Стан економіки. Аналіз за травень.

• Ріст ВВП – 0,5%. ВВП стоїть на місці. Ескалована війна продовжує вбивати економіку.

• Аномалія травня: населення скупило валюти на 1,73 млрд доларів, а продало на 1,54. Уперше за час війни населення скинуло найбільшу суму доларів.

• Основне й дуже сумне пояснення: через злидні люди залізли в свої заощадження, які в Україні лише валютні, бо гривня девальована в пень.
• Друге пояснення – галопуюча інфляція: людям не вистачає прямих доходів на нові ціни.
• Споживча інфляція – 15%. Спинити її неможливо нічим.

• Від початку року купівля валюти населенням перевищувала продаж на 3,35 млрд доларів.
• Торік населення купило валюти на 12,22 млрд доларів більше, ніж продало.

• Україна придбала за кордоном товарів на 8,6 млрд доларів більше, ніж продала. Ми – імпортозалежні.
• Наш експорт упав на 7%, а імпорт зріс на 16%.

• Негативне сальдо торгівлі побило рекорд за 33 роки. Всі внутрішні споживчі ринки розширюються суто за рахунок імпорту.
• Торговельний дефіцит покривається суто завдяки зовнішнім вливанням (42 млрд доларів торік).

• Міжнародні резерви України зросли на 10% і становлять 47 млрд доларів. Це – результат накачування західними вливаннями, наша економіка тут ні до чого.

У цьому етері говорилося про таке:

- Темпи окупації (ворог поглинає в середньому 14 кв.км на добу),

- Біда на Сумщині: мінус 100 кв км за місяць,

- Інтенсивність війни +20% після кожної ескалації,

- Наші перспективи в умовах обсесивних дронно-ракетних обстрілів унаслідок спроможності ворога наводнити небо безпілотниками
👇
https://www.youtube.com/watch?v=3UNeDh9OkpE

Швеція. Закрите, закупорене, без преси і зливів інформації, суперкулуарне засідання світових держав на тему: що буде далі з Україною.

Про що гіпотетично мали б там говорити держави, з якими Україна вже 2 роки як має "безпекові угоди" імені Єрмака?

Про те, як помогти країні, яка сама собі помогти не хоче, обравши з-поміж різних варіянтів найгірший – ризик утратити ще більше, якщо не вдвічі більше.

Про те, в якій конфігурації з-під тягаря війни виклигає жертва, яка добровільно обрала ризик утятися по Дніпру.

Про те, як треті й цілком захищені сторони-донори мають діяти тепер, коли «обидві сторони» взаємно ескалують війну, та ще й тим тішаться.

Про те, як максимально довго капсулізувати війну на території незламних, якщо вже остаточного фіяска зазнала ідея припинення війни, вигідної «обом істеблішментам».

Про те, скільки в грошовому еквіваленті третім і цілком захищеним сторонам коштуватиме продовження (для них) проксі-війни, в якій досяжних цілей стає все менше.

Про те, якими обсягами допомоги відкупитися від власної участі у безумстві, якщо замість них є охочі перебувати в ньому безкінечно.

Та інше.

Усі стрімкі, кинджалеподібні, різкі війни (такі, як ірано-ізраїльська прямо зараз) наочно показують: який же ж мізер можемо ми з усього того, що демонструють інші війни.

Ми навіть відсотка не можемо й не маємо від того арсеналу й протоколу дій, які застосовуються тими сторонами, які НЕ ХОЧУТЬ вічної війни, тому роблять їх максимально блискавичними.

Як вовати – то воювати з розмахом. Бабах – і нема несанкціонованих реакторів. Трахтібідох – і нема науковців-розробників ядерної зброї. Бум – і весь армійський резерв скликаний до строю (не бусифіковані селяни, а зарезервовані офіцери, попередньо навчені і приведені до присяги).

У порівнянні з такими війнами наша війна – це безнадійна тягамотина, місіння глинозему, топтання перетоптаного, зашморг безконечних стрілялок у дозованих розмірах, аби вистачило на десятиліття. Воно й вистачить на кілька десятиліть, украдених у самих себе.

А там, де стоїть завдання досягнути моментального й обширного ККД, усе табунами літає, свистить, дзижчить і робить свою справу – без усіх тиць-миць, крок уперед, три назад і поштучних укусів комара в громіздку тушу великана, від чого в нього хіба що посверблює відмахнутися лапою.

