Дорогі брати і сестри! Щиросердно нагадую про збір на наземну станцію FPV бомбера для підрозділу, де служить мій брат, Олександр "Борода", на півдні України: https://send.monobank.ua/jar/6PCoT1HZtT

📚 Збереження української друкованої спадщини — це наш спосіб не мовчати.
Сьогодні нашому проєкту — 2 роки.

За 16 місяців після запуску цифрової бібліотеки ми завантажили на сайт 450 стародруків XVI–XVIII століття.
Це книжки, які бачили козацькі часи.

Книжки, що мають голос — але він звучить тихо, якщо ми не допоможемо його почути.
Сьогодні ці тексти читають і досліджують студенти, викладачі, науковці з України, Великої Британії, Польщі, Італії, Сербії та Болгарії.
Вперше вони можуть побачити: українські стародруки — це інша традиція, інше мислення, інша мова.
І це — наш голос.

Ми не копіюємо державні ініціативи.
Ми шукаємо у приватних колекціях, бібліотеках за кордоном і в українських фондах.
І відкриваємо ці тексти — безкоштовно. Для всіх.

🎯 Наступна мета:
▪️ 1000 завантажених видань до кінця року
▪️ 60 описаних пам’яток
▪️ дослідження імен українських граверів, про яких досі майже нічого не знаємо
Наша платформа — відкрита і вільна.

Але навіть свобода потребує ресурсу.
Тільки щорічний хостинг на Amazon обходиться нам у понад 40 000 грн — не враховуючи інші витрати проєкту.


Ми досі фінансуємо все власним коштом. Але підтримка спільноти — критично важлива, щоб продовжувати.
💙 Ваш внесок — це ще одна врятована сторінка нашої історії..
Подаруйте платформі ще один рік життя.
📖 Зробіть донат.
Бо книжки мовчать,
доки ми не даємо їм звучати.
А вони — мають, що сказати.

🔗 Підтримати можна за посиланням

Слово на вознесіння Марії

Предорога пані Маріє,
вже і Ви є новопредставленою перед Богом. Прийми, Господи, рабу Твою, Марію!

Я втратив можливість провести мого дідуся Петра, мого братичка і воїна небесного, Данила, тепер же і Вас, пані Маріє, не маю.

На те пишу, аби моє слово супроводжувало Вас до Господа Бога у вознесінні.

Я з дитинства памʼятаю, наскільки пресвятими були лики тих людей, що народилися у селі. Мене возили до Прилук та до Ніжину з дитинства, з батьками чи без. Старше покоління, яке я зустрічав (там жили брати та сестри мого дідуся Петра, у Прилуках жила п. Марія), було настільки благочестивим, що, буквально, я маленьким ще памʼятаю, як воно випромінювало ніби якесь божественне світло. То було відчуття, що ці люди ніби є непорочними, невинними, не пізнавшими зла: так їх облагороджувало село, земля, а мова, якою архаїчною красою вона володіла! Дивуюся передусім не вченістю, а "граматностю", не красою, а "красотою" мови цього післявоєнного покоління.

Тепер це все піде до Бога... Адже йому належить всяка "і слава, і честь, і держава"...

...І всяка краса.

Нам же - війна, нещастя, руїна: але хіба вони не пережили того? Я впевнений, що пані Марія сказала б, "щоб віра наша стала кріпшою".

Пані Марія, сестра нашого дідуся Петра, страждала на рак. Ці останні дні вона лежала, її оточували всі дорогі мені люди (мої предорогі та улюблені батьки були там, і всіляко дивувалися її стоїцизму) - що хоч якось заповнювало моє бажання бути там - адже я мав би там бути.

Попри стоїцизм, вона останні дні жила у істинному християнському бутті, що полягає у покаянні: життя, яке підтримувалося її тихою, ніжною, але кремезною козацького роду силою волі та молитвою (зі слів моїх батьків та по моїм відчуттям після дзвінків). І зовсім не побоюся сказати, що жила у бутті святої людини, яка готує себе до зустрічі із Господом, перебуваючи у муках.

Адже вона щиро мені в останні дні сповідалася, що "я в ці дні багато думала про те, як я прожила життя. Прошу в Бога, аби Він мене простив за все неправе, що вчинила. Молюся кожен день, аби Господь мене простив. Я не хочу засмучувати нікого моєю хворобою, не хочу, щоб всі хвилювалися за мене, але сталося ось так. Тому всі приїхали."

