🌺У ВІЛІЇ ПОПРОЩАЛИСЯ З ВОЇНОМ МИКОЛОЮ БІЛОУСОМ
17 грудня 2024 року в селі Вілія колишнього Острозького району відбулося прощання з з сержантом Білоусом Миколою Володимировичем, який віддав своє життя за свободу і незалежність нашої держави. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
Чин відспівування воїна Миколи Білоуса відбувся у Параскевському храмі села Вілія. Богослужіння очолив благочинний Острозького благочиння, протоієрей Олександр Максимюк, у співслужінні численного духовенства та за участі великої кількості парафіян, односельців і побратимів.
Микола Білоус народився 27 лютого 1971 року в селі Вілія. У 1978 році пішов у перший клас місцевої школи, яку закінчив у 1986 році. Подальше навчання продовжив в Острозькому професійно-технічному училищі № 28, де отримав фах тракториста-машиніста. Після служби в Радянській армії (1989-1991), де обіймав посаду командира танка, він працював трактористом, а згодом — у будівельній бригаді.
У період із 2015 по 2016 рік Микола Білоус брав участь в антитерористичній операції в місті Маріуполь, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України. За вірну службу він був нагороджений орденом «За вірність народу України», медалями «За вірність Українському народу I та II ступенів» та відзнакою «За оборону Маріуполя».
У липні 2022 року Микола був мобілізований до Збройних Сил України. Він служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила, виконуючи бойові завдання на Херсонщині, Луганщині та Донеччині.
13 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання у місті Часів Яр Бахмутського району Донецької області, сержант Микола Білоус загинув. Спочатку вважався зниклим безвісти, але 14 грудня його загибель була підтверджена. Герою було 53 роки.
Вічна памʼять Герою…
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/19/u-viliyi-poproshchalysya-z-heroyem-ukrayiny-mykoloyu-bilousom/
17 грудня 2024 року в селі Вілія колишнього Острозького району відбулося прощання з з сержантом Білоусом Миколою Володимировичем, який віддав своє життя за свободу і незалежність нашої держави. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
Чин відспівування воїна Миколи Білоуса відбувся у Параскевському храмі села Вілія. Богослужіння очолив благочинний Острозького благочиння, протоієрей Олександр Максимюк, у співслужінні численного духовенства та за участі великої кількості парафіян, односельців і побратимів.
Микола Білоус народився 27 лютого 1971 року в селі Вілія. У 1978 році пішов у перший клас місцевої школи, яку закінчив у 1986 році. Подальше навчання продовжив в Острозькому професійно-технічному училищі № 28, де отримав фах тракториста-машиніста. Після служби в Радянській армії (1989-1991), де обіймав посаду командира танка, він працював трактористом, а згодом — у будівельній бригаді.
У період із 2015 по 2016 рік Микола Білоус брав участь в антитерористичній операції в місті Маріуполь, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України. За вірну службу він був нагороджений орденом «За вірність народу України», медалями «За вірність Українському народу I та II ступенів» та відзнакою «За оборону Маріуполя».
У липні 2022 року Микола був мобілізований до Збройних Сил України. Він служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила, виконуючи бойові завдання на Херсонщині, Луганщині та Донеччині.
13 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання у місті Часів Яр Бахмутського району Донецької області, сержант Микола Білоус загинув. Спочатку вважався зниклим безвісти, але 14 грудня його загибель була підтверджена. Герою було 53 роки.
Вічна памʼять Герою…
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/19/u-viliyi-poproshchalysya-z-heroyem-ukrayiny-mykoloyu-bilousom/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
У ВІЛІЇ ПОПРОЩАЛИСЯ З ГЕРОЄМ УКРАЇНИ МИКОЛОЮ БІЛОУСОМ - Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
- 17 грудня 2024 року в селі Вілія колишнього Острозького району відбулося прощання з з сержантом Білоусом Миколою Володимировичем, який віддав своє життя за
🌺АРХІЄПИСКОП РІВНЕНСЬКИЙ І ОСТРОЗЬКИЙ ПИМЕН ОЧОЛИВ БОГОСЛУЖІННЯ НА ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО У ГОРОДОЦЬКОМУ ЖІНОЧОМУ МОНАСТИРІ
Архієпископ Рівненський і Острозький Пимен очолив богослужіння на престольне свято у Городоцькому жіночому монастирі. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
19 грудня 2024 року, у день пам’яті святителя Миколая Чудотворця, архієпископ Рівненський і Острозький Пимен звершив Божественну літургію у Миколаївському жіночому монастирі села Городок.
На святковому богослужінні разом із владикою молилися клірики обителі та духовенство, що прибуло для спільної молитви. Ігуменя Михаїла, настоятелька монастиря, із сестрами також взяли участь у святкуванні.
Під час літургії, після читання Святого Євангелія, архієпископ Пимен виголосив проповідь, у якій розповів про життя, подвиги та заступництво святителя Миколая, наголошуючи на його жертовності, милосерді та любові до ближніх.
Після завершення літургії відбувся урочистий хресний хід навколо монастиря, під час якого підносилися молитви до святого Миколая за мир, злагоду та процвітання Церкви і народу.
Свято стало джерелом духовної радості для всіх, хто цього дня прибув до монастиря, аби разом вознести молитви до великого угодника Божого.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/19/arkhiyepyskop-rivnenskyy-i-ostrozkyy-pymen-ocholyv-bohosluzhinnya-na-prestolne-svyato-u-horodotskomu-zhinochomu-monastyri/
Архієпископ Рівненський і Острозький Пимен очолив богослужіння на престольне свято у Городоцькому жіночому монастирі. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
19 грудня 2024 року, у день пам’яті святителя Миколая Чудотворця, архієпископ Рівненський і Острозький Пимен звершив Божественну літургію у Миколаївському жіночому монастирі села Городок.
На святковому богослужінні разом із владикою молилися клірики обителі та духовенство, що прибуло для спільної молитви. Ігуменя Михаїла, настоятелька монастиря, із сестрами також взяли участь у святкуванні.
Під час літургії, після читання Святого Євангелія, архієпископ Пимен виголосив проповідь, у якій розповів про життя, подвиги та заступництво святителя Миколая, наголошуючи на його жертовності, милосерді та любові до ближніх.
Після завершення літургії відбувся урочистий хресний хід навколо монастиря, під час якого підносилися молитви до святого Миколая за мир, злагоду та процвітання Церкви і народу.
Свято стало джерелом духовної радості для всіх, хто цього дня прибув до монастиря, аби разом вознести молитви до великого угодника Божого.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/19/arkhiyepyskop-rivnenskyy-i-ostrozkyy-pymen-ocholyv-bohosluzhinnya-na-prestolne-svyato-u-horodotskomu-zhinochomu-monastyri/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
АРХІЄПИСКОП РІВНЕНСЬКИЙ І ОСТРОЗЬКИЙ ПИМЕН ОЧОЛИВ БОГОСЛУЖІННЯ НА ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО У ГОРОДОЦЬКОМУ ЖІНОЧОМУ МОНАСТИРІ - Рівненська…
- Архієпископ Рівненський і Острозький Пимен очолив богослужіння на престольне свято у Городоцькому жіночому монастирі. Про це повідомляє пресслужба
🌿20 ГРУДНЯ – СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ МЕДІОЛАНСЬКОГО
Святий Амвросій народився в 340 році в Північній Італії в багатій та знатній римській родині. Здобувши прекрасну юридичну освіту, він швидко піднявся і з 370 році обійняв посаду консульського префекта (правителя) провінцій Лігурії та Емілії. Якось у Медіолані (сучасному Мілані), головному місті Лігурії, відбувалися вибори єпископа, і між православними та аріанами точилися гарячі суперечки. Амвросій з’явився до храму для порядку, і раптом якийсь голос, ніби дитячий, пролунав: «Амвросій – єпископ!»