Можеш вести розмашисту війну – ведеш. Не можеш (як Пакістан з Індією) – не ведеш. І лише особливо обдаровані втягуються в петлю вічної війни, не маючи спроможностей вести її бодай на 5% від того, що демонструють інші війни.

Хід нашої війни за останній місяць. На основі ревʼю Центру Разумкова.

• Інтенсивність боїв зросла на 19%.
• У середньому – 184 штурми на добу.
• 4 травня був рекорд: 269 штурмів.

• Ракетно-дронові атаки стали масовими: 25 травня летіло одночасно 9 балістичних ракет, 60 крилатих ракет, 298 шахедів.
• 31 травня був рекорд: 472 дрони + 7 ракет.

• Україні бракує американських систем Patriot та ракет-перехоплювачів.
• Україна в нуль вичерпала запас ракет для систем SAMP/T і Crotale. Нема чим збивати.
• Наші морські дрони, обладнані американськими ракетами класу «повітря–повітря», знищили 2 винищувачі Су-30.

• На кордонах Харківської та Сумської обл. ворог тримає 125 тисяч війська.
• Росія має стале поповнення 30 тисяч новобранців щомісячно.

• Триває швидка окупація: ворог бере 14 кв км за добу.
• Біда на Сумщині: втрачено 100 кв км.

• Курська операція оголошується фсьо.
• Казали про фортифікації, про мінні поля, про укріплення... А чи було би все інакше, якби всі ті війська, які полягли на Курщині, нині боронили Сумщину в добре побудованих фортифікаційних спорудах?
• Росія впевнено створює буферну зону.
👉
https://www.youtube.com/watch?v=3UNeDh9OkpE

Нині 77 років тому вчинив суїцид японський культовий письменник Дадзай Осаму. Цей день щороку в Японії відзначається як «Поминання вишень». Деякі цитати Осаму.

• Справедливість - це зброя. Нею неможливо рятувати чи захищати, лише карати.
• Чим запекліший бій, тим більше марно вбитих.
• Коли вибір за мною – значить, вибору нема.
• Злі люди від інших теж чекають лише зла.
• Хороша книга гіршою не стане, скільки не читай.
• Досить жаліти себе – тоді життя перетвориться в безкінечний кошмар.
• Не можна пізнати життя в усіх його фарбах, якщо смерть не маячитиме поблизу.
• Я вижив? Чорт!
• Все, що ми можем, - це пробувати вижити.
• У цьому світі все – вбивство часу.
• Люди й правда потворно тупі.
• Гармонія, порядок? Та Богові до душі абсурд і безумні співпадіння!
• Якщо схибимо зараз, то ніякого «завтра» не буде.

У травні відбулося декілька виборів у Європі. Аби потім не плакатися в жилеточку – в Європі наростає висхідний марш правопулізму та україноскептицизму.

Велика Британія.
Сенсація: 1 травня на місцевих виборах упевнено перемогла правопопулістська партія Reform UK на чолі з одіозним Найджелом Фараджем – євроскептиком, трампістом і антиваксом, який уважає, що Захід спровокував росію почати війну проти України. Партія Фараджа здобула 677 із 1 600 мандатів у муніципалітетах (42%). Низова Британія стає правопопулістською.

Португалія.
18 травня на дострокових парламентських виборах ультраправа партія «Чега» вперше перемогла і стала головною опозицією (60 місць). «Чега» - це сіямський близнюк лепенівців у Франції і неонацистів AfD у Німеччині.

Польща.
Президентом став професійний історик-міфологіст Навроцкий із повним набором антиукраїнського ревізіонізму. Тривожний факт: ультраправі українофоби Менцен і Браун отримали сумарно 21%.

Румунія.
Унаслідок конфронтаційно-скандальних виборів президентом ледве став проєвропейський кандидат, однак 47% набрав ультраправий проросійський Сіміон, персона нон грата в Україні зі забороною в’їзду. Румунські путіністи мають потужний стартовий капітал на найближчі вибори.

Інтерв’ю вихіднього дня – в таку рубрику кладу цю розмову, першу за час війни, коли питали не про поточне й злободенне, а про музику й мистецтво (те, без чого я насправді ні дня не здатен прожити).

Війна породжує антивоєнне. Цей заголовок стосується всіх проявів сіємоментного кон’юнктурного мистецтва, яке живе один день і спрямоване на хайпожерство та вподобайкофілію. Вважаю всю цю «байрактар-музику» шлаком і пояснюю, чому весь цей пласт у своїй тотальній більшості не має жодної художньої цінності.