Ці сенси були огорнуті чернігівською "говіркою", а по суті голосом наших предків, адже таку красу мови не можу поверхнево називати "говіркою", зверхньо: це урочиста, давня із глибин віків мова, якою говорять жителі цієї чернігівської землі.

Кожна втрата мене спонукає ближче триматися до рідних та улюблених мені людей. Сказати їм черговий раз, що їх люблю. Що ціную мою землю, мою мову, мою культуру, мою Україну.

Колись і я, пішовши з неї, у Києві-граді, воістину, в її землі й піду.

Царства небесного!

Київським ізводом:
8. Аще убо закон совершаєте царський, по писанію: возлюбиши іскренняго своєго якоже себе самаго, добре творите: 9. аще же на лиця зрите, то гріх содіваєте, обличаємі от закона якоже преступници.

Українською:
8. Отже, коли ви виконуєте царський Закон згідно з написаним: Люби свого ближнього, як самого себе, — добре робите. 9. Коли ж зважаєте на особу, то чините гріх: Закон звинувачує вас як порушників.

Latine:
8. Si tamen legem perficitis regalem secundum Scripturas: Diliges proximum tuum sicut teipsum: bene facitis: 9. si autem personas accipitis, peccatum operamini, redarguti a lege quasi transgressores:

Ἑλληνιστί·
8. Εἰ μέντοι νόμον τελεῖτε βασιλικὸν κατὰ τὴν γραφήν, Ἀγαπήσεις τὸν πλησίον σου ὡς σεαυτόν, καλῶς ποιεῖτε· 9. εἰ δὲ προσωπολημπτεῖτε, ἁμαρτίαν ἐργάζεσθε ἐλεγχόμενοι ὑπὸ τοῦ νόμου ὡς παραβάται.

Якова, 2:8-9.

Ага, у католиків нє, а в мусульман православним проводити переговори нормально! От же гаспидські сини!

Якова | Iacōbi | Ἰακώβου 2, 20-22:

20. Хощеши же ли разуміти, о человіче суєтне, яко віра без діл мертва єсть? | Vis autem scire o homo inānis, quonǐam fides sine operǐbus mortǔa est? | Θέλεις δὲ γνῶναι, ὦ ἄνθρωπε κενέ, ὅτι ἡ πίστις χωρὶς τῶν ἔργων ἀργή ἐστιν;

21. Авраам отець наш не от діл ли оправдася, вознес Ісаака сина своєго на жертвенник? | Ābrǎham pater noster nonne ex operǐbus iustificātus est, offěrens Isǎac fīlǐum suum super altāre? | Ἀβραὰμ ὁ πατὴρ ἡμῶν οὐκ ἐξ ἔργων ἐδικαιώθη ἀνενέγκας Ἰσαὰκ τὸν υἱὸν αὐτοῦ ἐπὶ τὸ θυσιαστήριον;

22. Видиши ли, яко віра поспішествоваше ділом єго, і от діл совершися віра? | Vides quonǐam fides cooperabātur operǐbus illīus: et ex operǐbus fides consummāta est? | Βλέπεις ὅτι ἡ πίστις συνήργει τοῖς ἔργοις αὐτοῦ καὶ ἐκ τῶν ἔργων ἡ πίστις ἐτελειώθη, [...].

20. О, марна людино! Чи ж не хочеш зрозуміти, що віра без діл не дає плоду? 21. Наш батько Авраам хіба не з діл оправдався, коли приніс свого сина Ісаака на жертовник? 22. Хіба не бачиш, що віра діяла разом з його ділами, і віра стала досконалою через діла?

Захоплюйтесь Євангелієм та Київським ізводом!

5. У цій книзі [Одкровення] по-особливому представляються наступні пʼять чинів: апостолів, мучеників, сповідників, непорочних та, врешті, всіх представників Церкви, монахів і кліриків, що вірою обʼєднані, благочестиво живуть. На них Диявол послав своїх поплічників: юдеїв, язичників, аріян та арабів, і накінець все світу цього сумʼяття збитого зі шляху натовпу. Дивнії ті чотири чини символізують чотири істоти: лева, теля, людину, орла: лев означає священицький порядок, теляти - мучеників, людина - вчених, орел же - мислителів.

