🌿 З МОЛИТВОЮ ПРО МИР В УКРАЇНІ СЕСТРИ ГОРОДОЦЬКО-МИКОЛАЇВСЬКОГО МОНАСТИРЯ ПРОЙШЛИ У ПОЛЬЩІ ХРЕСНИМ ХОДОМ У ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ БІЛЬСЬКОЇ ІКОНИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

З благословення архієпископа Рівненського і Острозького Пимена, сестри Городоцько-Миколаївського жіночого монастиря взяли участь у святкових заходах з нагоди вшанування Більської ікони Божої Матері, які відбулися 15 червня у місті Більськ-Підляський (Польща) з ініціативи настоятеля храму Різдва Пресвятої Богородиці протоієрея Георгія Богацевича. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

У день свята, 15 червня, вулицями міста пройшов урочистий хресний хід з чудотворною Більською іконою Божої Матері, який зібрав тисячі вірян із Польщі, України, Сербії та Румунії. Богослужіння очолив Предстоятель Польської Автокефальної Православної Церкви Блаженніший Митрополит Сава у співслужінні ієрархів та численного духовенства.

Учасники ходи пройшли від храму Різдва Пресвятої Богородиці до храму Архістратига Михаїла, де на площі перед святинею було звершено урочисту Божественну літургію.

Монастирський хор Георгіївського подвор‘я Рівного, що супроводжував ходу, підносив співом молитви до Богородиці, а сестри монастиря щиро молилися за мир в Україні, за припинення війни, за зцілення сердець і припинення дитячих сліз.

Цього дня Більськ-Підляський став місцем духовної єдності православних християн із різних країн, що є яскравим свідченням живої віри та взаємної підтримки у Христі.

📖 Історична довідка
Більська ікона Божої Матері Одигітрія — одна з найшанованіших святинь Підляшшя, відома з XV століття. Назва «Одигітрія» перекладається як «Та, що вказує шлях», адже Пресвята Богородиця вказує правицею на Спасителя — Ісуса Христа.

Ікона прославилася численними чудесами, особливо у XVII столітті, коли її заступництву приписували зцілення тяжкохворих, захист від пожеж і нападів.

Традиція хресних ходів з цією іконою зберігається вже багато століть. Щороку 15 червня, у день перенесення ікони до Більська, місто єднається в молитві до Пресвятої Богородиці, просячи Її покрову, миру та духовної сили для православного люду.

На сайті: https://rivne.church.

ua/news/z-molytvoyu-pro-myr-v-ukrayini-sestry-horodotsko-mykolayivskoho-monastyrya-proyshly-u-polshchi-khresnym-khodom-u-den-vshanuvannya-bilskoyi-ikony-presvyatoyi-bohorodytsi/

🎶ХОР СЕСТЕР ГОРОДОЦЬКОГО МОНАСТИРЯ ВЗЯВ УЧАСТЬ У IX МІЖНАРОДНОМУ ФЕСТИВАЛІ «ПІД ОПІКОЮ БОГОРОДИЦІ», ЩО ВІДБУВСЯ У ПОЛЬЩІ

15 червня 2025 року, у день свята Більської ікони Божої Матері Одигітрії в місті Більськ-Підляський, що у Польщі, відбувся IX Міжнародний фестиваль “Під опікою Богородиці”, який щорічно проходить в день вшанування ікони Божої Матері Більської. Захід відбувся у місцевому Будинку культури.

З благословіння архієпископа Рівненського та Острозького Пимена та на запрошення організаторів у фестивалі взяв участь хор сестер Георгіївського подвор‘я Городоцького Миколаївського монастиря.
Окрім місцевих колективів у фестивалі брали участь хори з Сербії та Румунії.

Сестри виконали чотири церковні піснеспіви, присвячені Пресвятій Богородиці, створивши атмосферу молитви, тиші та глибокого внутрішнього єднання. Їхні голоси стали свідченням живої віри та любові до Матері Божої — Тієї, під Чиїм покровом відбувається цей фестиваль уже дев’ятий рік поспіль.

Дякуємо організаторам за теплий прийом і всім учасникам за спільну молитву та духовне піднесення!

На сайті: https://rivne.church.ua/news/khor-sester-horodotskoho-monastyrya-vzyav-uchast-u-ix-mizhnarodnomu-festyvali-pid-opikoyu-bohorodytsi-shcho-vidbuvsya-u-polshchi/

🌿18 ЧЕРВНЯ – СВЯТИТЕЛЯ КОНСТАНТИНА, МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО ТА ВСІЄЇ РУСІ

Святитель Константин, митрополит Київський і всієї Русі, жив у XII столітті. Тоді в 1147 році великий князь Ізяслав Мстиславич і собор руських єпископів поставили митрополитом Київським Климента Смолятича без участі Константинопольського патріарха, але не всі єпископи погодилися із цим, і в Руській Церкві почалася смута.

