Я спеціально не дражнив себе синглами, щоб спожити цей альбом вперше цілком і як один довгий твір. Не пожалкував. Дійсно нова робота State Faults тематично зшита інтерлюдіями та безшовними переходами з одного треку в наступний, понад година музики сприймається, як подорож у прірву з дещо нещасливим кінцем. Музично це те само класичне скрімо з несамовитими високими криками, ураганними барабанами та атмосферними гітарними пасажами. Проте з часів альбому Clairvoyant вони все ж трошки зм'якшились, а іноді навіть обережно проникають на територію пост-хардкору з чистими приспівами, наскільки це дозволяє їхній канон. Але це ніяк не завадило загальному градусу драматургії Children of the Moon, а він просто зашкалює; все таке сумне, безнадійне, і все одно з кожним цим непростим болісним кроком наближає тебе до якогось катарсису. Доволі довгий альбом насправді пролітає непомітно, він ще й дуже приємно замикається у кільце, тому заходити на друге коло завжди здається правильним рішенням, в цьому добровільному стражданні є своя краса.
Я спеціально не дражнив себе синглами, щоб спожити цей альбом вперше цілком і як один довгий твір. Не пожалкував. Дійсно нова робота State Faults тематично зшита інтерлюдіями та безшовними переходами з одного треку в наступний, понад година музики сприймається, як подорож у прірву з дещо нещасливим кінцем. Музично це те само класичне скрімо з несамовитими високими криками, ураганними барабанами та атмосферними гітарними пасажами. Проте з часів альбому Clairvoyant вони все ж трошки зм'якшились, а іноді навіть обережно проникають на територію пост-хардкору з чистими приспівами, наскільки це дозволяє їхній канон. Але це ніяк не завадило загальному градусу драматургії Children of the Moon, а він просто зашкалює; все таке сумне, безнадійне, і все одно з кожним цим непростим болісним кроком наближає тебе до якогось катарсису. Доволі довгий альбом насправді пролітає непомітно, він ще й дуже приємно замикається у кільце, тому заходити на друге коло завжди здається правильним рішенням, в цьому добровільному стражданні є своя краса.
The account, "War on Fakes," was created on February 24, the same day Russian President Vladimir Putin announced a "special military operation" and troops began invading Ukraine. The page is rife with disinformation, according to The Atlantic Council's Digital Forensic Research Lab, which studies digital extremism and published a report examining the channel. Either way, Durov says that he withdrew his resignation but that he was ousted from his company anyway. Subsequently, control of the company was reportedly handed to oligarchs Alisher Usmanov and Igor Sechin, both allegedly close associates of Russian leader Vladimir Putin. Soloviev also promoted the channel in a post he shared on his own Telegram, which has 580,000 followers. The post recommended his viewers subscribe to "War on Fakes" in a time of fake news. On February 27th, Durov posted that Channels were becoming a source of unverified information and that the company lacks the ability to check on their veracity. He urged users to be mistrustful of the things shared on Channels, and initially threatened to block the feature in the countries involved for the length of the war, saying that he didn’t want Telegram to be used to aggravate conflict or incite ethnic hatred. He did, however, walk back this plan when it became clear that they had also become a vital communications tool for Ukrainian officials and citizens to help coordinate their resistance and evacuations. Individual messages can be fully encrypted. But the user has to turn on that function. It's not automatic, as it is on Signal and WhatsApp.
from us