Йоахим Флорський, Введення у Книгу Апокаліпсису, книга ІІ

Яковле | Iacōbi | Ἰακώβου 3:8-11:

8. [...] язика же никтоже может от человік укротити: не удержимо бо зло, ісполнь яда смертоносна. | [...] lingǔam autem nullus homǐnum domāre potest: inquiētum malum, plena venēno mortǐfěro. | [...] τὴν δὲ γλῶσσαν οὐδεὶς δαμάσαι δύναται ἀνθρώπων, ἀκατάστατον κακόν, μεστὴ ἰοῦ θανατηφόρου.

9. Тім благословляєм Бога і Отця, і тім кленем человіки бившия по подобію Божию: | In ipsa benedīcǐmus Deum et Patrem: et in ipsa maledīcǐmus homǐnes, qui ad similitūdǐnem Dei facti sunt. | Ἐν αὐτῇ εὐλογοῦμεν τὸν Κύριον καὶ Πατέρα καὶ ἐν αὐτῇ καταρώμεθα τοὺς ἀνθρώπους τοὺς καθ᾽ ὁμοίωσιν Θεοῦ γεγονότας·

10. От тіхже уст ісходить благословеніє і клятва. Не подобаєть, братіє моя возлюбленная, сим тако бивати. | Ex ipso ore procēdit benedictǐo, et maledictǐo. Non oportet, frātres mei, haec ita fieri. | ἐκ τοῦ αὐτοῦ στόματος ἐξέρχεται εὐλογία καὶ κατάρα. οὐ χρή, ἀδελφοί μου, ταῦτα οὕτως γίνεσθαι.

11. Єда ли істочник от єдинаго устія істочаєть сладкоє і горькоє? | Numquid fons de eōdem forāmine emānat dulcem, et amāram aquam? | Μήτι ἡ πηγὴ ἐκ τῆς αὐτῆς ὀπῆς βρύει τὸ γλυκὺ καὶ τὸ πικρόν;

8. А язика ніхто з людей не може приборкати; він — зло невгамовне, повний смертоносної отрути. 9. Ним благословляємо Господа й Отця і ним проклинаємо людей, які створені за Божою подобою. 10. З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не годиться, брати мої, щоб так воно було! 11. Хіба з одного джерела виходить солодка й гірка вода?

Захоплюйтесь Євангелієм та Київським Ізводом!

Дорогі брати і сестри, Христос посеред нас!

Щиросердно нагадую про збір на наземну станцію FPV бомбера для підрозділу, де служить мій брат, Олександр "Борода", на півдні України:

https://send.monobank.ua/jar/6PCoT1HZtT

Яковле | Iacōbi | Ἰακώβου 4:1:

1. Откуду брані і свари в вас? Не отсюду ли, от сластей ваших, воюющих во удіх ваших? | Unde bella, et lites in vobis? Nonne hinc? Ex concupiscentǐis vestris, quae mīlǐtant in membris vestris? | Πόθεν πόλεμοι καὶ πόθεν μάχαι ἐν ὑμῖν; οὐκ ἐντεῦθεν, ἐκ τῶν ἡδονῶν ὑμῶν τῶν στρατευομένων ἐν τοῖς μέλεσιν ὑμῶν;

1. Звідки війни і звідки ворожнеча між вами? Хіба не звідси — не з ваших пристрастей, які воюють у ваших членах?

Захоплюйтесь Євангелієм та Київським Ізводом!

Яковле | Iacōbi | Ἰακώβου 5:12:

12. Прежде же всіх, братіє моя, не кленітеся ни небом, ни землею, ни іною коєю клятвою: буди же вам єже ей, ей, і єже ни, ни; да не во лицеміріє впадете. | Ante omnǐa autem fratres mei nolīte iurāre, neque per cælum, neque per terram, neque alǐud quodcumque iuramentum. Sit autem sermo vester: Est, est: Non, non: ut non sub iūdǐcǐo decidātis. | Πρὸ πάντων δέ, ἀδελφοί μου, μὴ ὀμνύετε μήτε τὸν οὐρανὸν μήτε τὴν γῆν μήτε ἄλλον τινὰ ὅρκον· ἤτω δὲ ὑμῶν τὸ Ναὶ ναὶ καὶ τὸ Οὒ οὔ, ἵνα μὴ ὑπὸ κρίσιν πέσητε.

