Пачка друга.
(Продовження, тому що не все вмістилося...)


Питання №10 (від Слави):
«Чув позицію, що при порівнянні міфологічних сюжетів/мотивів для реконструкції п.і.є. культури/релігії, якщо мотив наявний у греків та в Індії, а в інших народів не фіксується то це так собі привід і необхідні ще такі ж мотиви з інших культур. Що Ви про це думаєте?»

Відповідь:
Зараз все, що я скажу далі про порівняльне мовознавство, також ставитиметься і до порівняльної міфології, мені в цій термінології буде простіше висловити свою думку...
Продовжуючи тему про ізоглос з шостого питання. Наскільки я зрозумів твоє питання, йдеться про розподіл ІЄ на греко-арійців та всіх інших. Є така думка справді. Воно полягає в припущенні про те, що прото-хелленики і прото-індо-іранці дружно гасили в одній спільній для них Катакомбній культурі, тому їх міфи такі схожі і тому тільки на прикладах чогось із давньогрецького і, наприклад, санскриту заборонено будувати будь-які припущення про ІЕ в цілому, так як  загальноіндоєвропейським, з усіма іншими групами теж походженням, а греко-арійській єдності. Нууу, так, є така думка. Я не її фанат.

Пачка третя.


Питання №11 (від Station):
«Что есть истина для белого человека?
Кто может считать себя Арийцем? Действительно ли Арийцами могут себя называть только голубоглазые блондины?»

Відповідь:
Истина єто персонаж, чтобьі работала логика. Для белого важнее кровь, память, жизненньій вьібор. С учетом одного из реконструированньіх самоназваний праиндоевропейцев Михайловской культурьі с территории Украиньі — *Áryos — необходимьім условием для бьітия Арийцем является индоевропейское происхождение, но одного его недостаточно. Ариец — єто тот, кто сам прокладьівает свой жизненньій путь, а не просто пльівет по течению. Если среди твоих пращуров действительно бьіли те, кто движевал по древней Степи с сокирою и синими очами — єто збс, однако, на тебя сей факт возлагает дополнительньіе обязательства — тьі теперь не имеешь права их опозорить. Арийское — єто воля, честь, родовое призвание. Все остальное — косметика.


Питання №12 (від osap):
«Що почитати з релігії ІЄ?»

Відповідь:
Почитай батька та матір.
Якшо сурьозно, то:
West “Indo-European Poetry and Myth„
Lincoln “Death, War and Sacrifice„
Mallory & Adams “Oxford Introduction to PIE„
Бонус: тобі щось савєтавалі з Іва‌нова — теж читай.
Але головне — не книжки, а реконструкції з мови: словник Watkins, і дивись на корені *dyew-, *ghosti-, *pHter, *ner-, *wĺ‌kʷos.


Питання №13 (від Maxym Plakhotia):
(Щодо греків та індусів)
«Так а як так вийшло? Паралельні випадкові еволюції міфо-культурні?»

Відповідь:
Ні. Вони сиділи на одній ямі ще до роз'їзду.
Тому й мають спільні міфи: Зевс — це Дьяус (*Dyḗus), Уран — Варуна (*Wérunos). Це не паралельна еволюція. Це насправді пам'ять про ПІЄ спільність. Просто в інших ІЕ-груп частина міфів затерлись, а ці зберегли — ось і вся містика.


Питання №14 (від Andrii):
«Наскільки індуїзм зберіг в собі індоєвропейську релігію?»

Відповідь:
Зберіг багато — ієрархію богів, функціональність, культ вогню, священну мову (санскрит), терміни типу deva, asura, yajna, rta, і міфи типу Індра проти Врітри. Але — це вже не чистий ІЕ. Там дравідійська добавка — генітальні культи (європейські ІЄ теж були фанатами малювати писюни на стінах, але у паджитів з їхніми лінгамами це перебір), чорношкірі боги, культ Шиви як танцюриста смерті, купа локального фольклору. Індуїзм — це ІЕ-фундамент із регіональним дрейфом, політичним підгоном (брахманістські пасквілі) і народним брожіннєм.
Коротко: збереглося багато, але в у паджитському фекальному соусі-каррі.
Не чисто арійська релігія, а з індійським слідом.