Народ і сам імператор Валентин побачили у цьому Боже обрання. Даремно Амвросій, що був тоді ще серед оголошених, що готуються до Хрещення, відмовлявся і навіть втік з Мілана. Він змушений був погодитися на одностайне обрання, прийняв Хрещення і протягом восьми днів пройшов усі церковні ступені та був посвячений на єпископа (374 р.).
Насамперед після посвяти він роздав бідним своє майно. Потім став старанно вивчати Святе Письмо і творіння отців Східної Церкви. Тільки після цього він виступив на терені єпископської діяльності.
Святий Амвросій мужньо боровся проти аріанської єресі, якою опікувалася імператриця Юстина. На згадку про перемогу над аріанством він склав гімн «Тобі Бога хвалимо», який досі співається на подячних молебнях. На його наполегливе прохання викреслено з імператорського титулу язичницьке звання верховного священника (pontifex maximus), жерці та ідольські капища були позбавлені державного утримання, було погашено так званий священний вогонь весталок і винесено з сенату статую Перемоги.
Святий Амвросій явив зразок пастирської твердості, коли зважився не допустити до храму імператора Феодосія, після кривавого побиття ним фессалонікійців, що збурилися проти нього.
Амвросій сказав імператору: «Людина, яка пролила стільки крові, не може бути у храмі Бога світу». Імператор заперечив: «І Давид згрішив, але не втратив милість Божу». На що Амвросій відповів: «Ти наслідував Давида у злочині, наслідуй же його й у каятті», і наклав на нього єпитимію для примирення з Богом і Церквою.
У 387 р. під впливом його проповідей увірував і прийняв Хрещення блаженний Августин, який згодом став єпископом і найбільшим богословом Західної Церкви.
Останні роки життя Амвросій провів у постійній молитві, спокійно і радісно чекаючи на свою кончину, яка настала у 397 році. Святий Амвросій вшановується серед найбільших богословів і отців Церкви. Він відомий також як реформатор церковного співу: він запровадив розмірний такт, правильні ритми та різноманітні мелодії у співі. Багато текстів пісень він запозичив у святого Єфрема Сиріна та в Іларія, але й сам написав близько 30 гімнів.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/19/20-hrudnya-svyatytelya-amvrosiya-mediolanskoho-3/
Святий Амвросій народився в 340 році в Північній Італії в багатій та знатній римській родині. Здобувши прекрасну юридичну освіту, він швидко піднявся і з 370 році обійняв посаду консульського префекта (правителя) провінцій Лігурії та Емілії. Якось у Медіолані (сучасному Мілані), головному місті Лігурії, відбувалися вибори єпископа, і між православними та аріанами точилися гарячі суперечки. Амвросій з’явився до храму для порядку, і раптом якийсь голос, ніби дитячий, пролунав: «Амвросій – єпископ!»
Народ і сам імператор Валентин побачили у цьому Боже обрання. Даремно Амвросій, що був тоді ще серед оголошених, що готуються до Хрещення, відмовлявся і навіть втік з Мілана. Він змушений був погодитися на одностайне обрання, прийняв Хрещення і протягом восьми днів пройшов усі церковні ступені та був посвячений на єпископа (374 р.).
Насамперед після посвяти він роздав бідним своє майно. Потім став старанно вивчати Святе Письмо і творіння отців Східної Церкви. Тільки після цього він виступив на терені єпископської діяльності.
Святий Амвросій мужньо боровся проти аріанської єресі, якою опікувалася імператриця Юстина. На згадку про перемогу над аріанством він склав гімн «Тобі Бога хвалимо», який досі співається на подячних молебнях. На його наполегливе прохання викреслено з імператорського титулу язичницьке звання верховного священника (pontifex maximus), жерці та ідольські капища були позбавлені державного утримання, було погашено так званий священний вогонь весталок і винесено з сенату статую Перемоги.
Святий Амвросій явив зразок пастирської твердості, коли зважився не допустити до храму імператора Феодосія, після кривавого побиття ним фессалонікійців, що збурилися проти нього.
Амвросій сказав імператору: «Людина, яка пролила стільки крові, не може бути у храмі Бога світу». Імператор заперечив: «І Давид згрішив, але не втратив милість Божу». На що Амвросій відповів: «Ти наслідував Давида у злочині, наслідуй же його й у каятті», і наклав на нього єпитимію для примирення з Богом і Церквою.
У 387 р. під впливом його проповідей увірував і прийняв Хрещення блаженний Августин, який згодом став єпископом і найбільшим богословом Західної Церкви.
Останні роки життя Амвросій провів у постійній молитві, спокійно і радісно чекаючи на свою кончину, яка настала у 397 році. Святий Амвросій вшановується серед найбільших богословів і отців Церкви. Він відомий також як реформатор церковного співу: він запровадив розмірний такт, правильні ритми та різноманітні мелодії у співі. Багато текстів пісень він запозичив у святого Єфрема Сиріна та в Іларія, але й сам написав близько 30 гімнів.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/19/20-hrudnya-svyatytelya-amvrosiya-mediolanskoho-3/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
20 ГРУДНЯ – СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ МЕДІОЛАНСЬКОГО - Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
- Святий Амвросій народився в 340 році в Північній Італії в багатій та знатній римській родині. Здобувши прекрасну юридичну освіту, він швидко піднявся і з
🌿21 ГРУДНЯ – ПРЕПОДОБНОГО ПОТАПІЯ
Преподобний Потапій народився 380 року в єгипетському місті Фіви. Його батько був правителем області, вихідцем із відомої в Єгипті родини, лікарем та філософом за освітою. Він та його дружина відрізнялися справжнім благочестям. Вони спонукали сина вивчати Писання, особливо Євангеліє. Коли він став старшим, батьки запросили з Олександрії знаменитих наставників, для навчання хлопчика природничих наук: математики, філософії та риторики.
Навчаючись, Потапій прийшов до усвідомлення того, наскільки все у світі неміцне і минуще, і тому його все більше тягло до подвижницького життя. Вчення Климента (223 р.) та Орігена (253 р.) та історія духовної боротьби, яку вони вели, сповнили його серце благоговінням і покаянням, так само як і житття святителя Афанасія (373 р.) та преподобного Антонія Великого (356 р.). ), які були майже його сучасниками.. Бажаючи уподібнитися до них, він часто йшов із міста в пустелю, де жило безліч подвижників. У них він навчився вникати у внутрішнє життя та рухи душі.
До нас дійшла розповідь про один епізод з підліткових років Святого, в якому молодик на ім’я Аммон упав з високої скелі разом зі своїм верблюдом. Обидва зазнали травм. Тринадцятирічний юнак Потапій натрапив на них у пустелі і доглядав молодика до світанку, поки батьки і слуги, вийшовши на пошуки хлопчика, не знайшли їх. Потапій врятував своїми молитвами Аммона, який помер би інакше від отриманих травм. За ніч зцілився і верблюд. Аммон згодом розповідав, що бачив сліпуче світло – невідома сила зігріла і повернула вмираючого до життя. Аммон, ставши відданим товаришем Святого, багато років служив йому.
Через деякий час батько відвіз Потапія до Олександрії, до знаменитої катехизаторської школи. Тут на Потапія вплинув сліпий вчитель на ім’я Дідім, від спілкування з яким його бажання слідувати шляхом мудрості і чесноти посилилося. Це був той Дідім, якому преподобний Антоній Великий сказав:
“Не скорби про те, що ти позбавлений тілесних очей. Вони гарні тільки для мух та комарів. Тобі ж слід радіти, що маєш очі душі, що твоїм внутрішнім поглядам відкрилася Божественна небесна краса”.