Вкраплення культурософії в суботньо-недільний вечір:
👇
https://www.youtube.com/watch?v=8k9MMiP4q18

Продовжуємо урок порівняльної характеристики ірано-ізраїльської війни і нашої.

1. Кордони ніхто не закривав на колодку.

2. Усі публічні речники виходять до преси в напрасованих костюмах, із краватками і свіжо виголеним обличчям. Ніхто не нагнітає театральну мілітаристику дешевого пошиву.

3. Верхній вік резервістів – 40 років. Для офіцерів - 45. Народ після 45 років у війні участі не бере (лише добровільно або за професійним контрактом).

4. До армійських лав долучається лише молоде, навчене (діють щорічні загальнообов’язкові збори), здорове населення ОБОХ статей (жінки й чоловіки). Викликавши резервіста, держава платить йому повний обсяг тієї зарплати, з якої його забрали.

5. Усе населення пережило шквальне бомбардування в облаштованих бомбосховищах. Загинуло лише 3 людини – при тому, що масовість і щільність ракетного обстрілу навіть не до порівняння з нашими: було сотні ракет на дуже малий периметр ударів.

6. І наступного дня в Ізраїлі не з’явилися волонтери Притулберг, Стерненкоштейн чи Лаченьяху з закликом терміново скинутися на «байрактари помсти», і ізраїльтянам не прийшло в голову за одну добу галопом зібрати пів мільярда на приватний і ніким не контрольований збір. Воєнне волонтерство апріорі неможливе, тому що армія й війна – це прерогатива, монополія і пряма функція ДЕРЖАВИ. Для того вона й існує.

Вакханалія на Осокорках – це танцульки на власній поразці.

Колонізовані свідомо обирають практику подальшої колонізації. Москаль усе зробив правильно. Респект йому. Після голодомору й насильної русифікації він створив стійку ідентичність Креола-Манкурта, ще й войовничого на грунті вірності всьому тому, що насадив колонізатор ціною фізичного винищення автохтонів.

І тепер ці особини свідомо обирають роль магніта для ворога, роль причини цієї війни, роль підстави для свого же геноциду. Це не колонізатор сильний – це колонізовані упороті.

«Всьо будєт ха-ра-шо!» - волають жертви ракетних обстрілів у перерві між ними. «Любов для того, штоб ее отдавалі!» - пританцьовують русифіковані діти, народжені в незалежній Україні з привитим почуттям рідності всього ворожого.

Так і працює колонізація: вороже стає рідним, і з цим рідним на вустах вони й здохнуть під завалами. А чада їхні, культурно приналежні до ворога, видрапаються по руїнах на сам вершечок і станцюють запальний танок «Гоп гоп гоп чи не гоп» під життєствердну рускоязичную музичку. І дєвки, розпатлані й проституткоподібні, в облягаючих лосінах затягнуть хором «Сама себе я наливаю коньяк» на поминках по своїй навіть не країні, а просто месту проживания.

І «раша тумбай» не поможе бути в раші – мовно, культурно, окуповано.
👉
https://www.youtube.com/watch?v=8k9MMiP4q18

Муляє мене, аби недільний день не закінчувався вєрчиним трешем. Тому закрию я святую неділоньку …собою, а якщо без сміхуйочків, то гадюкінською піснею «Роксоляна», заспіваною у прямому етері разом із гуртом «Тріода».

До цього виступу мене підбив нинішній ювіляр, гітарист Елвіс (Володимир Оленський). Свої 38 він зустрічає в Чікаго (вітання!!!), а перед війною Елвіс як музичний продюсер «Тріоди» запропонував фіналізувати онлайн-концерт гурту на Lviv Music Room спільним виступом.

«Заспіваєш Роксоляну?». Одна репетиція – і на сцену. А чо нє.

Тим, хто ображено надуває губки, чому всі так рвійно помагають Ізраїлю, варто почати з азів.

Близький Схід – це стратегічний для світу регіон, тому що там крупні запаси нафти, ключовий вузол для логістики енергоносіїв, основний хаб транс-торгівлі. Отже: все, що відбувається на Близькому Сході (на стику з мусульманським світом), має ефект першої кісточки доміно в подальших процесах.

І тут було б корисно подумати над дуже цікавим рикошетом, який відлунює від Близького Сходу напряму до нас.

