Forwarded from протоиерей Димитрий Гарчук (DG)
ЩОДО ІСТОРІЇ СВЯТА СТРІТЕННЯ
Найдавніше історично достовірне свідоцтво про богослужбове чествування Стрітення Господнього на християнському Сході знаходимо у знаменитому
Itinerarium Aetheriae, або — «Паломництво до Святих місць» (Peregrinatio ad Loca Sancta); цей найцінніший памʼятник датується кінцем IV ст. і належить перу любознательної західної паломниці Етерії (в старій літературі – Сильвія Аквітанка). Її Перегрінаціо, один з перших християнських памʼятників цього жанру, ще не дає Стрітенню самостійного літургічного заголовку та іменує його просто «сороковим днем від Епіфанії (Богоявлення)», — натомість коротко описує саме торжество, що звершується цього дня в Єрусалимі: «Сороковий день від Епіфанії (quadragesimae de epiphania) святкується тут з великою честю. В цей день буває процесія в Анастасіс, і всі шествують, і все звершується по порядку з найвеличнішим торжеством, як в Пасху. Проповідують усі пресвітери, і потім єпископ, тлумачить завжди про те місце Євангелія, де в сороковий день Іосиф і Марія принесли Господа в Храм, і узоіли Його Симеон і Анна пророчиця, дочка Фануїла, і про слова їх, які вони сказали, побачивши Господа, і про приношення, котре принесли батьки. И після цього, відправивши все по звичайному порядку, звершують Літургію, і потім буває відпуст»(Itinerarium Aetheriae, 26).
Джерела свідчать, що свято Стрітення виникло і в IV-V століттях існувало в богослужбовому календарі Єрусалимської Церкви в якості торжества, яка завершує сорокаденний цикл Богоявлення (грец. Епіфанія, чи Теофанія), присвяченого спомину цілого ряду євангельських подій. Цим пояснюється початкова відсутність у нього власного літургічного заголовка і іменування його, за формальним хронологічним принципом, — «Сороковим днем від Епіфанії».
Після завершення вирішальної стадії христологічних суперечок (на Халкідонському Соборі 451 р., що затвердив догмат рівночесного єднання людської природи Логоса Втіленного с Його Іпостасним єством) ніщо не стояло на заваді богослужебовому прославленню знаменних подій в земному житті Іісуса Христа. До цього часу і відноситься поява Стрітення в якості самостійного владичнього (господського) свята річного циклу в календарях столичних Церков: Риму (кінець V ст.) і Константинополя (1-ша половина VI ст.).
Найдавніше історично достовірне свідоцтво про богослужбове чествування Стрітення Господнього на християнському Сході знаходимо у знаменитому
Itinerarium Aetheriae, або — «Паломництво до Святих місць» (Peregrinatio ad Loca Sancta); цей найцінніший памʼятник датується кінцем IV ст. і належить перу любознательної західної паломниці Етерії (в старій літературі – Сильвія Аквітанка). Її Перегрінаціо, один з перших християнських памʼятників цього жанру, ще не дає Стрітенню самостійного літургічного заголовку та іменує його просто «сороковим днем від Епіфанії (Богоявлення)», — натомість коротко описує саме торжество, що звершується цього дня в Єрусалимі: «Сороковий день від Епіфанії (quadragesimae de epiphania) святкується тут з великою честю. В цей день буває процесія в Анастасіс, і всі шествують, і все звершується по порядку з найвеличнішим торжеством, як в Пасху. Проповідують усі пресвітери, і потім єпископ, тлумачить завжди про те місце Євангелія, де в сороковий день Іосиф і Марія принесли Господа в Храм, і узоіли Його Симеон і Анна пророчиця, дочка Фануїла, і про слова їх, які вони сказали, побачивши Господа, і про приношення, котре принесли батьки. И після цього, відправивши все по звичайному порядку, звершують Літургію, і потім буває відпуст»(Itinerarium Aetheriae, 26).
