Найдовший випуск подкасту hi it’s me stein майже 3 години з Борисом.

Випуск багатий на близькість з якою рідко можна послухати Бориса, тож дуже раджу.
Перша година про біографію впритул до Бієналле
Наступні 40 хвилин про Бієнале, про Макова, про переписку з Бйорном, конфлікти, про ПАЦ і Віктора Пінчука.
Потім ще година про сьогодення (резиденція в домі слово, кола Сільваши, Книга та т.д)

appl podcast : тут
Spotify podcast : тут


Борис Філоненко - куратор Ukrainian pavilionin at 59th
Venice Biennale, editor ist publishing розповів про свою
біографію, про родину та навчання, про кураторську практику, про першу роботу, про книги, комікси та романтику, про ПАЦ, про продуктивні конфлікти, про виставку «Кола Сільваші» про співпрацю з Українським музеєм сучасного мистецтва та Українським домом

Хто буде у Львові 17 або 18 січня: на Львівському залізничному вокзалі виконають мою музику.

Жанна Кадирова (посилання на Інстаграм), художниця, зробила об'єкт Інструмент (фактично це орган) і організувала серію концертів на ньому. Вже декілька місяців щовихідних там грають органісти.

І ось 17/18 січня буде мій проєкт: мої твори разом з творами німецького бароко (Пахельбель і Бах) зіграє молодий львівський органіст Віталій Дворовий (посилання на Інстаграм).

17 січня (п'ятниця) о 18:30
18 січня (субота) о 12:00
Віталій зіграє програму Повітряне світло (посилання на програму).
Тривалість програми — година.

Вхід вільний

Інколи дійсно виникає відчуття, що все непогано у культурі, особливо якщо порівнювати із 2021, і тим паче до 2014. Але радіти рано

Я давно про це кажу і наголошую, що рано радіти просто великій кількості українського контенту. Так уже вийшло, що в нашій країні регулярно відбуваються події, не побоюся цього слова, глобального масштабу. І це сприяє появі реакційного контенту. Багато реакційного контенту.

Але коли ситуація виходить на плато, виявляється, що місткість ринку дуже низька. І немає ані економічного, ані морального стимулу творити далі, якщо ти не "вистрілив" особливо високо. І проблема тут не в "невігласах-українчиках", які не хочуть слухати українських артистів. Проблема в тому, що українці досі не платять за контент, не підписуються на стримінги, мало ходять на концерти (зібрати зал за межами Києва й Львова дуже важко). Просто тому що це не є усталеною нормою. Тут з музикою борються кінотеатри, стендапи, нетфлікс, пиво з друзями. Але бачимо, що в театрах поперло. Стендапи ростуть. Це означає, що, знову ж таки, проблема не в українцях.

Проблема в тому, що час іде, а ринок не формується. Не продає себе, як це робить книжковий ринок або стендапи. Артисти отримують мало грошей зі стримінгів і майже не отримують роялті. Держава в особі Мінкульта направляє гроші на телемарафон і виробництво серіалів, але воює з кіноспільнотою та не помічає існування музики як такої.

Це тема на пару годин обговорення. Єдиний висновок, який я хочу тут вичленити: кількість не формує глибину. Те що у нас просто ДУЖЕ БАГАТО нової української музики ще не означає, що у нас сформувалася індустрія чи навіть творчий фундамент, на який будуть спиратися завтрашні музиканти. Усе ще тільки формується і, як на мене, задача як представників індустрії, так і відповідальних людей у державі сприяти цьому там, де це можливо.

Але поки складається враження, що далі лозунгів "культура дуже важлива" справа здебільшого нікуди не рухається.

Стипендія імені Антонена Арто разом з перформеркою Наною Бяковою запускають лабораторію Буто "Що народжується, зникаючи"

#постзпредложки

Лабораторію відбудеться в Києві і складатиметься з двох лекцій і трьох воркшопів.

На перший погляд, Буто має чимало форм та суперечностей. Аби краще зрозуміти, що поєднує різноманіття напрямку, у лекційній частині розглянемо передумови виникнення та історію: зародження в епоху нового Японського авангарду 60-х, розвиток та трансформації, а також теоретичні та практичні компоненти.

Протягом практичного циклу розглянемо особливості танцю Буто, зокрема: інший плин часу, тіло – простір, напруга, пауза, ритм. Познайомимося з Буто-фу, і як бонус, лабораторно попрацюємо з образами, натхненими Буто-кабаре.

Теорія
21 січня, 18:00-20:00
29 січня, 18:00-20:00

Практика
25 січня, 15:00-19:00
1 лютого, 15:00-19:00
2 лютого, 15:00-19:00

Більше про лабораторію і форма реєстрації за посиланням

https://artaudfellowship-ukraine.org/laboratorija-buto-nani-bjakovoi/

Світло і темрява як метафори культури // Відеоесе Володимира Єрмоленка

Це просто красиво

#ФРОНТМЕНИ запрошують на подію “Історія мілітарної літератури та її вплив на світовий культурний процес”, яка відбудеться 17 січня о 18:30 у столичній книгарні «Є» за адресою вул. Лисенка, 3.

