегшенню процесу транспереходу.

Загалом, це допоможе не тільки в сфері прав транслюдей, а й загалом медицині, оскільки в

Петиція про імплементацію МКХ-11 в Україні: https://petition.kmu.gov.ua/petitions/7486

#квірно_анонімно

Мій шлях дослідження власної орієнтації та ґендерної ідентичності був дуже… дуже веселим.

Все почалося на початку 2022 року, адже ще весною 2021-го, завдяки ознайомленню з аніме-культурою, я вперше дізнався про існування ЛҐБТК+ спільноти. Більшість понять тоді були для мене дуже далекими, оскільки все, що я знав, — це те, що є гетеро, “юрі” та “яой” пари. Все. Нічого більше.

Тоді я обожнював «Клинок, що винищує демонів» (це досить важливий факт) і вже кілька місяців бігав по всіляких рольових чатах.
Не пам’ятаю, як це сталося, але саме в одній із тих рольових я почав замислюватися над своєю орієнтацією. Це були неабиякі гойдалки між гетеросексуальністю та бісексуальністю протягом кількох місяців. Щоразу це було так: “Гадаю, мене приваблюють дівчата теж… Ні, я все ж гетеро!” І так по колу, чорт знає скільки разів.

У попередній рольовій я познайомився з дівчиною, старшою за мене на два роки, і навесні 2022-го зрозумів, що вона мені подобається більше, ніж просто подруга. Але я швидко відкинув ці думки, виправдовуючи себе тим, що “я собі це все вигадую”.

Час минав, почуття, здавалося, зникли, але восени повернулися знову. Я знову доєднався до рольової (вже по іншому фандому), але люди звідти допомогли мені глибше пізнати себе.

Мою дивовижну фразу: “Це нормально, що я, яка чітко знає, що гетеро, по дорозі додому уявляє, як зустрічається з нею і зізнається в коханні??” — мені нагадують досі.

Спочатку я ідентифікував себе як сапфік, а потім як лесбійку.
Наприкінці року я все ж зізнався їй у коханні, що виявилося взаємним, і ми почали зустрічатися. На відстані. Буквально на різних кінцях півночі України.

Згодом я почав ідентифікувати себе як деміґьорл, а потім знову як цис.
Десь у середині чи наприкінці 2023 року мої почуття до неї почали потроху згасати. Я вже не робив їй милих відео, не присвячував вірші й усіляко боявся підійти до цієї теми, але взимку, завдяки деяким друзям, мені вдалося досить спокійно, без сварок і скандалів, розірвати з нею стосунки та повернутися до дружби. Хоча зараз ми й не спілкуємося.

Досліджуючи свою орієнтацію, я дізнавався про все більшу й більшу кількість термінів і лейблів, усіляко розмірковуючи над тим, чи підходять вони мені. Таким чином я ідентифікував себе і як асексуальну лесбійку, і як поліромантичну лесбійку, і ще бозна-ким.

Згодом я дійшов до висновку, що я апаґендерний, потім небінарний, а тоді взагалі аґендерний, + бонусом ароейс.

Це було досить весело — підшукувати собі якісь лейбли, які могли б схарактеризувати мої вподобання в людях.

Зараз я ідентифікую себе як деміаморного небінарного лібрамаскулінного трансмаска (з невеликим нахилом до чоловіків та енбіанів. Може, я взагалі ахілліан, хто знає?) і почав розуміти, що насправді не до кінця розумію концепцію закоханості в реальному житті.

У будь-якому випадку, що я хотів сказати і показати на власному прикладі: часто змінювати лейбли — нормально, оскільки ви ДОСЛІДЖУЄТЕ себе, і будь-який ваш досвід є валідним.

А людям, які кажуть фрази на кшталт: *“Як ти можеш бути ***, ти ж був(ла) у стосунках з ***/ти ж казав(ла), що ти **”, слід давати міні-копнячки :3

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірна_рекомендація

Якщо ви ще не бачили «Місячне сяйво» (Moonlight), дуже раджу. Це неймовірно красивий і глибокий фільм про пошук себе, прийняття та кохання.