Питання №15 (від аноніма в ПП):
«Як ти думаєш, чи була у праіндоєвропейців концепція “духовної гігієни”? Тобто щось типу ритуального очищення?»

Відповідь:
Гарне питання. Так, і вона була важливішою за особисту мораль. Це не “погано/добре” — це “чисте/нечисте”. Помер хтось — ти не сумуєш. Збрехав — пошкодив rta. Кров, гній (гонореееееееееееееееееееееея), змішування ролей — хаос. Очищення — повернення до стану, де світ знову дихає рівно. Це не каяття у хрюсиянському стилі, це reb88t через akvlt ритуал. Арій завжди у формі. Арій — не “добрий добриш”. Арій — чистий і в порядку. На цю тему у мене і Пармезану колись давно було обговорення (обговорювали концепцію Дивної Багряної Людини), короткі тези цього обговорення:
А. «Багряна Людина» — арійський архетип шнурових воїнів, що пережили відкат до примітиву, модернізувавши техніку (повозки тощо).
Б. У бою воїн покривається кров’ю, брудом — стає «багряним», пограничним, майже нелюдським. Лише після очищення повертається до людського статусу.
В. Багряність — не лише тілесна, а й психічна: «ехо війни», яке лишається в підсвідомості.
Г. Страх перед викривленими людськими формами — архетипова реакція на трупоподібність і загрозу зараження.
Ґ. Корйос — молодий воїн у лімбі між людиною і звіром; жінка й повернення — вихід із «багряного» стану.

Домашнє завдання для підписників: у коментарях напишіть українські слова (3-5 шт. достатньо), які вам подобаються найбільше.

Приклад: слово, воля, літо, повія, волосся.

#цікавості #лінгвістика #авторське

Продовження темематичної теми


Однак, якщо припускати, що темематики були ким завгодно з карти, але не пізніми амфорниками або воронниками, і ще якщо припускати, що городищенці та неври були ІЄ, а також якщо припускати, що кіммерійці не іранці і не скіфи, а просто скіфоїди, тогда всі зміни з ПІЄ в мову темематичного субстрату (ПІЄ => тем.) можна описати ось у такій ось нотації для українців

| |
V

1. На початку слова:
bʰ, b → п
dʰ, d → т
gʰ, ǵʰ, gʷʰ, g, ǵ, gʷ → к
p, t, k/kʷ, ḱ → б, д, ґ, ґь

2. Усередині слова:
a, h₂e, eh₂ → о
an, h₂en, eh₂n, en, h₁en, eh₁n, eh₃n, um → он
eyh₃ → ой
ei, h₁ei, eh₁i → е
ey, h₁ey, eh₁y, eye, eh₁yeh₁, yey, yeh₁y → є
is → у
reh₃, r → ро
leh₃, l → ло
meh₃, m → мо
neh₃, n → но
st → зд
sk → зґ
ew, w → в
ye, yeh₁ → є
yo, yeh₃, h₃ey, eh₃y → ї

3. Наприкінці слова:
t → ті
o, os, h₃e, eh₃ → а
bʰ → бі
b → еп

(Та деякі інші зміни, описати які мені не вистачає концентрації)


Приклади споконвічно слов'янських слів та їх реконструйованих темематичних когнатів

Іменники:
слово — ґьлова
воля — вело
літо — лота
сутінки — судемки
світ — ґвет
сприйняття — сберґноття
сир — сер
кінь — ґьон
ялина — оліно
дуб — тевєп
звір — свірєп
вінок — вонок
лист — лєд
хлоп — ґлоп
пращур — берґон
морок — мерок
пиво — бова
гай — кєй
глина — клєно
позов — ботіс
півник — белник
блуд — плуд
захід — секед
схід — екед
північ — белноц
південь — белтунь

