На сайті Bloomsbury Medieval Studies має місце добро небаченої щирості - дармовий доступ до колекції аудіозаписів найвідоміших середньовічних творів багатьма мовами - давньоанглійською, давньоскандинавською, середньоверхньонімецькою та ін.

Із примітного, можна ознайомитися з уривками з "Беовульфа", "Кентерберійських оповідань", "Пісні про Нібелунгів". Поза тим, у добірці можна знайти приклади середньовічної музики.

Ніколи не питай:

- Жінку про її вік
- Чоловіка про його зарплату
- Представника "розстріляного відродження" про його ставлення до Шевченка

Звиклою є думка про те, що УПА це суто українське формування, але чи є правильною є вона?
Сьогодні спробуємо ширше розкрити це питання.

Беззаперечно, основу УПА складали українці з різних регіонів, проте в лавах також були: євреї, азербайджанці, узбеки, казахи, туркмени, татари, грузини, італійці, німці, угорці тощо. Крім цього були й самі росіяни. Загалом близько 28 національностей.

Найбільше не українців у лавах УПА було саме в другій половині 1943 року й у перший-другий місяці 1944 року. Однак, коли німці почали втрачати територію, зазнали поразки під Сталінградом і Курськом, стало зрозуміло, що ситуація міняється на користь СРСР. Зросло дезертирство.

Звісно, чисельність не українців була невеликою, але сам факт існування таких підрозділів повністю перекреслює радянську, а сьогодні й російську тезу про "моноетнічні ідеї українських націоналістів, які не сприймали інших національностей і робили етнічні чистки."

Як же інші народи потрапили в лави української повстанської армії? Найчастіше це були радянські військовополонені. Вони втікали з німецького полону, з таборів, декотрі просто не сприймали радянський світ. Українці проводили агітаційну роботу, мовляв, допоможіть нам у боротьбі з німцями, а ми допоможемо у боротьбі з радянською владою. Варто розуміти, що мотиви в людей були різні: ідейні переконання, бажання вижити, безвихідність ситуації, бажання помсти тим же німцям. Також, попри наявний військовий досвід і перебування на чужині, це був спосіб вижити. Іноземці, зокрема грузини, ставали інструкторами, адже вони пройшли військовий вишкіл у радянській армії і брали участь у боях. Попри те, що ці люди потрапили в полон, від цього вміння воювати, стріляти й проводити планування не зникає.

Фото - Національний узбецький відділ при УПА-Північ. 1943 р.

#XX_ст #військова_історія

Для самих іноземців місце в УПА сприймалося по-різному. Дехто не розумів політичної ситуації, не вникав в ідеологію боротьби. Відповідно це призводило до зрад. Зокрема, відомий радянський командир партизанського з'єднання Сабуров у лютому 1944 р. під час своїх контактів із бандерівцями розповів про масові факти дезертирства з боку бандерівців, але не з числа українців, а з числа оцих колишніх червоноармійців. Відомо також багато випадків, коли такі неукраїнці осідали в Західній Україні, заводили сім’ї й ставали ідейними учасниками боротьби.

Щодо німців, угорців та італійців, то їхня кількість була дуже малою. Перехід у лави УПА не мав масовості як зі сторони червоноармійців. Як правило, це були поодинокі дезертири або люди, які мали яскраві антинацистські погляди. Варто розуміти, що повну кількість визначити важко. Як правило, це були окремі невеликі підрозділи, іноді сотні, а то й декілька людей на підрозділ. Цікаво, що за даними історика Олега Стецишина найбільше було росіян, існувала ціла сотня з 80-ти чоловік. Представники інших національностей попри явища зради, проявили себе як цінні союзники. Вони брали участь у багатьох сутичках з німцями, поляками, охороняли села, передавали військових досвід.

На фото бачимо Лейбу-Іцика Добровського ("Валерій") - єврея, співробітника політичного відділу Штабу УПА на Волині, автора відомих звернень УПА до інших народів, зокрема – Азії і Кавказу, – які служили в німецьких легіонах ("Сыны Туркмении," "Узбецкие аскеры," "Таджики" та інші), а також публіцистичної праці "Як московський царизм підкорював народи." Був заарештований та засуджений на 10 років. Подальша доля невідома.