Історія розповідає про Шайрона — хлопця, який росте в складних умовах у Маямі й намагається зрозуміти, ким він є. Фільм показує його життя у трьох різних вікових періодах, торкаючись тем ідентичності, сексуальності та самотності.

«Місячне сяйво» — не просто ЛГБТ-фільм, а справжній шедевр, що отримав «Оскар» за найкращий фільм. Атмосфера, музика, візуальний стиль — усе тут ідеальне. Це кіно, яке залишає слід у душі. Обов’язково подивіться!

#квірно_анонімно

Поділюсь і своєю історією). Я лесбійка, мені 35 і в мене не було довготривалих стосунків із жінками…Як і всім підліткам мені дуже хотілось романтики, побачень. Але я довго не могла зрозуміти, чому я така прискіплива до своїх залицяльників, серед яких були і справді хороші парубки, аж поки я не закохалась в свою однокласницю. Нам було по 14, ми швидко здружились, проводили багато часу. Я зрозуміла, що я думаю про неї дуже часто і не так як про інших своїх подруг. Мене дуже тянуло до неї і ясно, що хотілось її поцілувати, але це був інший час... В мене була сильна внутрішня гомофобія і я не знала, що зі мною коїться. Поговорити з кимось про це я не могла, батьки гомофоби ксенофоби, найкраща подруга - це якраз ця дівчина. Згодом вона перейшла в іншу школу, я трохи ізолювалась від неї, бо вважала ці почуття неправильними і ми перестали спілкуватись. В університеті мені дуже подобалась одна дівчина на 3 курси старша. Я знову ж таки розуміла, що такого почуття в мене не було до жодного хлопця. Але тоді ще не було Нетфліксу, я не могла прийняти, що це нормально і почала зустрічатись із своїм другом, бо мені здавалось, що так треба.

Він і правда хороший, в нас багато спільного і всі наколо мені казали який він чудовий і як мене любить. Це відчувалось, тому ми швидко одружились (з моєї сторони я погодилась на це, бо думала, що хоч в шлюбі в мене зникнуть дивні думки) і були одружені 7 років. Про секс не питайте, я вже майже повірила, що я фригідна. Останні роки його майже не було. Я думала, що я собі надумую, бо в мене чудовий чоловік, все прекрасно, а я просто не могла розслабитись. Ми з ним були близькі, навіть жартували, що нам подобаються одні і ті ж жінки, але я довго не могла признатись, що це не просто жарти. Від цього всього я скочувалась в депресію.

Потім на курсах я познайомилась із прекрасною дівчиною. Ми потоваришували і через три місяці я зрозуміла, що я сильно закохалась. В нас були лесбійські жарти, бо вона відкрита лесбійка, але ми не переходили дружню межу, аж поки вона мені не призналась в своїх почуттях. Я була дуже щаслива, але налякана, оскільки я не могла зрадити на той момент чоловіку, бо вважала це несправедливим по відношенню до нього. Я йому все розказала, все це було драматично із її і з його сторони. Цій дівчині неочікувано запропонували роботу в Німеччині і вона попросила їхати з нею, але я не могла швидко все кинути і чесно кажучи я просто побоялась. Закінчилось все тим, що вона сказала, що не така вже я лесбійка, а просто притворяюсь і хотіла її використати, що було дуже боляче. Я розлучилась із чоловіком, бо ясно, що далі обманювати себе не зможу. Його сім’я і моя довго давили на мене і казали, що я зробила якусь дурню, підтримки особливо не було. Я далі скочувалась в депресію, але оговталась через якийсь час, поринула в роботу і навіть пізніше почала ходити на побачення. Багатьох дівчат відлякувало те, що мені вже більше 30, а в мене досі не було довготривалих стосунків, що цілком зрозуміло. В мене зовсім немає досвіду, а дівчата розповідали мені історії про колишніх, любовні трикутники, багатий сексуальний досвід із підліткового віку. Мене декілька разів запрошували до себе, але я тормоз, або ж мені не хотілось сексу заради сексу або саме із цією людиною. Бувало через пару зустрічей було зрозуміло, що це не взаємно і мені не хотілось давати якісь марні надії. Або ж тим, хто подобався мені не подобалась я. Мені здавалось, що я не знайду свою людину і я покидала ці спроби, але якось я познайомилась із дівчиною в Тіндері і це був метч із самого початку.
Мені з нею було так цікаво і водночас легко. Після першого побачення в мене було таке відчуття, наче ми знаємо один одного із дитинства. Наступних декілька днів пройшли неймовірно, дуже пристрасно і вона запросила до себе “на фільм”, бо ми вже не витримували.