Ведуча: Анаід Агаджанова – засновниця проекту #ФРОНТМЕНИ, медіа-культурна менеджерка, популяризаторка мілітарного мистецтва

Гість: Остап Українець – письменник, видавець, перекладач, засновник YouTube-каналу «Твоя підпільна гуманітарка», військовослужбовець.

Про що поговоримо?
- Вплив мілітарної літератури на світовий культурний процес: від козацьких літописів до творів Йосипа Турянського, Гі де Мопассана та Толкіна.
- Стереотипи щодо воєнної літератури: чому вона виходить далеко за межі жанрової обмеженості?
- Презентація якісної художньої, філософської, мотиваційної та розважальної літератури, створеної українськими захисниками і захисницями.

Вхід вільний.

Онлайн трансляція.

#ФРОНТМЕНИ це незалежний проєкт сприяння творчій репрезентації військових і ветеранів заснований Анаід Агаджановою в 2022 році. Хто такі Фронтмени? Це спільнота культурних діячів з військовим досвідом. Станом на зараз #ФРОНТМЕНИ це громадська організація, що займається промоцією і координацією мистецьких та видавничих проєктів, розвитком мілітарного пласту сучукрарту.

Instagram #ФРОНТМЕНИ
Підтримати проєкт #ФРОНТМЕНИ

Після подкасту склались думки про книжку Бориса Філоненка КУЛЬТУРА ПІД ТИСКОМ ВІД ООО/ОООО. Але склались отак:

Це книжка, яка говорить спільною для середовища мовою. Однією мовою різноманітного середовища.

Коли ми думаємо, ми спрощуємо. Навіть коли я пишу про те, що ми спрощуємо коли думаємо, я спрощую. Так працює мозок, але через цей механізм ми втрачаємо зміст того, про що ми думаємо. Тексти Бориса запрошують до розмірковування. Розмірковування допомагає спробувати вхопити явище у складності замість навішування спрощених визначень, що нічого не означають. А це і є критика та кураторство, як каже Борис у подкасті.

Читати тексти Бориса Філоненко приємно. Читати тексти хочеться повільно. Як на мене, ці тексти — практика письма про теперішнє. Спроба уявити яким буде погляд з майбутнього у теперішнє минулого. Теперішнє є поглядом із майбутнього саме на себе. Ця книжка — відбиток чотирьох років (з 2020 до 2024) частини українського мистецтва. Того теперішнього, до якого будуть повертатися і до якого ми вже повертаємось, бо сучасність дуже швидка. Навіть формат відбитку чотирьох років замість, наприклад, пʼяти чи десяти, підкреслює уважність погляду.

Так, я пишу не так як Борис Флоненко, не так приємно, читати це може й не хотітися. Розмірковувати важко, реагувати легко. Не можна навчитися так писати, треба прожити життя Бориса. Але можна навчитися це читати. «Книжка може щось і запалити».

Борис закручує читачів та читачок у кола мисткинь та митців, мислителів та мислительок, діячів та діячок, подій, явищ, кіл спілкування. Це не ексклюзивні кола обраних, а інклюзивні кола, які хоч і потребують зусиль щоб увійти, але ці зусилля і є єдина умова щоб стати їх частиною. «Вихід з провінційності — публічність».

⚡ Татлін та Малевич: Український Музей у Нью-Йорку поділився виставковими планами на 2025 рік

у нью-йоркському Українському Музеї добігає кінця виставка "Олександра Екстер: сцена — це світ", оглянути її можна до 19 січня. А вже за кілька тижнів після її фінісажу музей презентуватиме новий проєкт присвячений Володимиру Татліну, про це у коментарі [естéт] газеті розповів Пітер Дорошенко, директор Українського Музею в Нью-Йорку

Український Арт Дайджест ▪️ telegram ▪️ instagram ▪️ подкаст ▪️ англомовний подкаст Ukrainian Art Dispatch ▪️ [естéт] газета

рада представити Вам новий англомовний подкаст присвячений подіям у сфері українського мистецтва

UKRAINIAN ART DISPATCH

🎧 Youtube​
🎧 Spotify​
🎧 Apple podcasts​
🎧 Deezer​

📌 у прем'єрному випуску розповідаємо про Олександру Екстер та говоримо з Пітером Дорошенком, директором Українського Музею у Нью-Йорку та куратором про першу велику соло-виставку мисткині у США

подкаст Ukrainian Art Dispatch творимо спільно з моїм колегою Ігорем, автором медіапроєкту Nomadische Boekenplank

❤️ слова подяки також летять колегам з Радіо Сковорода за фахову допомогу з монтажем епізоду, та Надії Ярощук, дизайнерці каверу для подкасту

Девід Лінч
20 січня 1946 — 16 січня 2025