На той час, коли Потапій закінчив навчання в Олександрії і повернувся до Фіви, його батько вже помер. Тоді Потапій дізнався, що тепер йому належить зайняти посаду керівника фінансами своєї провінції. Юнак не хотів приймати це призначення і почав благати матір відпустити його в пустелю, де він міг би вести життя подвижника. Вона, мабуть, дала йому на це благословення, оскільки Потапій вирушив прямо в монастир Тавеннісі, центр чернецтва у Фіваїді, і там присвятив себе молитві і посту. Десять років він трудився там, вивчаючи Святе Письмо і житія святих, і незабаром став відомий усьому Єгипту як вчений чоловік і чудотворець. Коли чутка про його вченість і чесноти досягла інших країн, з Фів до нього надіслали делегацію з проханням дати згоду на посвячення в сан єпископа, але Потапій за смиренням відмовився. Боячись впасти в гордість, він таємно пішов із монастиря в далеку пустелю.
Епідемія чуми
Поки Потапій був у пустелі, місто Фіви вразила страшна епідемія чуми. Багато жителів міста загинуло. Ті, що залишилися, були в жаху і, знаючи про благодатну силу молитов Потапія, просили його врятувати їх від цього лиха. Однак Потапій не хотів іти до міста, де його славили б як знаменитого чудотворця, і відповів твердою відмовою. Вночі він таємно з’явився в місто, босоніж, одягнений у латану накидку, яку носили тоді анахорети. Він входив, ніким не впізнаний, у будинки, де були хворі, і тихо молився разом з ними, зцілюючи багатьох. Коли чума відступила, люди почали шукати посланого ним від Бога лікаря, але його ніде не було: він залишив місто так само тихо, як прийшов. Тоді жителі міста зрозуміли, що це був син їхньої рідної землі, чернець Потапій.
Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/20/21-hrudnya-prepodobnoho-potapiya-3/
Преподобний Потапій народився 380 року в єгипетському місті Фіви. Його батько був правителем області, вихідцем із відомої в Єгипті родини, лікарем та філософом за освітою. Він та його дружина відрізнялися справжнім благочестям. Вони спонукали сина вивчати Писання, особливо Євангеліє. Коли він став старшим, батьки запросили з Олександрії знаменитих наставників, для навчання хлопчика природничих наук: математики, філософії та риторики.
Навчаючись, Потапій прийшов до усвідомлення того, наскільки все у світі неміцне і минуще, і тому його все більше тягло до подвижницького життя. Вчення Климента (223 р.) та Орігена (253 р.) та історія духовної боротьби, яку вони вели, сповнили його серце благоговінням і покаянням, так само як і житття святителя Афанасія (373 р.) та преподобного Антонія Великого (356 р.). ), які були майже його сучасниками.. Бажаючи уподібнитися до них, він часто йшов із міста в пустелю, де жило безліч подвижників. У них він навчився вникати у внутрішнє життя та рухи душі.
До нас дійшла розповідь про один епізод з підліткових років Святого, в якому молодик на ім’я Аммон упав з високої скелі разом зі своїм верблюдом. Обидва зазнали травм. Тринадцятирічний юнак Потапій натрапив на них у пустелі і доглядав молодика до світанку, поки батьки і слуги, вийшовши на пошуки хлопчика, не знайшли їх. Потапій врятував своїми молитвами Аммона, який помер би інакше від отриманих травм. За ніч зцілився і верблюд. Аммон згодом розповідав, що бачив сліпуче світло – невідома сила зігріла і повернула вмираючого до життя. Аммон, ставши відданим товаришем Святого, багато років служив йому.
Через деякий час батько відвіз Потапія до Олександрії, до знаменитої катехизаторської школи. Тут на Потапія вплинув сліпий вчитель на ім’я Дідім, від спілкування з яким його бажання слідувати шляхом мудрості і чесноти посилилося. Це був той Дідім, якому преподобний Антоній Великий сказав:
“Не скорби про те, що ти позбавлений тілесних очей. Вони гарні тільки для мух та комарів. Тобі ж слід радіти, що маєш очі душі, що твоїм внутрішнім поглядам відкрилася Божественна небесна краса”.
На той час, коли Потапій закінчив навчання в Олександрії і повернувся до Фіви, його батько вже помер. Тоді Потапій дізнався, що тепер йому належить зайняти посаду керівника фінансами своєї провінції. Юнак не хотів приймати це призначення і почав благати матір відпустити його в пустелю, де він міг би вести життя подвижника. Вона, мабуть, дала йому на це благословення, оскільки Потапій вирушив прямо в монастир Тавеннісі, центр чернецтва у Фіваїді, і там присвятив себе молитві і посту. Десять років він трудився там, вивчаючи Святе Письмо і житія святих, і незабаром став відомий усьому Єгипту як вчений чоловік і чудотворець. Коли чутка про його вченість і чесноти досягла інших країн, з Фів до нього надіслали делегацію з проханням дати згоду на посвячення в сан єпископа, але Потапій за смиренням відмовився. Боячись впасти в гордість, він таємно пішов із монастиря в далеку пустелю.
Епідемія чуми
Поки Потапій був у пустелі, місто Фіви вразила страшна епідемія чуми. Багато жителів міста загинуло. Ті, що залишилися, були в жаху і, знаючи про благодатну силу молитов Потапія, просили його врятувати їх від цього лиха. Однак Потапій не хотів іти до міста, де його славили б як знаменитого чудотворця, і відповів твердою відмовою. Вночі він таємно з’явився в місто, босоніж, одягнений у латану накидку, яку носили тоді анахорети. Він входив, ніким не впізнаний, у будинки, де були хворі, і тихо молився разом з ними, зцілюючи багатьох. Коли чума відступила, люди почали шукати посланого ним від Бога лікаря, але його ніде не було: він залишив місто так само тихо, як прийшов. Тоді жителі міста зрозуміли, що це був син їхньої рідної землі, чернець Потапій.
Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/20/21-hrudnya-prepodobnoho-potapiya-3/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
21 ГРУДНЯ – ПРЕПОДОБНОГО ПОТАПІЯ - Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
- Преподобний Потапій народився 380 року в єгипетському місті Фіви. Його батько був правителем області, вихідцем із відомої в Єгипті родини, лікарем та
🌿22 ГРУДНЯ – ЗАЧАТТЯ ПРАВЕДНОЮ АННОЮ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Свята Анна, мати Пресвятої Богородиці, була молодшою дочкою священника Матфана з Віфлеєма, який походив з коліна Левіїного. Вона вийшла заміж за святого Іоакима, який був родом з Галлії.
Довго свята Анна була безплідною, але після 20 років, за полум’яними молитвам святого подружжя, Ангел Господній звістив їм про Зачаття Дочки, Яку благословлятиме весь рід людський. Зачаття святої Анни відбулося в Єрусалимі, де і народилася Пресвята Діва Марія.
Більшість ікон, присвячених Зачаттю святою Анною, зображують Пресвяту Діву, Яка топче ногами змія. Внизу ікони, по боках її, святі Іоаким та Анна зображуються зазвичай із молитовно піднятими доверху руками.
Очі їх також спрямовані вгору і споглядають Божу Матір, Яка ніби парить у повітрі з розпростертими долонями. Під Її стопами зображено кулю, обвиту змієм, що означає диявола, який в особі занепалих прабатьків прагне підкорити своїй владі весь всесвіт.
Існують також ікони, на яких свята Анна тримає на лівій руці Пресвяту Діву в дитячому віці. На обличчі святої Анни зображено особливе благоговіння.
Здавна це свято особливо шанували вагітні жінки.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/21/22-hrudnya-zachattya-pravednoyu-annoyu-presvyatoyi-bohorodytsi-3/
Свята Анна, мати Пресвятої Богородиці, була молодшою дочкою священника Матфана з Віфлеєма, який походив з коліна Левіїного. Вона вийшла заміж за святого Іоакима, який був родом з Галлії.
Довго свята Анна була безплідною, але після 20 років, за полум’яними молитвам святого подружжя, Ангел Господній звістив їм про Зачаття Дочки, Яку благословлятиме весь рід людський. Зачаття святої Анни відбулося в Єрусалимі, де і народилася Пресвята Діва Марія.
Більшість ікон, присвячених Зачаттю святою Анною, зображують Пресвяту Діву, Яка топче ногами змія. Внизу ікони, по боках її, святі Іоаким та Анна зображуються зазвичай із молитовно піднятими доверху руками.