Продовження ⬇️

Продовження. Початок ⬆️
#квірно_анонімно

Але в запланований день в мене був дуже напружений день на роботі, я була виснажена, знервована і не мала сил на щось окрім обіймів і поцілунків.

Проте, не знаю, що найшло на неї, їй здалось, що я починаю якусь гру своїми відмовками і вона насильно почала до мене приставати. Вона сильніша за мене і спочатку мені було смішно, але потім коли я розуміла, що не можу вибратись і пручатись стало страшно. Не буду вдаватись в подробиці, але це травматичний досвід. Хоча вона потім вибачалсь, казала, що їй просто дах знесло від почуттів.

Після цього я довго боялась шукати нові стосунки і хоча з часом це відпустила, але через весь цей невдалий досвід боюсь досі. Я навіть не знаю де це можна робити чесно кажучи. Я занадто стара для молодіжної тусовки і занадто недосвідчена для жінок свого віку. Я дуже рада за молодше покоління, яке почуває себе вільніше, може бути відкритими, може вільно кохати і бути коханими. І водночас мені трохи сумно за себе, тому цінуйте свою свободу і бережіть своїх коханих. Дякую за увагу)

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Привіт! Я хочу поділитися своєю історією про те, як зрозумів, що я гей.

Коли мені було 8 років, у школі я почав відчувати симпатію до свого друга. Звісно, я намагався це придушити, бо виріс у гомофобній сім’ї. Я почав зустрічатися з дівчатами, але не відчував до них справжньої симпатії. Я плакав ночами, бо думав, що зі мною щось не так.

Лише у 13 років я прийняв себе і зробив свій перший камінг-аут перед друзями. Вони не засудили мене, а навпаки — підтримали і ставилися так само, як і раніше.

Висновок: не потрібно придушувати себе, бо це приносить лише біль.

З любов’ю,
Чара ❤️ (псевдонім)

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Я не можу зрозуміти себе і свою орієнтацію.
Мене згвалтували в досить юному віці, думаю через це я не можу дозволити собі любити хлопців. Мені огидно думати про поцілунки і фізичний, тим більше сексуальний контакт з ними. Але в той час я ніколи не закохувалась у дівчат. Бувало, що я думаю "ця дівчина така красива", але я ніколи не могла уявити себе у відносинах з нею. Я не страждаю на внутрішню гомофобію чи щось таке, я б прийняла себе якби була бі чи лезбійкою. Зараз мені 18, не знаю що і як далі.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

доброго дня
це не історія, а питання... якщо таке не приймають то ок.
я транс та хочу змінити ім'я. в інтернеті тільки інформація що заяву розглядають до 3 місяців. мені важливі загальні строки бо я за кордоном та можу повернутися в Україну тільки на кілька тижнів. якщо хтось це робив під час війни, можете поділитись скільки загалом часу це все зайняло? розкажіть про свій досвід. мені потрібен хоч якийсь орієнтир... дякую.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Задовбало те, що всі сприймають небінарність як виключно "girl-light" чи girl 2.0. Я наприклад цисмаскулінна небінарна персона (при народженні визначили як "чоловік" і мені в принципі комфортно репрезентувати себе маскулінно), використовую займенники вони/він і не відчуваю потреби ні в ЗГТ, ні в іншій гендерній коррекції. Я розумію, що те, що мене виховували як "хлопця" та "чоловіка", і що у мене в паспорті стоїть "Ч", накладає свій відбиток, і що у мене в рази більше привілевіїв в нашому суспільстві. Але задовбало слухати кожен раз оці "але ж..." з усіх сторін при якихось суперечках в інтернеті стосовно гендерного питання — переймаюсь, що люди, з якими мені хотілося б дискутувати стосовно гендерних питань, все одно бачать в мені "мужика".
"Але ж ти маскулінно виглядаєш, ти можеш викликати почуття небезпеки!" — окей, транс-чоловіки теж? А маск-лесбійки/дайки/бутчихи?
Сподіваюсь доживу до того моменту, коли гендерна ідентичність, як і будь-яка інша ідентичність, буде твоєю особистою справою і лише нею.