З ініціативи князя Юрія Долгорукого були проведені успішні переговори з Константинополем. У січні 1156 року в Константинополі був висвячений на Київську кафедру митрополит Константин, який того ж року приїхав до Києва. Перед відправленням у свою північну митрополію він у січні того ж року взяв участь у Константинопольському Соборі, котрий обговорював питання про Євхаристійну Жертву.
Церковний Собор Руської Церкви в складі митрополита Константина і єпископів Косми Полоцького й Мануїла Смоленського приступив до відновлення канонічних норм церковного життя: священнодійства митрополита Климента були «испровергнуты», а князь Ізяслав Мстиславич підданий суворому соборному осуду.

Митрополит Константин заміщав архієрейські кафедри єпископами-греками, прагнучи тим самим унеможливити повторення Собору 1147 року. У Суздалі на місце позбавленого кафедри Нестора був призначений грек Леон, до Чернігова був призначений грек Антоній. Цілком імовірно, що греком був і Косма, поставлений єпископом на новостворену кафедру в Галичі. У Переяславлі-Заліському був поставлений єпископ Василій, а в Новгороді Великому на віче був вибраний єпископом Аркадій.
Мстислав, син відданого анафемі князя Ізяслава, вимагав під час зведення на київський престол дядька свого Ростислава Смоленського, щоб митрополит Климент знову керував Руською Церквою, тому що прибулець грек, говорив він, кляв нібито пам’ять батька його. Але Ростислав не хотів і слухати про Климента, вибраного, на його думку, неправильно собором руських єпископів без бажання патріарха Царгородського.
Князі погодилися нарешті між собою, щоб не бути митрополитом ні тому, ні іншому, а покликати нового із Царгорода. Митрополит Константин, прагнучи уникнути помсти Мстислава, відійшов до Чернігова, де княжив Святослав Ольгович, а єпископом був грек Антоній.

Тут святитель раптово занедужав. Тоді він став шкодувати і каятися в занадто строгому покаранні учасників поставлення на Київську митрополію Климента. Митрополит Константин покликав єпископа Антонія і вручив йому свій заповіт. Антоній заприсягся виконати все, що в ньому написано.
Коли, після кончини митрополита Константина, єпископ Антоній розгорнув перед князем Святославом заповіт і прочитав його, усі присутні були вражені: «По умертвии моем не погребите тела моего, но повергше его на землю и поцеплеше ужем за нози и извлекше из града, поверзите на оном месте, имя нарек ему, псом на расхищение».

Здивувалися князь і єпископ великому його смиренномудрості, і Антоній, хоча й з жахом та багатьма сльозами, виконав його заповіт. Жахнувся й народ цій нечуваній події. Самозасуджене тіло лежало три дні й три ночі непошкодженим; ніякий звір не міг до нього доторкнутися, і щоночі виднілися над ним вогненні стовпи.
Тоді князь Святослав, охоплений страхом суду Божого, послав сказати про те великому князю Ростиславу, котрий правив у Києві, а тим часом велів підняти святителя Христова і з великою честю нести в місто до Спасо-Преображенського собору. Там покладено було в теремці тіло його, поруч з князем Ігорем Ярославовичем.

Протягом усіх цих трьох днів у Києві вирувала буря, а також і в інших місцях, так що намет Ростислава, який стояв на полі під Вишгородом, був розтрощений. Блискавка поразила двох пресвітерів, одного диякона і чотирьох мирських людей. Але в Чернігові в усі ці дні яскраво світило сонце, і, як тільки було поховано тіло святителя, всюди настала тиша.

Розчулився великий князь Ростислав і послав по всіх церквах звершувати поминання покійного святителя, явно сповідуючи, що Господь послав кару цю за його власну жорстокосердість.

Подібно до того, як Господь не залишив розбійника, котрий розкаявся, так милосердний Владика прийняв і плоди покаяння, принесені митрополитом Константином — біля його мощей стали відбуватися численні чудесні зцілення.

На сайті: https://rivne.church.ua/sviati-dnia/18-chervnya-svyatytelya-konstantyna-mytropolyta-kyyivskoho-ta-vsiyeyi-rusi/

⚖️Черговий борець з УПЦ засуджений за корупцію.

18 червня Вищий антикорупційний суд визнав винуватим колишнього голову Тернопільської обласної ради Михайла Головка, який обіцяв вигнати монахів зі Свято-Успенської Почаївської лаври, в одержанні неправомірної вигоди та незаконному зберіганні боєприпасів. Йому призначили 9 років ув’язнення з конфіскацією всього майна.

Під час оголошення вироку Головко почав втрачати свідомість, але потім прийшов до тями. Також суд зобов’язав його протягом п’яти днів виплатити заставу у розмірі 15 млн грн із покладанням процесуальних обов’язків до набрання чинності вироку. Рішення суду ще може бути оскаржене в апеляції.

Нагадаємо, Головко вимагав від Кабміну та Мінкульту розірвати договір із Почаївською лаврою та віддати її місцевій владі, заявляючи, що тоді він знайде спосіб «вигнати» з неї УПЦ. Через декілька місяців після цього його та його заступника звинуватили у здирництві та отриманні хабара з бізнесмена-волонтера за ремонт дороги. Після цього чиновника звільнили з посади голови облради, суд поновив його на посаді, а депутати знову звільнили.