Очі їх також спрямовані вгору і споглядають Божу Матір, Яка ніби парить у повітрі з розпростертими долонями. Під Її стопами зображено кулю, обвиту змієм, що означає диявола, який в особі занепалих прабатьків прагне підкорити своїй владі весь всесвіт.
Існують також ікони, на яких свята Анна тримає на лівій руці Пресвяту Діву в дитячому віці. На обличчі святої Анни зображено особливе благоговіння.
Здавна це свято особливо шанували вагітні жінки.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/21/22-hrudnya-zachattya-pravednoyu-annoyu-presvyatoyi-bohorodytsi-3/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
22 ГРУДНЯ – ЗАЧАТТЯ ПРАВЕДНОЮ АННОЮ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ - Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
- Свята Анна, мати Пресвятої Богородиці, була молодшою дочкою священника Матфана з Віфлеєма, який походив з коліна Левіїного. Вона вийшла заміж за святого
🇺🇦У ХРАМІ КАЗАНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ СЕЛА КОЗИН РАДИВИЛІВСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ ПОПРОЩАЛИСЯ З ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ МИКОЛОЮ САВЧУКОМ
У храмі Казанської ікони Божої Матері села Козин Радивилівського благочиння попрощалися з полеглим воїном Миколою Савчуком. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
21 грудня 2024 року у храмі Казанської ікони Божої Матері села Козин Радивилівського благочиння відбувся чин поховання воїна Миколи Савчука. Богослужіння очолив благочинний Радивилівського округу протоієрей Вячеслав Демчук у співслужінні собору священників.
Микола Давидович Савчук, 1971 року народження, був призваний на військову службу по мобілізації 30 серпня 2024 року. Він виконував обов’язки оператора першого відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами. Життя воїна обірвалося 14 грудня 2024 року.
Церковна громада, родина, побратими та односельці провели Миколу Савчука в останню путь з молитвами за упокій його душі.
Вічна пам’ять захиснику України. Нехай Господь упокоїть його душу в оселях праведників.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/22/u-khrami-kazanskoyi-ikony-bozhoyi-materi-sela-kozyn-radyvylivskoho-blahochynnya-poproshchalysya-z-polehlym-voyinom-mykoloyu-savchukom/
У храмі Казанської ікони Божої Матері села Козин Радивилівського благочиння попрощалися з полеглим воїном Миколою Савчуком. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
21 грудня 2024 року у храмі Казанської ікони Божої Матері села Козин Радивилівського благочиння відбувся чин поховання воїна Миколи Савчука. Богослужіння очолив благочинний Радивилівського округу протоієрей Вячеслав Демчук у співслужінні собору священників.
Микола Давидович Савчук, 1971 року народження, був призваний на військову службу по мобілізації 30 серпня 2024 року. Він виконував обов’язки оператора першого відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами. Життя воїна обірвалося 14 грудня 2024 року.
Церковна громада, родина, побратими та односельці провели Миколу Савчука в останню путь з молитвами за упокій його душі.
Вічна пам’ять захиснику України. Нехай Господь упокоїть його душу в оселях праведників.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/22/u-khrami-kazanskoyi-ikony-bozhoyi-materi-sela-kozyn-radyvylivskoho-blahochynnya-poproshchalysya-z-polehlym-voyinom-mykoloyu-savchukom/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
У ХРАМІ КАЗАНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ СЕЛА КОЗИН РАДИВИЛІВСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ ПОПРОЩАЛИСЯ З ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ МИКОЛОЮ САВЧУКОМ - Рівненська…
- У храмі Казанської ікони Божої Матері села Козин Радивилівського благочиння попрощалися з полеглим воїном Миколою Савчуком. Про це повідомляє пресслужба
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🌿22 грудня, у день зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен очолив Літургію у Воскресенському кафедральному соборі Рівного.
🌿23 ГРУДНЯ – МУЧЕНИКІВ МІНИ, ЄРМОГЕНА, ЕВГРАФА
Святі мученики Міна, Єрмоген та Евграф постраждали за віру в Христа за імператора Максиміна (305–313).
Святий Міна був посланий імператором з Афін до Олександрії для придушення смут, що виникли між християнами та язичниками. Маючи дар красномовства, Міна відкрито став проповідувати християнську віру і звернув до Христа багатьох язичників.
Дізнавшись про це, Максимін направив до Олександрії єпарха Єрмогена для суду над святим, а також наказав очистити місто від християн. Єрмоген, хоч і був язичником, але відрізнявся побожністю. Вражений довготерпінням святого Міни під час катувань і його чудовим зціленням після страшних тортур, він сам увірував у Істинного Бога. Тоді Максимін сам прибув до Олександрії. Але ні вражаюча стійкість при катуваннях, яким були піддані святі Міна і Єрмоген, ні чудеса, явлені Богом у ті дні в місті, не пом’якшили імператора, але ще більш запекли його.
Імператор власноруч порубав святого Евграфа, а святим мученикам Міні та Єрмогену наказав відрубати голови.
Мощі святих мучеників, кинуті в залізному ящику в морі, були згодом знайдені (17 лютого) і перенесені до Константинополя. Імператор Юстиніан збудував храм в ім’я святого мученика Міни Олександрійського. Святий Йосип Піснописець (пам’ять 4 квітня) склав канон на честь святих мучеників.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/22/23-hrudnya-muchenykiv-miny-yermohena-evhrafa-3/
Святі мученики Міна, Єрмоген та Евграф постраждали за віру в Христа за імператора Максиміна (305–313).
Святий Міна був посланий імператором з Афін до Олександрії для придушення смут, що виникли між християнами та язичниками. Маючи дар красномовства, Міна відкрито став проповідувати християнську віру і звернув до Христа багатьох язичників.
Дізнавшись про це, Максимін направив до Олександрії єпарха Єрмогена для суду над святим, а також наказав очистити місто від християн. Єрмоген, хоч і був язичником, але відрізнявся побожністю. Вражений довготерпінням святого Міни під час катувань і його чудовим зціленням після страшних тортур, він сам увірував у Істинного Бога. Тоді Максимін сам прибув до Олександрії. Але ні вражаюча стійкість при катуваннях, яким були піддані святі Міна і Єрмоген, ні чудеса, явлені Богом у ті дні в місті, не пом’якшили імператора, але ще більш запекли його.
Імператор власноруч порубав святого Евграфа, а святим мученикам Міні та Єрмогену наказав відрубати голови.
Мощі святих мучеників, кинуті в залізному ящику в морі, були згодом знайдені (17 лютого) і перенесені до Константинополя. Імператор Юстиніан збудував храм в ім’я святого мученика Міни Олександрійського. Святий Йосип Піснописець (пам’ять 4 квітня) склав канон на честь святих мучеників.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/22/23-hrudnya-muchenykiv-miny-yermohena-evhrafa-3/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
23 ГРУДНЯ – МУЧЕНИКІВ МІНИ, ЄРМОГЕНА, ЕВГРАФА - Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
- Святі мученики Міна, Єрмоген та Евграф постраждали за віру в Христа за імператора Максиміна (305–313).
💪 РІВНЕНСЬКА ЄПАРХІЯ УПЦ ПЕРЕДАЛА Starlink ДЛЯ ОКРЕМОГО БАТАЛЬЙОНУ РЕБ 305
Рівненська єпархія УПЦ придбала та передала Starlink для окремого батальйону РЕБ 305. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
Рівненська єпархія Української Православної Церкви продовжує активно підтримувати українських військових. У межах благодійної ініціативи для окремого батальйону радіоелектронної боротьби (РЕБ) 305 було передано систему Starlink, яка забезпечує стабільний зв’язок у складних умовах бойових дій.
Starlink передав архієпископ Рівненський та Острозький Пимен через свого іпподиякона Артемія. У Артемія брат Назар є воїном цього батальйону, саме на його прохання було придбано систему зв‘язку.
Кошти на придбання Starlink зібрав соціальний відділ єпархії під час благодійної акції “Під Покровом Богородиці”.