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

Відчуваю неймовірний тягар на своїх плечах. 
Хоча здається що все ще попереду, це все життя і тут немає нічого такого... І воно продовжується, хочу я цього чи ні. Проте відчуття які зараз панують всередині, неймовірно стискають серце. Як це пояснити? Мені важко, бо в окрузі одні чужі мені люди.
Я хочу знайти більше близьких собі людей та бажано звісно які входять до ЛГБТК(IA+) спільноти, але це, до того ж що у мене надзвичайно крихка вдача! Коли вже знайомлюсь я, мені неймовірно приємно. Але зазвичай після деякого часу на мене такі люди потім взагалі не звертають увагу..¿ Але це мене не сильно турбує, бо тут напевно ще грає роль моєї активності в різних колективах і т.д. Це вже інша тема. Ух.. Інколи мені важко вгледіти людину яка входить до цієї спільноти. От скажи, скажи. Чому це так трапляється?Чому? Так ти, читач цих думок. Але, та хто зна насправді¿ Є така весела штука що коли мені хтось до нестями подобається, це поки що завершувалося невдачею. Тому я вже не дуже розумію як себе поводити. І яку реакцію в мене це все визиває, вже теж не дуже розумію.. А надія повільно витікає як сльози від страху з очей. Звучить дивно. Але мене бісить що мої мізки намагаються бігти занадто вперед в цьому  плані. Завжди! Хоча тут не можна спішити, я так вважаю. Та не дивлячись на це, у мене усе виходить по іншому! І в людині мені головне тільки душа, спільне, яку так важко знайти. І диви, це ж не так тоді важко. Головне те саме спільне знайти, пригорнутися до потрібного теплого комфорту. Ах, тьфу. Не все таке легке як нам хочеться думати.. А навіть якщо здається що ось вона! Тут, тут! Знайшлася...
В результаті ми взагалі різні. Та навіть музикою не сходимося.. Та може навіть серця наші б'ються по різному. Я - експеримент, а людина мені як тепла нічка під ковдрою. Справді, тепле відчуття на одну ніч. Хоча мені кортіло не однієї ночі, а протяжних почуттів. І деякі двоє моїх стосунків завершились тим що персони кохані мною — були гетеросексуальними. І ніяк не могли сприйняти мене як партнера.
Мене бентежить що мені так важко в цьому плані. А я то, ніц не хочу, щоб було складно.. 
Проте життя моєї думки не питало.
Можливо я повернусь сюди, але ви хто читає, будете бачити мене як незнайомця з новою історією. Тож я сподіваюсь, у майбутньому моя історія буде іншою. Кращою!👁

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірно_анонімно

привіт, я не дуже розуміюсь в займенниках (вроді так це називається)

я розумію вона/її, він/його, вони/їх, але коли людина просить звертатись до неї на він/вона/вони, я не знаю що робити і в яких ситуаціях що використовувати, я боюсь образити людину, а один раз навіть зустріла лезбійку з займенниками вона/він/вони/воно/її/його/їх/того....

будь ласка порадьте як в таких ситуаціях звертатись до людей

РС. це аж ніяк не хейт, а просто нерозуміння як правильно

Поділися своєю історією за ПОСИЛАННЯМ.

#квірна_рекомендація

Якщо ви ще не дивилися «Новий Олімп» (Nuovo Olimpo), то дуже раджу! Це неймовірно чуттєва і красива історія про кохання, що не знає часу. Фільм переносить у атмосферу 70-х років у Римі, де двоє молодих чоловіків зустрічаються, закохуються, але обставини змушують їх розлучитися. І ось протягом десятиліть вони продовжують жити з надією, що їхні шляхи ще перетнуться.