Ніколи такого не було і ось знову.

1) Треба донатити на СИЛИ ОБОРОНИ. Саме вони рятують ВСІ життя в Україні. І на фронті. І цивільних. Так, не дивлячись на те, що вони далеко та/або ви їх не бачите - саме вони рятують цивільні міста від прильотів, зменшують шанси цих прильотів і рятують тих, хто постраждав.

2) Існує мільйон благодійних фондів, спонсорів, донатерів і організацій які НЕ МОЖУТЬ задонатити на армію. Але вони можуть задонатити на цивільні потреби, на діточок, на котиків і собачок, на бабусь і на все інше, кому вам емоційно хочеться донатити, бо їх тіпа шкода.
І ВОНИ ЗАДОНАТЯТЬ! А ми маємо донатити на АРМІЮ! на кого юр.особи НЕ МОЖУТЬ донатити. ЩЕ РАЗ! ДОНАТЬТЕ НА АРМІЮ І ТІЛЬКИ НА АРМІЮ! Вирубіть свої йобані емоції і донатьте головою!

3) Ви маєте донатити постійно, а не тільки тоді, коли сталось шось страшне, ви бачите ядерний гриб чи 150 загиблих, кров і кишки в усіх новинах. Донати зараз допоможуть НЕ СТАТИСЬ тому, чого ви боїтесь. Донатити і шось робити треба ЗАРАЗ, а не коли шось сталось!

4) Я зараз скажу жахливі речі, але: діти, котики, собачки, бабусі і постраждалі цивільні НЕ НАБЛИЖУЮТЬ перемогу і НЕ ЗАХИЩАЮТЬ інших. Донатьте блять на армію і тільки на армію! Забийте хуй на взагалі все інше. Ніхто з цивільниїх, дітей і собачок не помруть без донатів. Військові без донатів помирають щодня! Прямо зараз вони помирають і це відбувається щосекунди! Донати можуть зберегти їх життя вже зараз і безпосередньо.

5) ТАКТИЧНА МЕДИЦИНА І ДОМЕДИЧНА ДОПОМОГА ОБОВʼЯЗКОВА ДЛЯ ВСІХ! ВСІХ СУКА! КОЖНОГО! КООООООЖНОГО БЛЯЯЯЯЯТЬ!!!!!!!

6) останнє! Я СУКАНАХУЙБЛЯТЬ НЕ РОЗУМІЮ, чому, коли гине військовий всі такі «похуй…..похуй….похуй……*зробили репост*….похуй….похуй….похуй…..».
Гинуть цивільні - «АААА ЄБАТЬ, ЦИВІЛЬНІ ПОСТРАЖДАЛИ, ДАВАЙТЕ МІЛЬЙОН РЕПОСТІВ, ДАВАЙТЕ ДОНАТИТИ ,ДАВАЙТЕ КУПОЮ ПИЗДУВАТИ ШОСЬ РОБИТИ».
Військові шо блять, не люди чи шо нахуй????

Я коли читаю новини де люди ніхуя не робили цілий рік і тут в один день 10 мільйонів людей пиздують здати кров, кров беруть у 100 людей, решта не встигає, а завтра вже ніхто не йде, бо всьо вже, вже похуй.
Весь рік всім похуй, але сьогодні мільйон повідомлень шо всім різко стали потрібні тренінги. Я от думаю, може уїбать прайс типу «в день прильотів ціна х10?» а коли все спокійно то «-50%»? чи як блять людей мотивувати навчатись ДО того, як хтось помер?

Я вже блять не знаю як допомогти людям включити голову.

Вибачте за увагу.

Ну як так… йобана русня забрала ще одного друга… під час евакуації… Небо, дай мені сил ховати таких молодих… бо я їх не маю…

І поки я збираю раму докупи, намагаючись змиритися зі смертю друга, по мережі несеться срач щодо надання допомоги у Полтаві.
Мене там не було, там був чоловік моєї подруги, військовий звʼязівець. Йому пощастило, осколки зачепили по шкірі, але поруч з ним лежали тіла, частини тіл та важкі поранені. Він пояснював, як усе сталося, що ніякого шикування не було, що не встигли в укриття, що було багато людей…

То все лірика, головне що він живий. А я нагадую:

1) Підіть на курси такмеду. Офлайн.
2) Купіть турнікет та бинти.
Складіть собі аптечку і носіть її постійно. Весь час.
3) нехтуйте правилами безпеки, якщо ну зовсім не ціните себе і прям хочете щоб русня виграла війну.

Люблю. Бережіться.