Церква молиться за захисників України та продовжує надавати їм необхідну допомогу. Нехай Господь благословляє наших воїнів, даруючи їм силу, мудрість і захист у їхній нелегкій справі!
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/23/rivnenska-yeparkhiya-upts-peredala-starlink-dlya-okremoho-batalyonu-reb-305/
Рівненська єпархія УПЦ придбала та передала Starlink для окремого батальйону РЕБ 305. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
Рівненська єпархія Української Православної Церкви продовжує активно підтримувати українських військових. У межах благодійної ініціативи для окремого батальйону радіоелектронної боротьби (РЕБ) 305 було передано систему Starlink, яка забезпечує стабільний зв’язок у складних умовах бойових дій.
Starlink передав архієпископ Рівненський та Острозький Пимен через свого іпподиякона Артемія. У Артемія брат Назар є воїном цього батальйону, саме на його прохання було придбано систему зв‘язку.
Кошти на придбання Starlink зібрав соціальний відділ єпархії під час благодійної акції “Під Покровом Богородиці”.
Церква молиться за захисників України та продовжує надавати їм необхідну допомогу. Нехай Господь благословляє наших воїнів, даруючи їм силу, мудрість і захист у їхній нелегкій справі!
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/23/rivnenska-yeparkhiya-upts-peredala-starlink-dlya-okremoho-batalyonu-reb-305/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
РІВНЕНСЬКА ЄПАРХІЯ УПЦ ПЕРЕДАЛА Starlink ДЛЯ ОКРЕМОГО БАТАЛЬЙОНУ РЕБ 305 - Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
- Рівненська єпархія УПЦ придбала та передала Starlink для окремого батальйону РЕБ 305. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
☝️ЧИ ДОПУСТИМА КРЕМАЦІЯ ДЛЯ ПРАВОСЛАВНИХ ХРИСТИЯН?
У Рівному понад три місяці доступна комплексна послуга кремації. Її запровадили в місцевому комунальному підприємстві “Спецкомбінат — ритуальна служба”. Про це пишуть місцеві ЗМІ, на тему цієї новини дискутують у суспільстві по різному: хтось підтримує, а хтось реагує негативно. Священник Рівненської єпархії УПЦ розповів чи допустима кремація для православних християн.
Питання кремації в сучасному світі стає все актуальнішим. Для православних християн традиційно прийнятним способом поховання залишається захоронення тіла в землю. Це підкріплюється не лише біблійними вказівками, але й багатовіковою практикою Церкви.
Православне розуміння смерті тісно пов’язане з надією на воскресіння. Поховання тіла в землю символізує засівання зерна, яке проросте у вічності:
“Так само і воскресіння мертвих: сіється в тлінні — воскресає в нетлінні; сіється в безчесті — воскресає в славі; сіється в немочі — воскресає в силі” (1 Кор. 15:42-43)»,
«Тіло, як храм Святого Духа , заслуговує на шанобливе ставлення навіть після смерті. Практика поховання відображає смиренне прийняття Божого плану: “Бо ти прах і до праху повернешся” (Бут. 3:19)» – коментує новину про крематорій секретар Рівненської єпархії УПЦ, прот. Віктор Земляний.
Чому Церква не підтримує кремацію?
1 . Порушення символізму воскресіння. Захоронення в землю відображає очікування майбутнього життя, як про це говорить апостол Павло.
2. Традиція Церкви. З апостольських часів поховання тіл у землю було невід’ємною частиною християнської культури.
3. Повага до тіла. Спалення тіла може сприйматися як відмова від сакральності, що властива християнському баченню людини.
«Православна Церква в особливих випадках допускає кремацію, якщо немає іншої можливості для поховання. Наприклад, у країнах, де поховання в землю заборонене законом. Та у випадках, коли сім’я не має іншого виходу через економічні чи інші складнощі» – зауважує отець Віктор.
Для православних християн важливо зберігати зв’язок із церковною традицією, але в кожному конкретному випадку слід зважати на обставини. Ключовим залишається не форма поховання, а стан душі людини перед Богом. Якщо виникають сумніви, завжди варто порадитися зі священником.
“Церква не засуджує людей, які через певні обставини обирають кремацію, однак ми завжди закликаємо пам’ятати про традиції. Важливо не лише те, як ми прощаємося з тілом, але і як ми жили. Бог милосердний і дивиться не на зовнішні обставини, а на серце людини. Тому якщо обставини не дозволяють поховання, моліться за покійного і просіть поради у священика. Головне — залишатися вірними Христу і Церкві» , – підсумовує секретар єпархії.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/23/chy-dopustyma-krematsiya-dlya-pravoslavnykh-khrystyyan/
У Рівному понад три місяці доступна комплексна послуга кремації. Її запровадили в місцевому комунальному підприємстві “Спецкомбінат — ритуальна служба”. Про це пишуть місцеві ЗМІ, на тему цієї новини дискутують у суспільстві по різному: хтось підтримує, а хтось реагує негативно. Священник Рівненської єпархії УПЦ розповів чи допустима кремація для православних християн.
Питання кремації в сучасному світі стає все актуальнішим. Для православних християн традиційно прийнятним способом поховання залишається захоронення тіла в землю. Це підкріплюється не лише біблійними вказівками, але й багатовіковою практикою Церкви.
Православне розуміння смерті тісно пов’язане з надією на воскресіння. Поховання тіла в землю символізує засівання зерна, яке проросте у вічності:
“Так само і воскресіння мертвих: сіється в тлінні — воскресає в нетлінні; сіється в безчесті — воскресає в славі; сіється в немочі — воскресає в силі” (1 Кор. 15:42-43)»,
«Тіло, як храм Святого Духа , заслуговує на шанобливе ставлення навіть після смерті. Практика поховання відображає смиренне прийняття Божого плану: “Бо ти прах і до праху повернешся” (Бут. 3:19)» – коментує новину про крематорій секретар Рівненської єпархії УПЦ, прот. Віктор Земляний.
Чому Церква не підтримує кремацію?
1 . Порушення символізму воскресіння. Захоронення в землю відображає очікування майбутнього життя, як про це говорить апостол Павло.
2. Традиція Церкви. З апостольських часів поховання тіл у землю було невід’ємною частиною християнської культури.
3. Повага до тіла. Спалення тіла може сприйматися як відмова від сакральності, що властива християнському баченню людини.
«Православна Церква в особливих випадках допускає кремацію, якщо немає іншої можливості для поховання. Наприклад, у країнах, де поховання в землю заборонене законом. Та у випадках, коли сім’я не має іншого виходу через економічні чи інші складнощі» – зауважує отець Віктор.
Для православних християн важливо зберігати зв’язок із церковною традицією, але в кожному конкретному випадку слід зважати на обставини. Ключовим залишається не форма поховання, а стан душі людини перед Богом. Якщо виникають сумніви, завжди варто порадитися зі священником.
“Церква не засуджує людей, які через певні обставини обирають кремацію, однак ми завжди закликаємо пам’ятати про традиції. Важливо не лише те, як ми прощаємося з тілом, але і як ми жили. Бог милосердний і дивиться не на зовнішні обставини, а на серце людини. Тому якщо обставини не дозволяють поховання, моліться за покійного і просіть поради у священика. Головне — залишатися вірними Христу і Церкві» , – підсумовує секретар єпархії.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/23/chy-dopustyma-krematsiya-dlya-pravoslavnykh-khrystyyan/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
ЧИ ДОПУСТИМА КРЕМАЦІЯ ДЛЯ ПРАВОСЛАВНИХ ХРИСТИЯН? - Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
- У Рівному понад три місяці доступна комплексна послуга кремації. Її запровадили в місцевому комунальному підприємстві "Спецкомбінат — ритуальна служба". Про
🌿24 ГРУДНЯ – ПРЕПОДОБНОГО ДАНИЇЛА СТОВПНИКА
Преподобний Данило Стовпник народився в селі Віфара, поблизу міста Самосати в Месопотамії. Мати його Марфа довго була безплідною і в молитвах дала обітницю, якщо народиться дитина, присвятити її Господу. Молитва була почута, і Марфа незабаром народила сина, який до 5 років ріс без імені.