Прикметники:
свій — свєй

Дієслова:
зібрати — кепроті
гоїти — кеїті
мерехтіти — моректіті
марити — мореті
казати — ґьосоті
віяти — веті
їбати — єпоті

Інше:
тоді — доте
пізно — босно
поки — бого
під — бод
не — но
треба — дерпо


Темематика — це не уламок. Це глибинна ріка під ґрунтом слов’янського. Мова-тінь, яку ми ще не розшифрували до кінця.
Ці реконструйовані слова презентують ту частину темематичного субстрату, яка (за винятком слова-пісхалко «свірєп»), як іронічно, не стала субстратом у слов'янських мовах.

Дивна Багряна Людина: архетип війни, крові і відчуження

1. «Дивна Багряна Людина» — це не просто фігура з ПТСР-них флешбеків, а прадавній образ, укорінений в індоєвропейському ритуалі повернення в світ після ультранасилля. Це — воїн на межі дикості та сакральності, той, хто вийшов з бою, але ще не повернувся повноцінно до соціуму.

2. Візуальний код Дивної Багряної Людини, як не складно здогадатися — багряний колір шкіри, зброя і запах крові. Це — естетика відкату: повернення до першопочаткової жорстокості. Як шнуровики бронзової доби, що, ніби й мали повозки, та все ще йшли у бій з кам'яними сокирами.

3. Дивна Багряна Людина — це сакральний індивід. Він відчуває єднання з небесним Громовиком, *Perkwunos, коли суне на ворогів з молотом наперевіс. Це — не просто бій, це — відновлення космічного порядку через насилля.

4. Після бою він має очиститись. Доки не змиє кров, доти він — не людина, не родич. Звідси й культ чистоти у індоєвропейців: митися після різанини, не чіпати брудні, або ж «нечисті» об'єкти. До очищення, всі ми трошки creep, weirdo, stranger, The Other, «Багряний».

5. Та насувається луна майбутньої війни межи расами, адже очищення — ілюзія. Пам'ять про насилля в'їдається в тіло. Людина може помитися, та дух пам'ятає усе. Погляд, як у тому мемі з солдатом, що дивиться, ніби й у камеру, але крізь неї. Війна ніколи не закінчується. Дивна Багряна Людина — це не обов'язково конкретний солдат.
Це і є війна.

6. Люди інстинктивно бояться спотворених людських форм, а Багряна Людина цим і є. Вона трохи людяна, та є у ньому щось... трупне?

7. Антропологічні висновки:
• Дивна Багряна Людина — це символ корйос, молодіжного воїнського братства, кочового і дикого.
• Вона Дивна, бо поза общиною, Багряна, бо живий і мертвий водночас. Упертий лімінальний дух війни.

У співпраці з Пармезанщиною

Виправлений арт Лінка та Зельди в образах індоєвропейців степу

#лінгвістика #база

Походження слова "матір" в індоєвропейських мовах.

#меми #переклад

Коли люди кажуть, що Чеддарський чоловік був чорним на підставі шкіри

#меми #авторське #індоєвропейці

*gʰóstis

Спіральний орнамент на бронзових предметах з поховання в Сімрісхамн, південна Швеція (ліворуч) та мікенського некрополя в Асіні, Греція (праворуч) практично ідентичний, що свідчить про взаємний культурний обмін, пов'язаний з далекими подорожами між двома регіонами орієнтовано у 1600-1700 роках до н.е.

Вогонь і Сонце - найважливіші стовпи релігійних уявлень наших предків.

Вогонь - як шлях, вічно йдучий наверх, шлях до богів і давно загиблих пращурів.

Сонце - як прекрасне, як те, що рятує від пітьми та незвіданого, прихованого у ній, як, врешті-решт сила життєдайна.

З днем літнього сонцестояння вас!