Я пряма, різка, іноді авторитарна, бо все це дає мені можливість виживати в армії. Не кажу, що була іншою до повномасштабної, але все стало різкішим, і життя стало чорно-білим. Гинуть мої друзі, майже щомісяця я втрачаю когось близького, і це дуже болить. Гинуть цивільні, і я намагаюсь не знати про це, бо кукуха не вічна і точно не сталева.
Короче, вчора цивільний мужчина призовного віку сказав на нараді організаторів, що я — це Росія, бо я ставлю ультиматуми а тому — терористка. Цивільний мужчина призовного віку, який успішно працює з дому у Львові, знав, що я поплавлена новиною про загибель друга, тому бив чітко, точно, боляче. Я проридала весь вечір та півночі, і звісно ні в якому разу не прийматиму участі в організації жодного заходу з цим мудаком. Але моя розповідь не про це. Я більше про бажання поділитися з вами своім чорно-білим світосприйняттям і розумінням де ворог а де друг. Коли чую заяви типу вчорашньої, я автоматично переношу таку людину у чорне, якою білою б вона насправді не була, і я дуже боюся з часом залишитися одна. Одна-однісінька в оточенні купи люблячих людей. І мені страшно.

Тим часом Джо зібрав відосик з Дайскону ^_^

https://youtu.be/gL4arEIfjE8

Тобі вирішувати, чи потрібно змінюватися.

Одним з найголовніших наслідків масивної кровотечі ( і не тільки) є шок. Шоку ми намагаємося запобігти, вчасно розпізнати і правильно лікувати.

Сьогодні ми розпочинаємо серію постів про цей патологічний стан.

Шок найкраще описується як важка, небезпечна для життя форма гострої недостатності кровообігу, що характеризується прогресуючою клітинною та тканинною гіпоксією.

Класифікація шоку:
- Гіповолемічний шок - втрата об'єму циркулюючої крові або рідини.
* Геморагічний - через зовнішню або внутрішню масивну кровотечу.
* Негеморагічний  гіповолемічний - зневоднення через опіки, тяжку діарею, блювоту, поліурію.
- Кардіогенний шок - ураження серцевої функції, внаслідок чого серце не може ефективно перекачувати кров (інфаркт міокарда, серцева недостатність, аритмії).
- Обструктивний шок - механічна перешкода кровотоку в магістральних судинах або серці (тампонада серця, тромбоемболія легеневої артерії, напружений пневмоторакс).
- Дистрибутивний (перерозподільний) шок - порушення тонусу судин, надмірна вазодилатація (розширення судин) та переміщення рідини з крові в міжклітинний простір, що призводить до недостатнього кровообігу.
* Септичний  - викликаний інфекціями, які провокують системне запалення.
* Анафілактичний - гостра алергічна реакція з масивною вазодилатацією.
* Нейрогенний -  порушення роботи симпатичної нервової системи через травми верхнього відділу хребта, що призводить до вазодилатації та брадикардії.
- Дисоціативний шок (більше згадується в педіатрії) - при отруєннях і блокуванні переносу гемоглобіном кисню (отруєння метгемоглобіноутворювачами, чадним газом).

Найпростіше класифікацію шоку пояснюють проблемами з паливною системою автомобіля:
- при гіповолемічному - мала кількість палива в системі - машина не їде;
- при кардіогенному - паливний насос не працює, паливо погано подається - машина не їде;
- при обструктивному - паливопровід перетиснутий - машина не їде;
- при дистрибутивному -  паливопровід різко розтягнутий, паливний насос не взмозі коректно працювати - машина не їде;
- при дисоціативному - в бак налито води - машина не їде.

Основна патофізіологія:
- Початкова стадія:
Активація симпато-адреналової системи: адреналін і норадреналін підвищують частоту серцевих скорочень і звужують судини, щоб підтримати артеріальний тиск.
Підвищення серцевого викиду і вазоконстрикція (звуження судин) для підтримки перфузії життєво важливих органів (мозок, серце).
Збільшення виділення альдостерону і антидіуретичного гормону для зниження кількості сечі і затримки рідини в організмі
- Прогресуюча стадія:
Гіпоперфузія тканин: зниження притоку крові до органів і тканин, що викликає анаеробний метаболізм (клітини починають отримувати енергію без кисню), що призводить до накопичення молочної кислоти (лактат) і метаболічного ацидозу.
Поглиблення дисфункції органів: через тривале кисневе голодування з'являються ознаки ураження органів — ниркова недостатність, печінкова дисфункція, енцефалопатія.
- Необоротна стадія:
Виникають незворотні пошкодження клітин і тканин, навіть якщо в цей момент вжити рятувальних заходів.

Шок є життєво небезпечним станом, який потребує негайного розпізнавання та лікування. Лікування залежить від типу шоку, але завжди спрямоване на відновлення перфузії та оксигенації тканин, корекцію метаболічних порушень і стабілізацію функцій життєво важливих органів.

Далі буде.

Хто вихідний? Я. Хто залив ліжко водою бо не міг втриматися щоб не малювати? Теж я. Хто купив акрил? Йааа! Хто малює гуашшю, бо акрилом страшно… 🥹

Останнім часом, майже рік, мені сняться кошмари. Як вмирають мої хлопці, дивлячись на мене пустими очима, як стікає по білому снігу із кров, а я скована страхом і навіть не можу кричати. Причому іноді мене будять від того що я голосно мичу, і кручуся. Сама я рідко прокидаюся від цих снів, але під ранок втомлена тільце ніж перед сном. У такі дні я ставлю на повтор пісню Цвинтаря «Білим снігом» і плачу під неї. І тоді вже ввечері засинаю без снів.
А що сниться вам?