Джерела свідчать, що свято Стрітення виникло і в IV-V століттях існувало в богослужбовому календарі Єрусалимської Церкви в якості торжества, яка завершує сорокаденний цикл Богоявлення (грец. Епіфанія, чи Теофанія), присвяченого спомину цілого ряду євангельських подій. Цим пояснюється початкова відсутність у нього власного літургічного заголовка і іменування його, за формальним хронологічним принципом, — «Сороковим днем від Епіфанії».
Після завершення вирішальної стадії христологічних суперечок (на Халкідонському Соборі 451 р., що затвердив догмат рівночесного єднання людської природи Логоса Втіленного с Його Іпостасним єством) ніщо не стояло на заваді богослужебовому прославленню знаменних подій в земному житті Іісуса Христа. До цього часу і відноситься поява Стрітення в якості самостійного владичнього (господського) свята річного циклу в календарях столичних Церков: Риму (кінець V ст.) і Константинополя (1-ша половина VI ст.).
Forwarded from прεсвѷтεръ Юрїй
⚪️ Свято Стрітення: Господське чи Богородичне? 🔵
Власне кажучи, обидва варіанти є правильними, ось тільки із незначним зауваженням: за Константинопольською традицією воно Господське, а за Римською — Богородичне.
Свято Стрітення в Константинопольській Церкві відоме із 542 року і було встановлено благовірним Юстиніаном Великим (✞14.ХІ.565) після страшної всеімперської морової виразки 541 року.
В Римській Церкві це святкування було започатковане дещо раніше — у 496 році. Тут його фіксація пов’язана із літургічною діяльністю Папи Геласія (✞19.ХІ.496), хоча, заради правди кажучи, є дослідники, котрі вважають, що Римська Церква прийняла празник Стрітення пізніше — в час понтифікату святителя Григорія Діалога (✞12.ІІІ.604). От тільки назва свята була не Praesentatio Domini (Представлення Господа), а до реформи 1970 року Purificatio Mariae (Очищення Марії), оскільки його західні акценти не лише про світло для народів, але і про сорокаденний термін очищення Богородиці після пологів.
🔥 Ну і про свічечки ж… 🕯
Свічки святять теж, згідно із римською практикою, що була введена вищезгаданим Єпископом Риму Геласієм у відповідь на язичницьку біганину із факелами на честь бога Плутона, якому був присвячений весь місяць лютий, коли йому приносили очищувальні жертви і взагалі вогнем «очищували» вулиці Риму. То ж коли акцент переставили на Христа, тоді поруч із церковно-літургічним Purificatio Mariae з’явилося народне іменування Lichtmess у німців, Candelaria в іспанців, Chandeleur у французів та Candlemas у британців. А у нас в Київській Митрополії «стрітенські» свічки були уведені за Митрополита Петра Могили у 1646 році разом із іншими 36 чинопослідуваннями, що були оправославнені із католицьких Місалів (аналог Служебника), Бревіаріїв (аналог Часослова) та Ритуалів (аналог Требника). Можливо, так святитель Петро вирішив перенести із Речі Посполитої до Київської Митрополії торжество Matki Bożej Gromnicznej, коли свічки освячували заради подальшого підвалювання їх у час грози.
Наразі крім свічок здебільшого в Україні в день цього свята також побутує практика звершення і Малого освячення води.
Власне кажучи, обидва варіанти є правильними, ось тільки із незначним зауваженням: за Константинопольською традицією воно Господське, а за Римською — Богородичне.
Свято Стрітення в Константинопольській Церкві відоме із 542 року і було встановлено благовірним Юстиніаном Великим (✞14.ХІ.565) після страшної всеімперської морової виразки 541 року.
В Римській Церкві це святкування було започатковане дещо раніше — у 496 році. Тут його фіксація пов’язана із літургічною діяльністю Папи Геласія (✞19.ХІ.496), хоча, заради правди кажучи, є дослідники, котрі вважають, що Римська Церква прийняла празник Стрітення пізніше — в час понтифікату святителя Григорія Діалога (✞12.ІІІ.604). От тільки назва свята була не Praesentatio Domini (Представлення Господа), а до реформи 1970 року Purificatio Mariae (Очищення Марії), оскільки його західні акценти не лише про світло для народів, але і про сорокаденний термін очищення Богородиці після пологів.