Ірано-ізраїльський абсцес згвинтив ціну на нафту: вона злетіла понад 73 долари, і це означає вихід на світовий ринок РОСІЙСЬКОЇ нафти під торжественні фанфари.

Вона нікуди й не зникала: частка країн Великої Сімки у транспортуванні путінської нафти в травні становив 54%. Світ не буде чахнути без нафти, і війна всім до сраки (як була би й нам на їхньому місці).

Близькосхідна війна вигідна росії. Світ ще більше куплятиме її нафту. І цьому надійно допомагає Україна.

Володимир Оманський помпезно припинив транзит російського газу – але прокачка НАФТИ не припинялася ні на мить. Її транзит в Угорщину допомагає путіну заробляти 15 млн доларів на день.

Якщо через ірано-ізраїльську війну ціна на нафту стрибнула – то тепер 20 млн доларів щодня ворог зароблятиме на транзиті через незламну Україну.

Ну то Схід близький чи наші недалекі?

Оскільки часто вживаним і направо-наліво жбурляним став термін «ухилянт», то варто освіжити в пам’яті політичну генеалогію цього поняття (так би мовити, його першовитоки).

У 2019 році народ України тріюмфально обрав не фронтовика, не військовика й навіть не волонтера, бодай якось дотичного до війни. На виборах переміг не тип політика, не тип професіонала, не тип господарника, не тип реформатора – а тип ухилянта.

У 2019 році народ України свідомо вибрав ухилянство як модель громадянської поведінки в час війни. Судячи з вражаючого результату тодішніх виборів, це була єдиноправильна модель, на думку суспільства. Тому тепер не варто дивуватися, що коли владарі пакують свого ж виборця – народ діє й поводиться так само, як тоді поводився обраний ним же улюбленець: живуть своїм життям і думають про інше.

Тому що модель ігнорування війни, а потім примирення, а потім відведення військ, а потім пошуку миру в очах путіна затвердив шостий президент у момент свого обрання. Народ зараз діє до мікроскопічної точності так само, як і його обранець діяв, пропагував, показував приклад.

Томас Фуллер: Сліпий не буде вам дякувати за дзеркало.

Тема цього відео – реванш проросійських сил.

Слово «реванш» я би й не вживав, адже реваншують після поразки. А регіонали і не програвали. Вони просто перечікують. Причому перечікують у статусі партнерів влади по голосувальній коаліції в парламенті.

Банкова, як зіницю циклопа, бдить спокій і безпеку перейменованих опезежистів – чим зі зловтіхою охоче скористається москва, щойно активізується політичне життя в Україні.

Мій коментар на цю тему для ProUA:
👉
https://www.youtube.com/watch?v=-quDcAIN_x8

Інститут Стратегічних Досліджень провів експертне опитування на предмет: які саме проблеми мають найбільший дестабілізаційний потенціал. Ось результати по кожній зі сфер.

Сфера воєнної безпеки:
1. Радикалізація антимобілізаційних настроїв.
2. Конфлікт між політиками та військовими.
3. Нестача грошей на війну.

Сфера політики:
1. Корупція.
2. Діяльність проросійських політиків.
3. Імпотентність, неспроможність влади.

Сфера суспільства:
1. Недовіра до влади.
2. Неприйняття результатів війни.
3. Вибори в умовах незавершеної війни.

Сфера гуманітарна:
1. Збереження рос. культури й медій.
2. Московський патріярхат.
3. Втома від війни й соціяльна апатія.

Сфера економіки:
1. Проблеми з реінтеграцією ветеранів.
2. Соціяльне невдоволення (ціни, тарифи, біднота).
3. Податковий тиск.

Замість висновків:

1. Насильну бусифікацію експерти називають проблемою №1, яка може найболючіше вибухнути.

2. Корупція й дилетанство – основні ознаки влади, звідси й проблеми.

3. Усі експерти найбільшим деструктивом визнають проросійськість як таку (збереження позицій і ворожих медій, і культури, і церкви).

4. На другому місці економічних загроз – загроза соціяльного бунту на тлі злиднів та збідніння.

Стан енергетики в травні.

• Відключення були лише через негоду. А в сонячну погоду Укренерго обмежувало виробництво на сонячних станціях через профіцит.

• Електрикою Україну забезпечували 6 атомних блоків (3 на ремонті).
• На АЕС припадає 55% генерації, на ТЕС 20%, на зелену енергетику 12%, на ТЕЦ 7%, на гідро 6%.