Трошки тьмяного передзимового міста вам :)

Апдейт, продано котам ❤️‍🩹
Ви у мене тупо найкращі!

Київ

Прийміть двох військових поспати 25-26-27 на дві ночі…. Обіцяю готувати їсти, пахнути на пів кухні львівською кавою, розповідати історії або мовчати :)

Пліііііііз!

Котики, я жива. Я не дуже ок і здається розірвала щось у коліні, бо ні стати ні ходити, кожен крок — це пекельний біль. От-от закінчиться наша бойовка, і я звернуся до травматолога. Просто все якось на купу, і мені не хочеться бачити людей. Нічого не хочеться))

Шкільний коридор – неначе боксерський ринг,
В якому лиш треба протриматись до дзвінка.
Із світу чарівних історій, епічних рим
Тебе вириває ударом чиясь рука.
Іх п'ять. Або семеро? Знову сценарій цей:
За дивне волосся, футболку, нашивку, стиль
Отримай відзнаку – синець на своє лице,
А не пощастить, то на місяць – новий костиль.

Навчити себе захищатися – база баз,
В бою пояснити за все – за базар, за шмот,
Колись настає переломний – і перший – раз,
Коли дивна посмішка cкривить кривавий рот,
А морок зіниць розтечеться аж у білкИ,
Бо час розібратися, зрештою, ху із ху.
Коли тонкі пальці стиснуться в кулаки,
А крик стане криком люті, а не страхУ.

І кров потече не з твоєї – з його губи,
Зі стоном впаде на підлогу – він, а не ти.
Того, хто тебе так принижував, мучив, бив –
Його, виявляється, можна перемогти.

Колись настає переломний – і перший – раз:
Арта розривається, танки ідуть на схід.
На них їдуть ті, хто не терпить чужих образ,
Хто спльовує кров – але робить новий підхід.

Підводься з підлоги. Страх люттю проріс і зник.
Так, буде попереду місиво, кров і жерсть.
Та ти собі – сила. Ти сам собі захисник –
Поясниш за прапор. І мову.
І власну честь.

#skladno

Зі святом тих, хто не побоявся 🖤

Сьогодні в 9:00 Харків став. Тупо весь центр зупинився. Водії вийшли з машин. Перехожі стали на тротуарах. Всі віддавали честь загиблим у російсько-українській війні. Це — наша ціна. І буде більше, точно більше, і ще багато з нас ніколи не побачать вільної від русні країни. Але ця ціна прийнятна, коли мова йде про виживання всіх.
Живіть. Боріться. Давайте здачі. Здобувайте, відпочивайте, дихайте, насолоджуйтесь життям і воюйте. Ми точно переможемо, бо в нас нема іншого виходу. Наша ставка — all-in. Все буде Україна! З днем захисника та захисниці.

Коли Кицюня (погана ТікТок інструкторка) біжить тебе рятувати.


Тактикульна пайка, браво, дуже смішно.



@ginger114

Ви чуєте цей голос Янгола Небесного, шелест його крил?

👁 ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ НА ЗБІРКУ «ТИСЯЧА ОЧЕЙ» ВІДКРИТІ 👁

Тканинна обкладинка, як пір'я Янгола, мерч, як його доторки, твори, як його пісні.
Передзамовте збірку, присвячену альбому "Тисяча очей" гурту ZWYNTAR протягом жовтня!

Щоб зробити передзамовлення та знайти додаткову інформацію, ви можете перейти за посиланням до гугл-форми.

Форма буде відкрита до першого листопада, тираж буде надрукований за кількістю передзамовлень.

Слава Янголу Небесному!

Київ, четвер, друзяки, які теж тримають в кишені чарівну паличку у готовності на цей вікенд, хто прийме переночувати інваліда з милицями одна штука? Без сходів, бо меніск всьо :)

Прибрала кухню, замовила пацанам спальники і каремати на 50к гривень, перебрала кусок медицини, забрала частину посилок, нажила аптечок, по роздавала завдань і такмеду, а в кінці видала піздюлин напарнику, який нагло цілий день ходив у моїй флісці)))) задоволена днем. Єдине, що псує настрій, це коліно, ниє, зараза і болить. Короче, після скандалу з невʼєбенними валантьорами (може колись розкажу, якщо не стихне) загружаю свій мозок як можу. Але ввечері таки накрило, тож вирішила витягнути фарби і помалювати. По дорозі до фарб зашпорталася за колонку…. Вгадайте як провели 1,5 години мої сусіди)?

Оукей. Мене от-от чекає перша операція. І я випадаю з роботи, з медицини і польотів. Тягнула як могла, добила все що могла, щоб не підводити своїх пацанів. А зараз сиджу і плачу, бо не можу уявити місяці реабілітації без своєї найкращої роботи у світі….