Батьки хлопчика хотіли, щоб народжений з благовоління Божого також від Бога отримав би ім’я. Вони привели сина в монастир, що знаходився поблизу, і звернулися до ігумена. Ігумен велів подати одну з богослужбових книг, – і навмання розгорнувши її, знайшов у ній слова пророка Даниїла (пам’ять 17 грудня). Так отрок отримав ім’я. Батьки просили, щоб хлопчик залишився в монастирі, але ігумен не прийняв його, бо той був ще дуже малий. У 12 років, нікому не кажучи, отрок пішов із дому в монастир.
Батьки зраділи, коли дізналися, де перебуває син, і прийшли в монастир. Побачивши, що він ще ходить у мирському одязі, вони благали ігумена постригти його в Ангельський чин. У недільний день ігумен виконав їхнє прохання, але заборонив їм часто відвідувати сина. Братія обителі дивувалася подвигам ченця.
Одного разу разом з ігуменом монастиря Даниїл відвідав святого Симеона Стовпника (пам’ять 1 вересня), який напророкував юному ченцю, що і він здійснить подвиг стовпництва. Преподобний Даниїл продовжив подвижницьке життя в затворі.
Коли у видінні йому було вказано місце нового подвигу, він пішов у Фракійську пустелю разом із двома учнями, де вони добудували стовп, на якому преподобний Даниїл провів 33 роки. До стовпа сходилися люди, нещасні та хворі – всі отримували від преподобного Даниїла допомогу та зцілення. Молитв святого подвижника просили візантійські імператори. Із численних передбачень преподобного найбільш значним було пророцтво про сильну пожежу в Константинополі. Преподобний Даниїл мав ще й дар благодатного слова. Він наставляв багатьох на шлях виправлення життя.
Преподобний помер у віці 80-ти років (бл. 489-490 рр.).
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/23/24-hrudnya-prepodobnoho-danyyila-stovpnyka-2/
Преподобний Данило Стовпник народився в селі Віфара, поблизу міста Самосати в Месопотамії. Мати його Марфа довго була безплідною і в молитвах дала обітницю, якщо народиться дитина, присвятити її Господу. Молитва була почута, і Марфа незабаром народила сина, який до 5 років ріс без імені.
Батьки хлопчика хотіли, щоб народжений з благовоління Божого також від Бога отримав би ім’я. Вони привели сина в монастир, що знаходився поблизу, і звернулися до ігумена. Ігумен велів подати одну з богослужбових книг, – і навмання розгорнувши її, знайшов у ній слова пророка Даниїла (пам’ять 17 грудня). Так отрок отримав ім’я. Батьки просили, щоб хлопчик залишився в монастирі, але ігумен не прийняв його, бо той був ще дуже малий. У 12 років, нікому не кажучи, отрок пішов із дому в монастир.
Батьки зраділи, коли дізналися, де перебуває син, і прийшли в монастир. Побачивши, що він ще ходить у мирському одязі, вони благали ігумена постригти його в Ангельський чин. У недільний день ігумен виконав їхнє прохання, але заборонив їм часто відвідувати сина. Братія обителі дивувалася подвигам ченця.
Одного разу разом з ігуменом монастиря Даниїл відвідав святого Симеона Стовпника (пам’ять 1 вересня), який напророкував юному ченцю, що і він здійснить подвиг стовпництва. Преподобний Даниїл продовжив подвижницьке життя в затворі.
Коли у видінні йому було вказано місце нового подвигу, він пішов у Фракійську пустелю разом із двома учнями, де вони добудували стовп, на якому преподобний Даниїл провів 33 роки. До стовпа сходилися люди, нещасні та хворі – всі отримували від преподобного Даниїла допомогу та зцілення. Молитв святого подвижника просили візантійські імператори. Із численних передбачень преподобного найбільш значним було пророцтво про сильну пожежу в Константинополі. Преподобний Даниїл мав ще й дар благодатного слова. Він наставляв багатьох на шлях виправлення життя.
Преподобний помер у віці 80-ти років (бл. 489-490 рр.).
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/23/24-hrudnya-prepodobnoho-danyyila-stovpnyka-2/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
24 ГРУДНЯ – ПРЕПОДОБНОГО ДАНИЇЛА СТОВПНИКА - Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
- Преподобний Данило Стовпник народився в селі Віфара, поблизу міста Самосати в Месопотамії. Мати його Марфа довго була безплідною і в молитвах дала обітницю,
☝️Прот. Василь Начев :
«Та облиште ви того Усика в спокої. Хороший спортсмен, набив морду іншому. Вірить в Бога не вірить, вам яка різниця. Зрадив, не зрадив. Згрішив, не згрішив. То його особисте, йому перед Богом говорити.
За дві неділі Різдво Христове. Постите? Душу від своїх гріхів в сповіді вже очистили?
А до пів ночі , проти неділі, в неті просидіти, накричатися, в церкву не піти, то нічого? Навіть в монастирях молилися, щоб наш натовк лице не нашому. Брєд повний. Проте Усик грішний, а ми ні).
В таких випадках один отець любить нагадувати про акафіст « Прибавлення розуму».
І до речі, невже статус нашої церкви залежить від боксера, лижника, гонщика, співака?
Не печальтеся)) Для православних любителів боксу пораджу, перемагати на рингу життя свій особистий гріх, нокаутувати навічно. Памʼятайте! Рефері в нас серйозний, рахує не лише до десяти».
Взято зі сторінки Фейсбук
«Та облиште ви того Усика в спокої. Хороший спортсмен, набив морду іншому. Вірить в Бога не вірить, вам яка різниця. Зрадив, не зрадив. Згрішив, не згрішив. То його особисте, йому перед Богом говорити.
За дві неділі Різдво Христове. Постите? Душу від своїх гріхів в сповіді вже очистили?
А до пів ночі , проти неділі, в неті просидіти, накричатися, в церкву не піти, то нічого? Навіть в монастирях молилися, щоб наш натовк лице не нашому. Брєд повний. Проте Усик грішний, а ми ні).
В таких випадках один отець любить нагадувати про акафіст « Прибавлення розуму».
І до речі, невже статус нашої церкви залежить від боксера, лижника, гонщика, співака?
Не печальтеся)) Для православних любителів боксу пораджу, перемагати на рингу життя свій особистий гріх, нокаутувати навічно. Памʼятайте! Рефері в нас серйозний, рахує не лише до десяти».
Взято зі сторінки Фейсбук
📣Прийом керуючого єпархією
27 грудня, у пʼятницю, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенство та мирян, початок о 10.00.
27 грудня, у пʼятницю, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенство та мирян, початок о 10.00.
🇺🇦У СЕЛІ ВЕРБА ПРОВЕЛИ У ВІЧНІСТЬ ВОЇНА ВАДИМА БРУШКО
Вербська громада попрощалась із воїном, жителем села Верби Вадимом Брушко, котрий загинув у бою, захищаючи Україну. Відспівали загиблого священники Української Православної Церкви. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
24 грудня 2024 року у Свято-Троїцькій церкві села Верба Дубенського благочиння здійснили чин поховання воїна Вадима Брушко.
Воїну Вадиму Брушко був 41 рік. Захисник України прийняв свою останню битву 18 грудня 2024 р. у населеному пункті Константинопольське Донецької області.
Вічна пам’ять, шана Герою…
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/24/u-seli-verba-provely-u-vichnist-voyina-vadyma-brushko/
Вербська громада попрощалась із воїном, жителем села Верби Вадимом Брушко, котрий загинув у бою, захищаючи Україну. Відспівали загиблого священники Української Православної Церкви. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.
24 грудня 2024 року у Свято-Троїцькій церкві села Верба Дубенського благочиння здійснили чин поховання воїна Вадима Брушко.
