пам’ятаю, як написав на папері ідеальну дівчину,
згорнув і закопав під яблунею,
а потім, через кілька місяців, вона проросла
і стала моєю першою закоханістю,
справжнє диво – думав я, коли вона мене зненавиділа,
ще вчора вона проростала з мого листа,
а сьогодні ношу їй свої почуття у конвертах,
так і сталося,
що всі мої почуття вона викинула на подвір’ї,
вони розрослися й розквітли навесні,
а вона і оком не глянула,
певно боялася, що закохається,

і сад у її дворі стане спільним.

06.1.23

таке відчуття, що між нами стіна і я ніколи тебе не бачив,
лише відчував на собі промінчики голосу, що долинали між шпарин,
прикладав вухо до стіни і грівся,
вирощуючи зерня у своєму серці:
пагін за пагоном,
квітка з квіткою,

нехай проростають,
хоч так я зможу побачити,
яка ти красива.

12.1.23

одного разу випадково доторкнувся рукою до твоєї щоки,
і так злякався, що завмер на місці,
а ти дивилася як на дурника
і мовчала,
чекала, поки доторкнуся до іншої,

а я розчервонівся і знітився,
як черешня у дідусевім саду,
її, до речі, теж не можна було торкатися
поки не достигне
любов
між сонцем і плодом.

16.1.23

мені здається що любов має бути такою
аби мені не доводилося нахилятися
аби пшениця колосилася біля моїх долонь
а я міг пестити та погладжувати її
і підставляти щоки
до м'якої верхівки
як тільки повіє вітер

інакше спина тягтиметься до землі
і я оселятимуся з корінням
а потім випаде сніг
і накриє мою потилицю.

10.2.23

записався у тренажерний зал
хотілося закохатися нарешті
в своє відображення в дзеркалі
ходив тиждень за тижнем
проростали м'язи
підіймалися гантельки
світ навколо здавався меншим

аж одного разу побачив дівчину
на біговій доріжці
русяву та спраглу
до нових вправ
хотів бува подумати про неї
але не встиг помітити
як закохався

не за цим я йшов до тренажерного залу
не для цього підіймав величезне залізо
не такого хотів для себе

відображення в дзеркалі досі колеться
і місцями нагадує
про колишній тренажерний зал.

11.2.23

боюсь віддавати своє серце як вазу
потримати в руках
подивитися віддати
боюся
що ваза занадто сподобається
і від захвату руки ослабнуть
ваза впаде.

ніхто мене не вчив прати речі у пральній машинці,
тому я завжди вмикав класичні режими і діставав часом пошарпаний одяг,
увесь понівечений пральною наругою,
виявилося, що це були занадто жорсткі режими у пральній машинці,
виявилося, що я був занадто жорстким із своїм одягом,

а що, як не тільки з одягом я не вмів поводитися делікатно та обережно?

розбив склянку
випадково зачепив поглядом
і вона впала
навіть знітитися не встиг
почервоніти
лише скрикнув
змоченим горлом
і витягнув скельце з ноги
яке непомітно там заховалося

тепер щоразу
коли задивляюся на поріз
згадую про тебе
і горло миттєво стає вологим.

стати столяром
обтесати своє плече
аби ти могла
класти на нього голову
і засинати
класти на нього голову
і засинати
через нестачу спільного

наші контури хоча б там
зможуть єднатися
хоча б так я зможу тебе почути
як твої губи мовчать
сонними літерами
як волосся переплітається
на моїх грудях
хоча б там
зможемо відшукати
достатньо сухої трави
яка навесні
виглядала зеленою
під нашими сплетеними руками.

18.7.23

хочеться тримати тебе за вилицю
і наближати наші світи
невидимою силою
ворони сидітимуть насторожено
в очах бентега

хто посмів налякати птахів?
я відведу погляд і заплющу очі
буду бачити тебе наскрізь
обійматиму за кожен острах
де болітиме – відійду

не такий я вже грізний
якщо налякав птахів.

21.8.23

такий день
що хочеш сказати безліч
але вміщуєш у три речення
щось про щастя та рік наступний
нехай буде так
і ніяк інакше

але думаєш про це з ніжністю:
світ великий та неосяжний
несе тебе на руках
і випускає з обіймів
дивиться ще по-батьківськи
і усміхається
любить тебе
всеосяжно і безкорисливо
променями підморгує
і як завжди довіряє

пасмами затуляється
плутається в дорослості
і випускає птахів
білих немов зі смайлика
хай з тобою спілкуються
спільними мовами
в очі тобі вдивляються
і розуміють справжність
ось вона
досі з крилами
досі в твоїх зіницях
люблячих і яскравих

думаєш про це з ніжністю
вже на рефлексах
часом себе торкаєшся
у думках
згадуєш дні при сонці
пальці перетискаєш
світиться і засяє
зіркою щойноствореною
рік новий
сяде тобі метеликом
і шепотітиме ніжно
вусами перебираючи:

хай усе буде так
як ти собі захочеш.

9.11.23

скоро прийде весна
і квіти-тату на твоєму тілі
почнуть одна за одною розквітати
спочатку проліски та тюльпани
півонії та троянди
а ближче до літа – лілії

я поливатиму їх по черзі
у надвечір’ї
водитиму тебе на сонце
і хизуватимусь:
не гірша за чорнозем
вкоренилась у серце
щодня добираючись глибше

восени обійматиму тебе міцно
аби не журилась
гладитиму твою шкіру
граблями-дотиками
і вибиратиму сухоцвіти
із стосів твого волосся –

ось що нас утішатиме усю зиму
якою б вона не була.