🔥 Ну і про свічечки ж… 🕯
Свічки святять теж, згідно із римською практикою, що була введена вищезгаданим Єпископом Риму Геласієм у відповідь на язичницьку біганину із факелами на честь бога Плутона, якому був присвячений весь місяць лютий, коли йому приносили очищувальні жертви і взагалі вогнем «очищували» вулиці Риму. То ж коли акцент переставили на Христа, тоді поруч із церковно-літургічним Purificatio Mariae з’явилося народне іменування Lichtmess у німців, Candelaria в іспанців, Chandeleur у французів та Candlemas у британців. А у нас в Київській Митрополії «стрітенські» свічки були уведені за Митрополита Петра Могили у 1646 році разом із іншими 36 чинопослідуваннями, що були оправославнені із католицьких Місалів (аналог Служебника), Бревіаріїв (аналог Часослова) та Ритуалів (аналог Требника). Можливо, так святитель Петро вирішив перенести із Речі Посполитої до Київської Митрополії торжество Matki Bożej Gromnicznej, коли свічки освячували заради подальшого підвалювання їх у час грози.
Наразі крім свічок здебільшого в Україні в день цього свята також побутує практика звершення і Малого освячення води.
Тропар і кондак 1-го гласу на свято Стріте́ння із Київського Псалтиря 1643 року (з Полууставу). В українській транслітерації це має наступний вигляд: Тропар, глас 1
Ра́дуйся, обрадова́нная Богоро́дице Ді́во,/ із Тебе́ бо возсія́ Христо́с Бог наш,/ просвіща́яй су́щих во тмі./ Весели́ся і ти, ста́рче пра́ведний,/ приє́мий на ру́ку Свободи́теля душа́м на́шим,// дару́ющого нам і воскресе́ніє.
Кондак, глас 1
Утро́бу Діви́чу освяти́вий Рождество́м Твої́м/ і ру́ці Симео́ні благослови́вий,/ я́коже подоба́ше, предвари́в,/ і ни́ні спас єси́ нас, Хри́сте Бо́же,/ но умири́ во бра́ніх жи́тельство// і укріпи́ лю́ди, ї́хже возлюби́в єси́, єди́не Чоловіколю́бче.
Звісно, згадки процаря в книгах тих часів нині ми завжди заміняємо на згадку про людей загалом. З прийдешнім Стріте́нням Вас, зі святом!
Ра́дуйся, обрадова́нная Богоро́дице Ді́во,/ із Тебе́ бо возсія́ Христо́с Бог наш,/ просвіща́яй су́щих во тмі./ Весели́ся і ти, ста́рче пра́ведний,/ приє́мий на ру́ку Свободи́теля душа́м на́шим,// дару́ющого нам і воскресе́ніє.
Кондак, глас 1
Утро́бу Діви́чу освяти́вий Рождество́м Твої́м/ і ру́ці Симео́ні благослови́вий,/ я́коже подоба́ше, предвари́в,/ і ни́ні спас єси́ нас, Хри́сте Бо́же,/ но умири́ во бра́ніх жи́тельство// і укріпи́ лю́ди, ї́хже возлюби́в єси́, єди́не Чоловіколю́бче.
Звісно, згадки про
6 порад щодо подружнього життя від багатодітного тата і щасливого чоловіка.
1. Не цементуйтесь. Рухайтеся і змінюйте щось у стосунках.
Життя не стоїть на місці, світ активно змінюється. І це цікаво. Без жодних змін у стосунках свого часу стане дуже і дуже нудно.
2. Поважайте особистий простір один одного.
Все просто - надмір комунікації не краще за її відсутність. У гамірному світі саме домашній затишок дозволяє не "поїхати кукухою" і залишатися адекватним. Часом треба дати зайвий кубометр повітря навіть і своїй коханій/своєму коханому.
3. Хваліть один одного і вчіться один у одного тільки хорошому.