#XX_ст #військова_історія

Запрошуємо Вас на лекцію Миколи Литвина "Дипломатія під час війни: досвід ЗУНР", що відбудеться вже у цю суботу!

🔥 Чому варто прийти?
• Дізнаєтесь, як ЗУНР шукала підтримку провідних держав у вирішальні моменти історії;
• Уразитесь паралелями між столітньою боротьбою та сучасними реаліями України;
• Почуєте про інтриги Антанти й спроби «примирення» України та Польщі;
• Зрозумієте, чи є уроки тих подій для дипломатії сьогодні.

📚 Про спікера:
Микола Литвин – провідний дослідник першої української державності, чия праця відкриває нові грані військово-політичної історії ЗУНР.

Не пропустіть можливість побачити історію під новим кутом і знайти відповіді на запитання, що хвилюють кожного українця! 🇺🇦

📍 Де?
Львівська обласна бібліотека для юнацтва імені Романа Іваничука, пл. Ринок, 9.

⏰ Коли?
14 червня о 16:00

🎟️ Участь безкоштовна!
Реєстрація за посиланням: https://forms.gle/YHjTfusUgxxtpWUG8

Сьогодні день народження полковника Євгена Коновальця, видатного військовика і засновника ОУН. Титана, без якого українського збройного спротиву у 30х-40х роках минулого століття могло не відбутись і сучасної української державності, як наслідок, теж.

Памʼять про діяння предків не повинна згасати, має кликати нас до великих справ.

Чому ж Карл Дреєр обрав історію Жанни д'Арк як центральну для своєї стрічки?

Справа в тому, що режисер на час 1920-х рр. набув досить великої популярності, ставши міжнародним режисером. Його попередні стрічки набирали численних схвальних відгуків, тому французька кіностудія запросила його працювати до себе, а точніше зняти для них кінострічку. Той же запропонував для сценарію або Марію-Антуанетту, або Катерину Медічі, або Жанну д'Арк як головних постатей для фільму. Ймовірно, остаточне рішення щодо теми фільму було прийнято шляхом жеребкування. Важливо також розуміти, що Жанна д'Арк "нашуміла" в новинах того часу, після Першої світової війни, ставши канонізованою римо-католицькою церквою в 1920 р. й названою однією зі святих покровительок Франції.

Дреєр витратив понад півтора року на дослідження історії Жанни д'Арк, особливо її страти. Сценарій писався на основі оригінальних стенограм її судового процесу. Режисер поєднав 29 допитів протягом 18 місяців в один день. Відомий як тиранічний режисер, він був відомим своєю жорстокістю з Фальконетті, головною акторкою. Дреєр завжди звільняв знімальний майданчик, коли акторці потрібно було зіграти в особливо емоційній або важливій сцені. Таким чином він дозволяв їй зосередитися, не мати жодних відволікаючих факторів. Також режисер часто мав труднощі з поясненням своїх думок Фальконетті і був відомий тим, що яскраво червонів й починав заїкатися, коли пристрасно режисерував подібну сцену. Він заявляв, що режисер повинен бути обережним, ніколи не нав'язувати акторові свою власну інтерпретацію, тому що актор не може створювати правду та чисті емоції за командою. Цікаво, що режисер не дозволяв акторам носити макіяж та використовував лише світло для підкреслення тих чи інших рис обличчя, їхніх емоцій.

Загалом після першого виходу фільму він мав успіх й одразу був названий шедевром. Однак, на жаль, стрічка зазнала фінансового провалу і змусила кіностудію розірвати контракт із Дреєром після провалу. Дреєр гнівно звинуватив кіностудію у спотворенні фільму, яка не хотіла образити католицьких глядачів. Фільм був заборонений у Великій Британії за зображення грубих англійських солдатів, які знущаються та мучать Жанну у сценах, що відображають біблійні розповіді про знущання римських солдатів над Христом. Архієпископ Парижа також був критично налаштований, вимагаючи внесення змін. Через це фільм зазнав постійних редагувань і скорочень, яких до нашого часу намагалися позбутися й відновити якомога оригінальну версію кінострічки.

Фото - французький плакат для фільму, 1928 р.

#XX_ст #кінематограф