• Був комерційний експорт електроенергії до Угорщини й Молдови.
• До завершення ремонту високовольтної лінії Ісакча-Вулканешти Україна забезпечує балансування всієї енергосистеми Молдови.

• Запасів вугілля – 2,6 млн тонн.
• Добове споживання газу скоротилося до 25 млн кубів.
• Власний видобуток – 43 млн кубів.
• Імпорт з Угорщини, Польщі та Словаччини – 20 млн кубів.

• Щодоби закачувалися в сховища до 40 млн кубів.
• До 1 листопада Нафтогаз має купити мінімум 4 млрд кубів. Грошей є лише на половину.

• Укренерго скоротило борг перед учасниками ринку до 13,7 млрд грн, а перед зеленою генерацією до 16,3 млрд.
• Державні учасники ринку винні Укренерго 38 млрд грн, з яких 12 млрд – неплатежі постачальника останньої надії.

• Заборгованість на ринку газу – 145 млрд грн – через бездіяльність НКРЕКП і систематичні порушення Нафтогазу.

• Уряд уперто відмовляється скоротити перелік захищених споживачів, дві третини яких не є підприємствами критичної інфраструктури.

• Досі не запустили 280 когенераційних установок і 145 блочномодульних котелень, подарованих Україні ще торік.

Оруелл перевертається в гробу.

Віце-премʼєр Чернишов виступив по скайпу на помпезному Форумі «Майбутнє України – це її люди», організованому його же міністерством.

Про «майбутнє України» Чернишов розповідав з-за кордону, де він переховується від НАБУ як фігурант розслідування про мільярди збитків.

Коротка фабула: забудовник хапнув землю в Києві під житлове будівництво. Ціну ділянки занизили в 5 разів. Різниця – 1 млрд грн! Узамін за це забудовник дав величезну знижку на квартири в новобуді кому? – охоронцю Чернишова, коли той якраз очолював Мінрегіон, через який і проходила вся оборудка.

А минулого тижня, коли НАБУ затримало двох помічників Чернишова, він змився за кордон під виглядом службового відрядження. І тепер по скайпу розказує на форумах, що майбутнє України – це люди.

Для розуміння: Чернишов – особистий друг Зеленського і Єрмака. Він – єдиний урядовець, запрошений на ювілей Єрмака на державній дачі Синьогора у 2021 році (гостей туди доправляли гвинтокрилами).

Також Чернишов - єдиний урядовець, який під час карантину був присутній на дні народження Зеленського у 2021 році у квартирі Міндіча – того самого, який розікрав мільйони на трансформаторах для «Харківобленерго» й недавно був затриманий при спробі втекти за кордон. Міндіч вийшов зі СІЗО під заставу 8 млн грн. А Чернишов виступає по скайпу з Чехії.

Міністр по скайпу. Це справжня знахідка для бункерно-незламної влади. Всі, хто крадуть мільйонами, але дружать із Першим, можуть керувати Україною дистанційно. Чому ні? Віртуальна влада, віртуальні герої.

Майбутнє України – це люди, котрим мародери по скайпу розповідають, якими незламними треба бути під ракетними обстрілами.

«От козел!» - лаються на Трампа, який дочасно покинув саміт G7, наші дикобрази, корифеї в галузі самобичування.

А про що вони мають говорити?

Америка вже озвучила всі свої позиції\пропозиції щодо розрішення нашої війни. Практичні, реалістичні й цілком досяжні. Не підійшло. Ну то кінець розмови. Далі самі куємо такий варіянт, який підійде (можливо, колись).

Відкинувши трампову візію припинення війни, треба не шарпати діда по всяких дрібницях, а вчитися діяти без нього – самі ж так вирішили, причому з помпою та цілим відром помиїв на руду шевелюру.

Нічого нового Трамп не скаже. Вибір був за нами і вибір зроблено. Тепер – прийняти наслідки такого вибору. А саме: припинення допомоги США, скорий колапс із життєво важливими Петріотами, переключка світової уваги на Іран і Близький Схід, у порівнянні з яким наша війна нікчемною виглядає.

Нас чітко попереджали: небажання зупиняти війну в теперішній її фазі призведе до ще більших утрат та ескалацій на користь ворога. Що й відбувається. Сценарій унеможливлення цього був зрезигнований.

Тож тепер – тішитися й пишатися, як столичні школярі розбирають завали багатоповерхівки після ракетного обстрілу з піднесеним підписом під відео «Наше майбутнє».