Якщо ви, як і я, ігноруєте, що за вікном вже зима — ловіть ще осіннє #прокінопідїжу

Людмила Чиркова, ведуча Суспільне Культура, поновила свій канал «Люди кіно» та у новому випуску розповіла про події листопаду.

Де нові нагороди отримав "Ти - Космос" Павла Острікова, два дебюти Жанни Озірної як режисерки та акторки, зрадницький фестиваль у Талліні, на що йти у кіно та багато іншого.

Слухайти та дивіться на Youtube: https://youtu.be/tJ0brcTtca0

А ніхто не помітив який пиздець в нас виходить у прокат? Чи це вже я відстаю від трендів? Бо срачів і відміни я не бачила.

"Крейвен-Мисливець" з російським актором, де не російські актори також грають росіян виходить в український прокат вже у грудні. Цікаво, як Держкіно видали їм прокатку, якщо вже у перші 8 хвилин фільму, які Sony виклали як промо, і Колокольніков, і жодного слова англійською - тільки мова ворожнечі?

Здається, Державному агентству з питань кіно цікавіше займатися реорганізацією Довженко центру (читайте: вбивати українську кіноспадщину), ніж контролювати заявки на прокатне посвідчення та відповідність законодавству.

Ще трошки нічних переглядів у ці вихідні. Сиділи до 4 ранку, бо дивилися дуже різне кіно, що давно планували.

1. Класне кіно, потужна робота з акторами. Але вважайте мене бездушною — я їм не співчуваю

IO CAPITANO, 2023 (3,5⭐️)

2. Ех, люблю судові драми та молодого Метта Деймона

THE RAINMAKER, 1997 (4⭐️)

За останні кілька днів подивилась два українські фільми-скоробуди. Тішить, що це комедії, а не фільми про війну, яку автор не встиг переосмислити, а вже переносить на екран.

Що і «Потяг у 31 грудня», що і «Збори ОСББ» немає у Letterboxd, тож, поки що, тільки тут ділюсь своїми враженнями.

«Збори ОСББ» від Мамахихотала сильно недотягує по режисурі. Тут не відкривали книжок як створити однолокаційний фільм у закритому просторі, тому напихали непотрібних кадрів. Іноді, це смішно - в основному завдяки акторській грі Набоки й Жданова або повної її відсутності у Лебіги. Але у більшій мірі я відчувала себе не у своїй тарілці. Гумор про те як хто стогне чи чому сусіди не люблять один одного мені не видається смішним.

«Потяг у 31 грудня» я йшла дивитися без жодних очікувань. І він приємно потішив. Нарешті український фільм дійсно має шанс виграти гру у російської "класики". Якщо дистрибʼютор все правильно зробить, то це буде чудове кіно для перегляду на ТБ щороку 31 грудня. Головна проблема - переграш. Головний плюс - робота у кадрі та персонажі Баклана та Ісаєнка.

Чого ще не вистачає подібним фільмам, так це більш тонкої роботи з темою війни. Умисно у сюжет вводять героїв, які воюють чи героїнь, в яких на фронті чоловіки. Але як про це говорити у сценарії ще потрібно вчитися. Бо поки що це занадто у лоб, через це - для галочки.

Але є один плюс, який я помітила в обох фільмах - ми вже на голову вище від "Скаженого весілля" у продакт-плейсменті. Особливо це тішить, бо такий вид партнерства видається єдиним способом рухатися в приватне фінансування кіно.

Плануєте щось з цього дивитися?

кадр з анімації «Елвін і бурундуки», 2007

«Дикий робот» — дотепна дитяча анімація, яка дуже класно говорить на теми інклюзивності. Починаючи від маленького гусеня, який може все, якщо захоче, незважаючи на маленький розмір. Закінчуючи протезом у робота. Короче, навіть краще за «Холостяка». Якщо потрібно поговорити з дитиною про інклюзію, то цей мульт та іграшка від UA Animals без вушка та лапки — найкраще, що я поки бачила.

* якщо можете — дивіться в оригіналі, бо тут такі тоненькі жартики про материнство, дружбу та любов до себе, що воно вартує зусиль почитати субтитри

Завдяки вам вдалося зібрати вже половину суми!
Щоб викупити цього тижня перші 3 тепловізора, нашому колезі не вистачає 15 тисяч, тому йдемо до вас з подарунками💃

За донат від 50 грн розігруємо 2 цьогорічні постери формату А3 з іміджами фестивалю та програми «Дивніше за рай».

Донатьте на банку та лишайте в коментарях плюсики.
Серед усіх коментаторів в суботу розіграємо подарунок.