Воїну Вадиму Брушко був 41 рік. Захисник України прийняв свою останню битву 18 грудня 2024 р. у населеному пункті Константинопольське Донецької області.
Вічна пам’ять, шана Герою…
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/24/u-seli-verba-provely-u-vichnist-voyina-vadyma-brushko/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
У СЕЛІ ВЕРБА ПРОВЕЛИ У ВІЧНІСТЬ ВОЇНА ВАДИМА БРУШКО - Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
- Вербська громада попрощалась із воїном, жителем села Верби Вадимом Брушко, котрий загинув у бою, захищаючи Україну. Відспівали загиблого священники
🌿25 ГРУДНЯ – СВЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНА ТРИМИФУНТСЬКОГО
Святитель Святий Спиридон народився в кінці III століття в місті Аскія на острові Кіпр, під час жорстоких гонінь на християн.
Відомостей про його життя збереглося мало. Відомо, що народився святий в сім’ї бідняка, рано одружився. За своєю природою був скромний, добрий, привабливий і мудрий, за що його дуже любили оточуючі. Після смерті дружини прийняв чернечий постриг, віддавши дочку Ірину, яку сам хрестив і виховував у християнській вірі, на виховання церковній громаді.
Всі свої кошти праведник віддавав на потреби ближніх і мандрівників, за що Господь винагородив його даром чудотворення: святитель Спиридон зціляв невиліковно хворих і виганяв бісів.
У царювання імператора Костянтина Великого (306-337) його хіротонізовано на єпископа Кіпрського міста Тримифунта. У сані єпископа святитель не змінив свого способу життя, з’єднавши пастирське служіння із справами милосердя.
Як свідчить церковна історія, в 325 році святитель Спиридон брав участь у I Вселенському Соборі, на якому вступив у змагання з грецьким філософом, що захищав аріанську єресь. Проста мова святителя показала всім неміч людської мудрості перед Премудрістю Божою:
«Слухай, філософ, що я буду говорити тобі: ми віруємо, що Всемогутній Бог з нічого створив Своїм Словом і Духом небо, землю, людину і весь видимий та невидимий світ. Слово – це є Син Божий, Котрий зійшов заради наших гріхів на землю, народився від Діви, жив з людьми, постраждав, помер для нашого спасіння і потім воскрес, викупивши Своїми стражданнями первородний гріх, і совоскресив з Собою людський рід. Ми віримо, що Він Єдиносущний і Рівночесний з Отцем, і віруємо цьому без всяких лукавих вигадок, бо таємницю цю осягнути людським розумом неможливо».
Після бесіди противник християнства став його ревним захисником і прийняв Святе Хрещення. Спиридон прославився багатьма чудесами: по слову святителя прокидалися мертві, він приборкував стихію, скидав ідолів.
Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/24/25-hrudnya-svyatytelya-spyrydona-trymyfuntskoho-3/
Святитель Святий Спиридон народився в кінці III століття в місті Аскія на острові Кіпр, під час жорстоких гонінь на християн.
Відомостей про його життя збереглося мало. Відомо, що народився святий в сім’ї бідняка, рано одружився. За своєю природою був скромний, добрий, привабливий і мудрий, за що його дуже любили оточуючі. Після смерті дружини прийняв чернечий постриг, віддавши дочку Ірину, яку сам хрестив і виховував у християнській вірі, на виховання церковній громаді.
Всі свої кошти праведник віддавав на потреби ближніх і мандрівників, за що Господь винагородив його даром чудотворення: святитель Спиридон зціляв невиліковно хворих і виганяв бісів.
У царювання імператора Костянтина Великого (306-337) його хіротонізовано на єпископа Кіпрського міста Тримифунта. У сані єпископа святитель не змінив свого способу життя, з’єднавши пастирське служіння із справами милосердя.
Як свідчить церковна історія, в 325 році святитель Спиридон брав участь у I Вселенському Соборі, на якому вступив у змагання з грецьким філософом, що захищав аріанську єресь. Проста мова святителя показала всім неміч людської мудрості перед Премудрістю Божою:
«Слухай, філософ, що я буду говорити тобі: ми віруємо, що Всемогутній Бог з нічого створив Своїм Словом і Духом небо, землю, людину і весь видимий та невидимий світ. Слово – це є Син Божий, Котрий зійшов заради наших гріхів на землю, народився від Діви, жив з людьми, постраждав, помер для нашого спасіння і потім воскрес, викупивши Своїми стражданнями первородний гріх, і совоскресив з Собою людський рід. Ми віримо, що Він Єдиносущний і Рівночесний з Отцем, і віруємо цьому без всяких лукавих вигадок, бо таємницю цю осягнути людським розумом неможливо».
Після бесіди противник християнства став його ревним захисником і прийняв Святе Хрещення. Спиридон прославився багатьма чудесами: по слову святителя прокидалися мертві, він приборкував стихію, скидав ідолів.
Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/24/25-hrudnya-svyatytelya-spyrydona-trymyfuntskoho-3/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
25 ГРУДНЯ – СВЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНА ТРИМИФУНТСЬКОГО - Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
- Святитель Святий Спиридон народився в кінці III століття в місті Аскія на острові Кіпр, під час жорстоких гонінь на християн.
🌺АРХІЄРЕЙСЬКЕ БОГОСЛУЖІННЯ У ДЕНЬ ПАМ‘ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНА ТРИМИФУНТСЬКОГО
Урочисте Богослужіння у день пам‘яті святителя Спиридона Тримифунського архієпископ Пимен очолив у Воскресенськом кафедральному соборі Рівного. Про це повідомляє пресслжба Рівненської єпархії УПЦ.
У день пам’яті святителя Спиридона Триміфунтського, 25 грудня, у Воскресенському кафедральному соборі міста Рівного відбулося урочисте богослужіння, яке очолив архієпископ Рівненський і Острозький Пимен. Його Високопреосвященству співслужили секретар Рівненської єпархії, прот. Віктор Земляний та клірики собору.
На богослужіння зібралося багато вірян, які прийшли, щоб вшанувати пам’ять святителя Спиридона — великого угодника Божого, відомого своїми чудесами та ревним служінням Христу.
Під час проповіді архієпископ Пимен розповів про життя святителя Спиридона, його щиру віру, смиренність і любов до ближніх. Особливу увагу владика звернув на те, що святитель був поборником та ревним хранителем віри Христової, захищаючи істини Церкви на Першому Вселенському Соборі та являючи дивовижні приклади Божої сили.
Цей день став нагадуванням про важливість збереження віри, покори Богу та любові до ближнього, які були невід’ємною частиною життя святителя Спиридона. Нехай його молитви зміцнюють усіх нас у вірі та допомагають долати життєві труднощі.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/25/arkhiyereyske-bohosluzhinnya-u-den-pam-yati-svyatytelya-spyrydona-trymyfuntskoho/
Урочисте Богослужіння у день пам‘яті святителя Спиридона Тримифунського архієпископ Пимен очолив у Воскресенськом кафедральному соборі Рівного. Про це повідомляє пресслжба Рівненської єпархії УПЦ.
У день пам’яті святителя Спиридона Триміфунтського, 25 грудня, у Воскресенському кафедральному соборі міста Рівного відбулося урочисте богослужіння, яке очолив архієпископ Рівненський і Острозький Пимен. Його Високопреосвященству співслужили секретар Рівненської єпархії, прот. Віктор Земляний та клірики собору.
На богослужіння зібралося багато вірян, які прийшли, щоб вшанувати пам’ять святителя Спиридона — великого угодника Божого, відомого своїми чудесами та ревним служінням Христу.
Під час проповіді архієпископ Пимен розповів про життя святителя Спиридона, його щиру віру, смиренність і любов до ближніх. Особливу увагу владика звернув на те, що святитель був поборником та ревним хранителем віри Христової, захищаючи істини Церкви на Першому Вселенському Соборі та являючи дивовижні приклади Божої сили.