12. Та насамперед, брати мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні якоюсь іншою клятвою. Нехай же буде у вас “так” — це “так”, а “ні” — це “ні”, щоб ви не підпали під осуд.

Захоплюйтесь Євангелієм та Київським Ізводом!

Дорогі брати і сестри, Христос посеред нас!

Щиросердно нагадую про збір на наземну станцію FPV бомбера для підрозділу, де служить мій брат, Олександр "Борода", на півдні України:

https://send.monobank.ua/jar/6PCoT1HZtT

Цікаво, чи хтось уважний знайде в одному із текстів помилку перекладу.

Ісуса | Iosūe | Ἰησοῦ | 1:9

Се, заповідаю тебі: кріпися і мужайся, ни ужасайся, ниже убойся: яко с тобою Господь Бог твой во всіх, аможе аще пойдеши. | Ecce præcǐpǐo tibi, confortāre, et esto robustus. Noli metuere, et noli timēre: quonǐam tecum est Domǐnus Deus tuus in omnǐbus ad quæcumque perrēxěris. | Ἰδοὺ ἐντέταλμαί σοι· ἴσχυε καὶ ἀνδρίζου, μὴ δειλιάσῃς μηδὲ φοβηθῇς, ὅτι μετὰ σοῦ Κύριος ὁ Θεός σου εἰς πάντα, οὗ ἐὰν πορεύῃ.

Ось Я заповів тобі: будь сильним і мужнім, не жахайся і не бійся, бо з тобою Господь, твій Бог, у всьому, куди тільки підеш!

Захоплюйтесь Євангелієм та Київським Ізводом!

До сьогоднішньої події: нам слід вірити далі. Однак віра без діл мертва єсть (Якова 2:20), тому допомагаймо нашим захисникам.

Збір на наземну станцію FPV бомбера для підрозділу, де служить мій брат, Олександр "Борода", на півдні України:

https://send.monobank.ua/jar/6PCoT1HZtT

Дякую всім, хто вже підтримав збір, брати і сестри.

Яковле | Iacōbi | Ἰακώβου 5:7-9

7. Долготерпіте убо, братіє моя, до пришествія Господня. Се земледілець ждеть честнаго плода от землі, долготерпя о нем, дондеже прийметь дождь ран і позден: | Patientes igǐtur estōte fratres usque ad adventum Domǐni. Ecce agricola expectat pretiōsum fructum terrae, patienter ferens donec accǐpǐat temporāneum, et serōtǐnum. | Μακροθυμήσατε οὖν, ἀδελφοί, ἕως τῆς παρουσίας τοῦ Κυρίου. Ἰδοὺ ὁ γεωργὸς ἐκδέχεται τὸν τίμιον καρπὸν τῆς γῆς μακροθυμῶν ἐπ᾽ αὐτῷ, ἕως λάβῃ πρόϊμον καὶ ὄψιμον.

8. долготерпіте убо і ви, утвердіте сердця ваша, яко пришествіє Господнє приближися. | Patientes igǐtur estōte et vos, et confirmāte corda vestra: quonǐam adventus Domǐni appropinquāvit. | Μακροθυμήσατε καὶ ὑμεῖς, στηρίξατε τὰς καρδίας ὑμῶν, ὅτι ἡ παρουσία τοῦ Κυρίου ἤγγικεν.

9. Не воздихайте друг на друга, братіє, да не осуждені будете: се, судія пред дверьми стоїть. | Nolīte ingemiscěre fratres in alterutrum, ut non iudicēmǐni. Ecce iudex ante iānǔam assistit. | Μὴ στενάζετε, ἀδελφοί, κατ᾽ ἀλλήλων, ἵνα μὴ κριθῆτε· ἰδοὺ ὁ κριτὴς πρὸ τῶν θυρῶν ἕστηκεν.

7. Отже, брати, будьте довготерпеливі до Господнього приходу. Ось хлібороб очікує дорогоцінного врожаю від землі, терпляче очікує його, доки випадуть ранній та пізній дощі. 8. Довготерпеливі будьте й ви; зміцніть ваші серця, адже прихід Господа вже близько. 9. Не нарікайте один на одного, брати, щоб вам не бути засудженими. Ось Суддя стоїть перед дверима.