*після обрання переможців можемо попросити вас надіслати скрин донату.

Не стримуйте себе!

Банка на збір для технічного директора «Артхаус Трафік»: https://send.monobank.ua/jar/A9jSfidK3W

Кіно існує для такого досвіду. Таке сумне весь час, але дарує неймовірну надію наприкінці

«Найгірші клітки ті, які ми насаджуємо собі самі»

MEMOIR OF A SNAIL, 2024

В своєму Інстаграм розповіла про 5 українських книжок про кіно, які раджу почитати чи мати у домашній бібліотеці

Фоном підтримує Лінч. Сподіваюсь, мене і далі вистачить на відео контент про кіно

https://www.instagram.com/reel/DD49ifHtZb0/?igsh=MTZkNnI1NmRmaHkydg==

Другий день Хануки, а я вирішила скласти свої думки про «Анору» — цьогорічну Каннську Пальмову гілку та абсолютно переоцінене кіно.

З однієї сторони, це фільм про росіян та з російськими акторами-путіністами, тому я дивилась його піратським чином. І була, звісно, дуже скептично налаштована, що кіно про цю гнилу націю перемогло у Каннах. І всім було ок на afterparty танцювати під групу "Тату". З іншої сторони — дуже талановитий Шон Бейкер у режисерському кріслі. Післясмак «Червоної ракети» 2021 року я досі відчуваю. Тому дивилась я водночас і скептично, і з думкою, що це може бути дуже хороше кіно з однією великою вадою — руснею.

Але сталося не як гадалося, та фільм отримав від мене 1,5 зірки з 5 можливих. Розкладу по поличках за що від мене плюси, а потім перейдемо до мінусів.

+ Шон Бейкер дійсно талановитий режисер

Найбільший плюс цього фільму про стриптизерку, що одружується на російському синочку бандита-олігарха після добре проведеного тижня за його гроші — це темпо-ритм. Саме ним він нагадує UNCUT GEMS. Після "доленосного" знайомства молодь розважається найдорожчими способами, багато займається сексом, а потім — Нора тими ж вулицями шукає свого коханого чоловіка з пішаками його батьків, бо малий злякався, що його гроза-батько вже летить з росії розбиратися як це синок одружився на проститутці. Все це виглядає однаково, але Шон Бейкер талановито розводить мізансцени, тримає темп і відверто нудні та непотрібні епізоди можна витримати.

+ Майкі Меддісон за один фільм стала зіркою

Ще одна крута робота — це виконавиця головної ролі. Склалося багато факторів, в тому числі що NEON вкладає дуже великі бюджети у піар цього фільму під "Оскар". Але вона ризикнула і вже виграла собі статус супер зірки. Небагатьох настільки відверті ролі із секс сценами та оголеність виводили так високо. Майкі це вдалося. Та і вона проробила титанічну роботу і витягнула на собі це кіно

- дуже погана гра російських "акторів"

Це прийшлося їй робити ще і тому, що Едельштейн та Борисов зі своєю російською акторською школою — це просто дніще. Особливо перший, що грає шмаркача, який живи-поживає на гроші батька. Мене нудило навіть не від того, що це русак, а від його глибинно поганої акторської гри. Видно, що Бейкер дозволяв імпровізувати, і саме Марку не вдалося триматися у кадрі та у ролі.

Щодо тримання, то Борисов стабільно тримає обличчя каменем весь свій хрон. І я не розумію як його за стояння в кадрі та один швидкий секс в машині з Майкі можна було номінувати на "Золотий Глобус". Вони удвох руйнували всю ту атмосферу, яка проглядалась у погляді режисера на життя цих людей, їхній світ грошей, влади та болю.

- сценарій комом, ніби перший раз

Історія проста, списана з «Попелюшки», але у важкому сьогоденні, яка розбиває рожеві окуляри усередину. Здавалося б, Бейкер не новачок. Але саме на «Анорі» він вирішив, що на всі справи майстер та може написати сценарій без Кріса Бергофа, з якими вони робили і вище згадану «Червону ракету», і «Мандарин», і «Проєкт "Флорида"». Вийшов фільм, де проговорюється все, що і так зрозуміло. І де більшість героїв просто говорить текст. Бо є що грати тільки Майкі.

- балаган заради балагана

Всі ці мінуси складають головний — повний балаган, де до кінця не розкрилась жодна з сюжетних ліній. Натомість я розумію чому голова журі Ґрета Ґервіг як володарка двох голосів у виборів переможця Канн могла лобіювати за «Анору». Бо вона любить інді кіно та історії зламаних жінок.