25.1.24

ти схожа мені на метелика
який от-от перевтілиться
але в кого – не знаю

стала такою рідною
що закохатися вже не гріх
тому тримаю тебе за руку
як закоханий друг
і шепочу невтомно:

я поряд з тобою
поряд з метеликом
поряд з жуком
(чорним-рогатим)
поряд з личинкою
(неприємною і страшною)
поряд з птахом
(хворобливим і втомленим)
поряд з квіткою
(із зубами-лезами)
поряд зі страхом
невідомого перевтілення

я – закоханий друг
який тримає тебе за руку
допоки ти не відпустиш.

5.2.24

насправді
всі ми
народилися посеред зими
аби цілий рік
шукати тепло
у людських серцях

спочатку
я пропоную зустрітися
на пішохідному мосту
аби ти йшла від поштової
і багато думала

а потім
при зустрічі
всі думки розлітаються як пелюстки
і ми збираємо їх до вечора
до глибини трухановго
блукаємо між деревами
біжимо на метро
і прощаємося

у голові порожнеча
і радість від того
що нам вдалося знайти
чергові половинки себе.

13.2.24

бурштин

ми зустрілися на кінофестивалі
5 днів поспіль
у глядацькій залі
перед входом у неї
у вестибюлі
кілька разів на вулиці
я дивився на тебе усе сміливіше
спершу боявся що ти побачиш
кидав випадкові погляди
все частіше
спочатку на кольорові сукні
сьогодні – на чорну
сьогодні ти найгарніша
уявлю якби в тебе була підвіска
із бурштином
яку я ніжно застібую
торкаючись твоєї спини
а потім розстібую
торкаючись твоєї спини
застібую і розстібую
застібую і розстібую
і все це для того
аби подивитися в очі
до яких сто відсотків
пасуватиме та підвіска
до кожної риси
починаючи з вилиць та губ
протягуючись аж до лоба
на якому засяє місяць
кожного разу
коли я тебе
люблю.

20.6.24

ми зустрілися на алеї художників
на етнічних танцях
і розпрощались не встигши перейти на ти
не сказавши своїх імен
аби потім
зустрітися у метро
і дивитись одне на одного
часом вдаючи випадковість
намагатись згадати
де ж ми усе таки бачились
в цьому величезному місті
може ти була тією дівчиною
яка впала на слемі
і я її підійняв
отримавши обійми у відповідь
думав я
може він був тим хлопцем
який минулого року
приїжджав туристом до Косова
і спитав у мене дороги
думала ти
а може ми ще ніколи-ніколи не бачились
міцно хапалися за випадковості
і навіть не встигли помітити
як перейшли на ти.

27.7.24

розмова як свічка
у темряві нашої невідомості
бачу твоє обличчя залите дрібʼязком світла
бачу як в очах відбиваються маленькі слова
і розтікаються по губах спогадами

ти говориш виважено і широко
вдумливо і глибоко –
по-письменнницьки
обережно і трепетно
аби не згасити свічку
дивишся мені в очі

а я хапаюсь за кожне слово
і не встигаю втримати
думаю що ж робити
коли закінчиться свічка

де відшукати воску
для наших слів?

28.8.24

/40

ти гарненька й приваблива,
модняво вдягаєшся, маєш каре,
слухаєш гарну музику,
репостиш збори,
купляєш квіти у бабусь
не так для себе, як аби їх підтримки,
читаєш книги,
не розумієшся у поезії,
емоційному інтелекту можна позаздрити,
ти красива,
прикрашаєш гірляндами кімнату,
любиш чистоту,
переважно спокійна,
слухаєш паліндрома або рені керс,
вмієш бачити далі своїх думок,
смішно жартуєш,
смієшся із моїх жартів,
любиш сучасне кіно,
особливо німецьке,
маєш хобі,
про які ще не встигла розповісти,
навіть була закордоном,
у іспанії та португалії,
не думаєш про дітей,
не хочеш домашніх тварин,
маєш стареньку плівку,
нову бездзеркалку,
дуже чекаєш весни,
мрієш піти на танці,
пишеш щоденник,
любиш вареники з вишнею,
під час сексу – мовчати або стогнати,
ти чарівна,
гарно говориш,
вмієш грати на скрипці,
щотижня влаштовуєш день для себе,
любиш їздити у мандрівки,
не знаєш російської,
між морем та горами
обираєш Карпати,
розумієш мою іронію,
підгодовуєш взимку ворон,
любиш себе,
ти чудова,
але ж про що говорити,
коли зустрінемось вперше?

28.11.24

можливо ті хто мені подобаються не дивляться прямо
і тоді мені треба стати калюжею
розсипаною чорницею на дорозі
яскравим камінцем
привабливою купюрою
будь-чим що лежатиме на шляху
?

а може
усе складніше
і треба стати прудкою ящіркою
невидимою вночі
заповзти до тебе в намет
страшенна несподіванка
небажаний досвід
?

я буду
сережкою на твоєму вусі
нічними фантазіями перед сном
смужкою сонячного проміння на твоїй щоці
новими кросівками
компліментами незнайомців
букетом квітів подарованим восени

стоятиму дуже довго у твоїй вазі
з усіх сил намагатимусь не зівʼянути
й може одного дня ти встигнеш мене помітити
як у стеблах моїх почуттів
народжується весна
усупереч календарю.

30.1.25