Захоплюйтесь Євангелієм та Київським Ізводом!

От подумав: а чи РФ могла би бути апокаліптичними Ґоґом і Маґоґом, яких (вже давно спокусив) і веде звільнений Диявол, а вогонь з неба, який накінець те зло має знищити, то дрони нашої Служби Божої? :)

Петра | Petri | Πέτρου 1:24-25

24. Зане́ вся́ка плоть я́ко трава́, і вся́ка сла́ва челові́ча я́ко цвіт тра́вний: і́зше трава́, і цвіт єя́ отпаде́: | quia omnis caro ut fœnum: et omnis glōrǐa eius tamquam flos fœni: exāruit fœnum, et flos eius decǐdit. | Διότι πᾶσα σὰρξ ὡς χόρτος καὶ πᾶσα δόξα αὐτῆς ὡς ἄνθος χόρτου· ἐξηράνθη ὁ χόρτος
καὶ τὸ ἄνθος ἐξέπεσεν·

25. глаго́л же Госпо́день пребива́єт во ві́ки. Се же є́сть глаго́л благовіствова́нний в вас. | Verbum autem Domǐni manet in æternum. Hoc est autem verbum, quod evangelizātum est in vos. | τὸ δὲ ῥῆμα Κυρίου μένει εἰς τὸν αἰῶνα. Τοῦτο δέ ἐστιν τὸ ῥῆμα τὸ εὐαγγελισθὲν εἰς ὑμᾶς.

24. Адже кожне тіло, немов трава, і всяка слава людини, як квітка рослини: засохла трава — і цвіт [її] опав. 25. А Слово Господнє перебуває вічно! А це те Слово, яке сповіщене вам у Євангелії.

Захоплюйтесь Євангелієм та Київським Ізводом!

[...] chiamiamo lingua volgare quella lingua che i bambini imparano ad usare da chi li circonda [...] senza bisogno di alcuna regola. Abbiamo poi un'altra lingua di secondo grado, che i Romani chiamarono "grammǎtǐca [latino]". [...] Di queste due lingue la più nobile è la volgare: [...] per il fatto che ci è naturale, mentre l'altra è, piuttosto, artificiale. Ed è di questa, la più nobile, che è nostro scopo trattare. [...] Questa è dunque la nostra vera lingua primaria. [...]

[...] народною мовою [lingua volgare] ми звемо ту, яку діти вивчають в оточуючих їх людей [...] не маючи потреби у вивченні правил. Також маємо ще мову вищого рівня, яку римляни називали grammǎtǐca [латинська мова]. Якщо визначити, яка з цих двох є благороднішою, то це буде народна: [...] адже вона є природною, натомість же латина є занадто штучною. Ціль полягає у вивченні саме цієї, найбільш благородної мови. [...] Потому вона є для нас воістину материнською мовою.

Данте Алігʼєрі, De vulgari eloquentia (1307)

Нехай це романтизований твір, однак він базується все-одно на правдивих фактах.

Що пише в Гайдамаках Т. Шевченко:

Зійшло сонце; Україна
Де палала, тліла,
А де шляхта, запершися
У будинках, мліла.
Скрізь по селах шибениці;
Навішано трупу —
Тілько старших, а так шляхта —
Купою на купі.
На улицях, на розпуттях
Собаки, ворони
Гризуть шляхту, клюють очі;
Ніхто не боронить.
Та й нікому: осталися
Діти та собаки —

І страшна картина перед очима: це старожитня Україна. Ніколи не хотілося би допустити такого. Але чи могли ми теж саме терпіти від поляків? Що б ми відчули, якби ми побачили цю ж саму сцену, де кругом пекло, а ляхи по пеклу гуляють? Потім же додає поет:

Жінки навіть з рогачами
Пішли в гайдамаки.

Тобто потрібно було нарід український до такого довести, аби вже й жінки пішли в гайдамаки.

І, власне, Шевченко пише щодо мотиву написання поеми Гайдамаки:

Недолю співаю козацького краю:
Слухайте ж, щоб дітям потім розказать,
Щоб і діти знали, внукам розказали,
Як козаки шляхту тяжко покарали
За те, що не вміла в добрі панувать.

Шовінізм ляхів слід руйнувати твердими фактами їхніх злочинів, аби нам із вражого ляха робився братній поляк.