Цей день став нагадуванням про важливість збереження віри, покори Богу та любові до ближнього, які були невід’ємною частиною життя святителя Спиридона. Нехай його молитви зміцнюють усіх нас у вірі та допомагають долати життєві труднощі.
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/25/arkhiyereyske-bohosluzhinnya-u-den-pam-yati-svyatytelya-spyrydona-trymyfuntskoho/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
АРХІЄРЕЙСЬКЕ БОГОСЛУЖІННЯ У ДЕНЬ ПАМ‘ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ СПИРИДОНА ТРИМИФУНТСЬКОГО - Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
- Урочисте Богослужіння у день пам‘яті святителя Спиридона Тримифунського архієпископ Пимен очолив у Воскресенськом кафедральному соборі Рівного. Про це
Forwarded from Просто про християнство.
🌟Різдво, яке мало б об’єднувати, стало приводом для розділення
У своєму різдвяному вітанні президент Зеленський вкотре наголосив, що Різдво об’єднує українців. Проте чи справді це так? Ми, хто живе у містах і селах нашої багатостраждальної України, добре знаємо, що зміна календаря, а відтак і зміщення святкування Різдва, лише поглибила розділення серед людей.
Раніше Різдво було святом, яке об’єднувало родини за спільною молитвою і трапезою. Тепер же ми спостерігаємо, як навіть найближчі люди опиняються по різні боки суперечок. Для одних святкування 25 грудня стало символом змін, рух до європейськості, для інших — це спроба нав’язати нові традиції, які руйнують усталений ритм духовного життя. У результаті маємо не згуртованість, а ще один розлам у суспільстві, який викликає нерозуміння, образи та конфлікти там, де потрібна мудрість і терпимість.
Різдво Христове — це не про дати чи суперечки. Це про народження Спасителя, Який прийшов, щоб дарувати мир і любов. Але ми ніколи не знайдемо справжньої єдності, поки нав’язуватимемо одне одному «правильний» спосіб святкування. Лише повага до традицій, діалог і спільне прагнення до миру здатні зробити Різдво тим, чим воно має бути для нас усіх — днем світла, радості та віри.
Нехай це усвідомлення приведе нас до справжньої єдності, якої так потребує наша країна.
У своєму різдвяному вітанні президент Зеленський вкотре наголосив, що Різдво об’єднує українців. Проте чи справді це так? Ми, хто живе у містах і селах нашої багатостраждальної України, добре знаємо, що зміна календаря, а відтак і зміщення святкування Різдва, лише поглибила розділення серед людей.
Раніше Різдво було святом, яке об’єднувало родини за спільною молитвою і трапезою. Тепер же ми спостерігаємо, як навіть найближчі люди опиняються по різні боки суперечок. Для одних святкування 25 грудня стало символом змін, рух до європейськості, для інших — це спроба нав’язати нові традиції, які руйнують усталений ритм духовного життя. У результаті маємо не згуртованість, а ще один розлам у суспільстві, який викликає нерозуміння, образи та конфлікти там, де потрібна мудрість і терпимість.
Різдво Христове — це не про дати чи суперечки. Це про народження Спасителя, Який прийшов, щоб дарувати мир і любов. Але ми ніколи не знайдемо справжньої єдності, поки нав’язуватимемо одне одному «правильний» спосіб святкування. Лише повага до традицій, діалог і спільне прагнення до миру здатні зробити Різдво тим, чим воно має бути для нас усіх — днем світла, радості та віри.
Нехай це усвідомлення приведе нас до справжньої єдності, якої так потребує наша країна.
🐫🏜️🌵ЗАПРОШУЄМО ВАС У ДУХОВНЕ ПАЛОМНИЦТВО ДО ЄГИПТУ
Запрошуємо вас у незабутню мандрівку, яка поєднує духовність, історію та відпочинок! Єгипет – це більше, ніж піраміди. Це земля, де небо торкається землі, а серце наповнюється миром. Паломництво відбудеться з 27 січня по 6 лютого 2025 року.
Паломництво та відпочинок у серці Єгипту: Гора Сінай, монастир святої Катерини, православний Каїр та Червоне море. Духовна подорож у серці пустелі.
Вирушайте у подорож, де пустеля перетворюється на свідка великої історії, а гори стають місцем особистої зустрічі з Богом. Ця мандрівка — можливість поєднати молитву, пізнання віри та відпочинок у мальовничому куточку світу.
🌄 Молитва на вершині гори Сінай
Підніміться на вершину, де Мойсей отримав скрижалі Закону. В тиші світанку на горі ми звершимо Божественну літургію, підносячи молитви за мир в Україні, за кожного з вас, за рідну землю.
🏛 Монастир святої Катерини
Це місце, де віра зберігається крізь століття. Ви побачите неопалиму купину, відчуєте святість цього простору та поклонитеся мощам святої великомучениці Катерини.
⛪ Православний Каїр
Відкрийте для себе живу спадщину коптських християн. Відвідайте місця, де перебувала Пресвята Родина, і дізнайтеся, як християнство живе у стародавньому та водночас сучасному мегаполісі.
🌊 Відпочинок у безвітряній бухті Червоного моря
Після духовних подвигів — м’які хвилі, тепле сонце і чарівні коралові рифи. Це час для спокою, роздумів і відновлення сил.
✨ Чому саме ця подорож? Унікальна можливість взяти участь у Літургії на горі Сінай. Глибокі історії та духовні відкриття у святинях Єгипту: монастир Павла Фівейського, монатир Антонія Великого. Відпочинок у найкращих умовах з атмосферою тиші та краси.
Телефон для довідок: 0967671938
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/25/zaproshuyemo-vas-u-dukhovne-palomnytstvo-do-yehyptu/
Запрошуємо вас у незабутню мандрівку, яка поєднує духовність, історію та відпочинок! Єгипет – це більше, ніж піраміди. Це земля, де небо торкається землі, а серце наповнюється миром. Паломництво відбудеться з 27 січня по 6 лютого 2025 року.
Паломництво та відпочинок у серці Єгипту: Гора Сінай, монастир святої Катерини, православний Каїр та Червоне море. Духовна подорож у серці пустелі.
Вирушайте у подорож, де пустеля перетворюється на свідка великої історії, а гори стають місцем особистої зустрічі з Богом. Ця мандрівка — можливість поєднати молитву, пізнання віри та відпочинок у мальовничому куточку світу.
🌄 Молитва на вершині гори Сінай
Підніміться на вершину, де Мойсей отримав скрижалі Закону. В тиші світанку на горі ми звершимо Божественну літургію, підносячи молитви за мир в Україні, за кожного з вас, за рідну землю.
🏛 Монастир святої Катерини
Це місце, де віра зберігається крізь століття. Ви побачите неопалиму купину, відчуєте святість цього простору та поклонитеся мощам святої великомучениці Катерини.
⛪ Православний Каїр
Відкрийте для себе живу спадщину коптських християн. Відвідайте місця, де перебувала Пресвята Родина, і дізнайтеся, як християнство живе у стародавньому та водночас сучасному мегаполісі.
🌊 Відпочинок у безвітряній бухті Червоного моря
Після духовних подвигів — м’які хвилі, тепле сонце і чарівні коралові рифи. Це час для спокою, роздумів і відновлення сил.
✨ Чому саме ця подорож? Унікальна можливість взяти участь у Літургії на горі Сінай. Глибокі історії та духовні відкриття у святинях Єгипту: монастир Павла Фівейського, монатир Антонія Великого. Відпочинок у найкращих умовах з атмосферою тиші та краси.
Телефон для довідок: 0967671938
На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/25/zaproshuyemo-vas-u-dukhovne-palomnytstvo-do-yehyptu/
Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
ЗАПРОШУЄМО ВАС У ДУХОВНЕ ПАЛОМНИЦТВО ДО ЄГИПТУ - Рівненська єпархія УПЦ - Офіційний сайт
- Запрошуємо вас у незабутню мандрівку, яка поєднує духовність, історію та відпочинок! Єгипет – це більше, ніж піраміди. Це земля, де небо торкається землі, а