Ці дві складові найяскравіше сяють у цьому святі романтизації бандитизму олігархів та російської душі та оплакуванні бідної долі жінки у секс-індрустрії (читай: чоловічому світі, де досі, щоб виграти життя, потрібно добре вийти заміж).

Ну все, час виписувати себе з ролі кінокритикині. Бо я спорчений зумер.

Дивлюсь вперше «Бетмена» Тіма Бертона і не можу змиритися, що Майкл Кітон мені взагалі не подобається у ролі Бетмена. Бачу перевдягненого не у той костюм Бітлджуса і все

Я знаю, що Бертон любить знімати своїх друзяк, я бачила майже всю його фільмографію. Але, напевно, спортило мене лего та Паттінсон. Вся надія на моє виправлення на Бетмена Крістіана Бейла

Коли Чарлі потрапив не на шоколадну фабрику, а в Ґотем.

Цей світ — личить Бертону. Але не коли я вже бачила інші більш реалістичні та нуарні погляди на нього — не все працює.

BATMAN, 1989

Люблю підбивати підсумки, коли рік офіційно минає. Тому перший тиждень січня буду рефлексувати та розповідати про топи фільмів року. Багато було цікавого, багато розчарувало, але зате є що згадати.

Але не залишу ж я вас без контенту про кіно під новорічний стіл. Тому ловіть добірку найкращих стрічок 2024 від редакції Moviegram: https://moviegram.com.ua/the-best-of-2024/

Цьогоріч ми взагалі не сперечалися, тому все дуже подобається. До того ж там вже є спойлер на мій топ-10. Але чому він такий я розкажу вже у 2025-му

Є краще кіно про продажних шлюх. Не дивіться!

Третій фільм у 2025 році це «Любов і блогери», 2022 — 0,5⭐️

Почала робочий 2025 з перегляду «Носферату» Еггерса. Та подумала, що жінки споконвіків обирали поганих хлопчиків.

Жарти-жартами, але думок на цілу рецензію! Спробую поділитися як найшвидше

А поки, тут вже написали класний лаконічний огляд:

«Носферату» Роберта Еґґерса вийшов у прокат. Той випадок, коли очікування справдилися.

🧛‍♂️ Це моторошний готичний горор, створений з повагою до двох попередніх фільмів («Носферату. Симфонія жаху» та «Носферату — привід ночі»). Якщо ви їх бачили, то це додасть до перегляду, але якщо ні — ви нічого не втратите у плані атмосфери та історії.

🧛‍♂️ Сюжет тут залишився канонічним. Щойно одружений Томас Гаттер вирушає у Трансильванію, щоб продати занедбаний замок таємничому графу. Граф виявляється вампіром і запримітив собі наречену героя чи то як чергову жертву, чи то як супутницю потойбічного життя. Тож, тільки-но угода підписана, він розгортає свій план з усунення конкурента та переїзду до цивілізації.

🧛‍♂️ «Носферату» можна сприймати як метафору смертельних хвороб та зла. У 2025-му році це відчуття стає дуже гострим і мені особисто тут вбачається попередження про темряву, що суне на нас та ціну її ігнорування. А архаїчність цього зла лише додає думок про те, що з часом ми мало чому навчилися і знову і знову боремося з симптомами замість причин.

🧛‍♂️ Залишаючись вірним основам, Еґґерс багато в чому переосмислює здобутки попередників: його Орлок більше схожий на зотлілого угорського вельможу (часто вважається, що Дракула родом саме з Угорщини), ніж на погану антисемітську карикатуру, він говорить старим румунським діалектом (для цього запросили Флоріна Лазареску, сценариста фільму Aferim!), а психічні стани героїв у рази реалістичніші.

🧛‍♂️ Роберт Еґґерс та його оператор Ярін Блашке створили унікальний візуальний стиль фільму, що нагадує суміш старих дагеротипів та гравюр, Веса Андерсона і німого кіно. На відміну від Мурнау та Герцога, тут не знаходять світло у темряві кадру, а поглинають темрявою те світло, яке і так ледве пробивається.

🧛‍♂️ Герої фільму затиснуті рамками звуженого кадру, але і всередині нього їх часто «стискають» стіни будинків, дверні отвори та низькі стелі. Все це «тисне» і на нас — у хорошому сенсі, якщо казати про перегляд. Тож, якщо скримери та трошки реалістичної фізіології вам ок — дуже раджу пережити цей досвід у кіно.

Dating game Universe 🌸

«Зізнання небезпечної людини» Джорджа Клуні (2002) та «Жінка години» Анни Кендрік (2024) — дві режисерські роботи акторів, де фігурує шоу побачень з реальних подій 60-70-х