Telegram Group & Telegram Channel
Олексій Радинський, Люба Кнорозок: «Серед закинутого архіву Київнаукфільму вдалося знайти сім невідомих раніше перлин кіно» матеріал на Лівому Березі про важливість каталогізації та оцифрування кіноархівів, що нам може дати доступ до архівних стрічок 1990-х і про попит на архівне кіно у світі.

7 листопада 2024 року запрацював сайт відеоархіву Національної кінематеки України, зафіксувавши проміжковий фінал неймовірної історії. Неймовірної тому, що Україна втрачає більше архівів, ніж створює, цифрує та публікує. Викладена на сайті частина архіву колишньої студії «Київнаукфільм» не зіставна з усім обсягом матеріалу, який зберігають на її території. Утім представлена на сайті колекція вводить у публічний обіг фактично невідому частину історії українського кіно. 
...
Олексій Радинський: Тоді нам сказали, що там, ймовірно, кількасот коробок з плівкою, але ніхто не знав, скільки точно. Коли ми туди потрапили, то зрозуміли, що їх там набагато більше. По завершенні первинного опису виявилося, що там 11 тисяч 62 коробки з плівкою — тобто трошки більше, ніж кількасот.
...
Коли я передивлявся ці матеріали, в мене, наприклад, з'явилося питання: чому в Україні всі процеси, особливо у сфері культури й мистецтва, — це якийсь рух по замкненому колу? З'являється якась ідея, артефакт або концепція — і через пару років зникає. А ще через кілька років знову з'являється, але неначе вперше. Тобто все завжди починається начебто з нуля, хоча це зовсім не так. Зараз багато кому здається, що в нас уперше бум антиколоніальної чи деколоніальної думки. Це все, звісно ж, тому, що ми живемо в якійсь перманентній амнезії. Але в 1990-ті це все вже було. Я пам'ятаю, скільки було дебатів навколо колоніального й постколоніального статусу України ще з нульових.
...
Показово, що питання, чим ці фільми цікаві, виникає лише в Україні. Коли ми спілкуємося з іноземними колегами, які займаються архівною справою чи взагалі кіно, то абсолютно ні в кого не виникає питання, а чим ці фільми взагалі цікаві? Це ж очевидно. Натомість в Україні — і я вважаю, що так працює наша колонізована свідомість — ми найчастіше просто знецінюємо все, що тут робиться, автоматично ставлячи питання: а нащо це взагалі треба? Чому б це просто не викинути на смітник? Чим це цікаво? Може, цього треба просто позбутись і все? Ми з цим стикаємося дуже часто.


Дуже раджу подивитись різні фільми, наприклад:

Моя адреса – Соловки: Пастка (1991) про Леся Курбаса

Пейзаж для Ніни (1991) про екскурсоводку в музеї Пархомівки, легендарного музею секонд-хенд мистецтва у Харківській області, що виріс від доторку Малевича.

Таємниця скарбів гетьмана Полуботка (1991)

Моя батьківщина – Крим (1991) про повернення кримських татар.



group-telegram.com/zeigarnikeffect/4783
Create:
Last Update:

Олексій Радинський, Люба Кнорозок: «Серед закинутого архіву Київнаукфільму вдалося знайти сім невідомих раніше перлин кіно» матеріал на Лівому Березі про важливість каталогізації та оцифрування кіноархівів, що нам може дати доступ до архівних стрічок 1990-х і про попит на архівне кіно у світі.

7 листопада 2024 року запрацював сайт відеоархіву Національної кінематеки України, зафіксувавши проміжковий фінал неймовірної історії. Неймовірної тому, що Україна втрачає більше архівів, ніж створює, цифрує та публікує. Викладена на сайті частина архіву колишньої студії «Київнаукфільм» не зіставна з усім обсягом матеріалу, який зберігають на її території. Утім представлена на сайті колекція вводить у публічний обіг фактично невідому частину історії українського кіно. 
...
Олексій Радинський: Тоді нам сказали, що там, ймовірно, кількасот коробок з плівкою, але ніхто не знав, скільки точно. Коли ми туди потрапили, то зрозуміли, що їх там набагато більше. По завершенні первинного опису виявилося, що там 11 тисяч 62 коробки з плівкою — тобто трошки більше, ніж кількасот.
...
Коли я передивлявся ці матеріали, в мене, наприклад, з'явилося питання: чому в Україні всі процеси, особливо у сфері культури й мистецтва, — це якийсь рух по замкненому колу? З'являється якась ідея, артефакт або концепція — і через пару років зникає. А ще через кілька років знову з'являється, але неначе вперше. Тобто все завжди починається начебто з нуля, хоча це зовсім не так. Зараз багато кому здається, що в нас уперше бум антиколоніальної чи деколоніальної думки. Це все, звісно ж, тому, що ми живемо в якійсь перманентній амнезії. Але в 1990-ті це все вже було. Я пам'ятаю, скільки було дебатів навколо колоніального й постколоніального статусу України ще з нульових.
...
Показово, що питання, чим ці фільми цікаві, виникає лише в Україні. Коли ми спілкуємося з іноземними колегами, які займаються архівною справою чи взагалі кіно, то абсолютно ні в кого не виникає питання, а чим ці фільми взагалі цікаві? Це ж очевидно. Натомість в Україні — і я вважаю, що так працює наша колонізована свідомість — ми найчастіше просто знецінюємо все, що тут робиться, автоматично ставлячи питання: а нащо це взагалі треба? Чому б це просто не викинути на смітник? Чим це цікаво? Може, цього треба просто позбутись і все? Ми з цим стикаємося дуже часто.


Дуже раджу подивитись різні фільми, наприклад:

Моя адреса – Соловки: Пастка (1991) про Леся Курбаса

Пейзаж для Ніни (1991) про екскурсоводку в музеї Пархомівки, легендарного музею секонд-хенд мистецтва у Харківській області, що виріс від доторку Малевича.

Таємниця скарбів гетьмана Полуботка (1991)

Моя батьківщина – Крим (1991) про повернення кримських татар.

BY Зейгарнік Ефект




Share with your friend now:
group-telegram.com/zeigarnikeffect/4783

View MORE
Open in Telegram


Telegram | DID YOU KNOW?

Date: |

The regulator said it had received information that messages containing stock tips and other investment advice with respect to selected listed companies are being widely circulated through websites and social media platforms such as Telegram, Facebook, WhatsApp and Instagram. Official government accounts have also spread fake fact checks. An official Twitter account for the Russia diplomatic mission in Geneva shared a fake debunking video claiming without evidence that "Western and Ukrainian media are creating thousands of fake news on Russia every day." The video, which has amassed almost 30,000 views, offered a "how-to" spot misinformation. The channel appears to be part of the broader information war that has developed following Russia's invasion of Ukraine. The Kremlin has paid Russian TikTok influencers to push propaganda, according to a Vice News investigation, while ProPublica found that fake Russian fact check videos had been viewed over a million times on Telegram. Sebi said data, emails and other documents are being retrieved from the seized devices and detailed investigation is in progress. Since its launch in 2013, Telegram has grown from a simple messaging app to a broadcast network. Its user base isn’t as vast as WhatsApp’s, and its broadcast platform is a fraction the size of Twitter, but it’s nonetheless showing its use. While Telegram has been embroiled in controversy for much of its life, it has become a vital source of communication during the invasion of Ukraine. But, if all of this is new to you, let us explain, dear friends, what on Earth a Telegram is meant to be, and why you should, or should not, need to care.
from sg


Telegram Зейгарнік Ефект
FROM American