Яка б не була між Вами різниця у освіті, віці, досвіді тощо, з роками Ви не зможете не помічати, що є купа речей, які Ваш партнер робить просто неймовірно круто, точно краще, аніж Ви. Не забудьте про це казати вголос. І переймайте хороше один від одного, а не погане.
4. Якщо Ви не публічна особа і можете це собі дозволити, то - менше розповідайте на кожному куті про Вашу родину. А хоч би і публічна - однак поменше.
Має ж бути у Вас щось своє, нікому не доступне, щось, що знаєте тільки Ви двоє, таємні штуки, до яких іншим зась. Бо тільки так Ви будете почуватися чимось особливим,відмінним, таким, що не належить до навколишнього світу, а належить тільки Вам. І Богу.
5. Говоріть один з одним про все. Без подвійного дна і заначок.
(Тільки не про інших людей, бо це однак переросте в осуд. Особливо, якщо про родичів..)
6. На додаток. У юності були такі популярні жуйки, *Love is"- ки, так там, на мою думку, завжди не вистачало однієї картинки:
стоять двоє у храмі, а напис знизу - "Love is - коли молишся разом із коханим/коханою".
Спільний похід у храм, спільна молитва перед їжею тощо також важлива умова для щастя. Це моя особиста порада і найнеобхідніший сімейний лайфхак від чоловіка, який вже майже 20 років перебуває у щасливому шлюбі зі Svitlana Klimenko .
1. Не цементуйтесь. Рухайтеся і змінюйте щось у стосунках.
Життя не стоїть на місці, світ активно змінюється. І це цікаво. Без жодних змін у стосунках свого часу стане дуже і дуже нудно.
2. Поважайте особистий простір один одного.
Все просто - надмір комунікації не краще за її відсутність. У гамірному світі саме домашній затишок дозволяє не "поїхати кукухою" і залишатися адекватним. Часом треба дати зайвий кубометр повітря навіть і своїй коханій/своєму коханому.
3. Хваліть один одного і вчіться один у одного тільки хорошому.
Яка б не була між Вами різниця у освіті, віці, досвіді тощо, з роками Ви не зможете не помічати, що є купа речей, які Ваш партнер робить просто неймовірно круто, точно краще, аніж Ви. Не забудьте про це казати вголос. І переймайте хороше один від одного, а не погане.
4. Якщо Ви не публічна особа і можете це собі дозволити, то - менше розповідайте на кожному куті про Вашу родину. А хоч би і публічна - однак поменше.
Має ж бути у Вас щось своє, нікому не доступне, щось, що знаєте тільки Ви двоє, таємні штуки, до яких іншим зась. Бо тільки так Ви будете почуватися чимось особливим,відмінним, таким, що не належить до навколишнього світу, а належить тільки Вам. І Богу.
5. Говоріть один з одним про все. Без подвійного дна і заначок.
(Тільки не про інших людей, бо це однак переросте в осуд. Особливо, якщо про родичів..)
6. На додаток. У юності були такі популярні жуйки, *Love is"- ки, так там, на мою думку, завжди не вистачало однієї картинки:
стоять двоє у храмі, а напис знизу - "Love is - коли молишся разом із коханим/коханою".
Спільний похід у храм, спільна молитва перед їжею тощо також важлива умова для щастя. Це моя особиста порада і найнеобхідніший сімейний лайфхак від чоловіка, який вже майже 20 років перебуває у щасливому шлюбі зі Svitlana Klimenko .
Forwarded from Українська Православна Церква
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
🙏4,5 тисячі парафіян собору на честь Сходження Святого Духа в Чернівцях підтвердили свою вірність УПЦ.
16 лютого 4 506 парафіян собору на честь Сходження Святого Духа міста Чернівці висловилися з приводу спроб перевести їх святиню у ПЦУ та проголосували за те, щоби залишитися в лоні Української Православної Церкви на чолі з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм.
Зазначається, що чотири години поспіль в приміщенні кафедрального собору Чернівців тривала реєстрація на загальні збори релігійної громади.
Після соборної молитви, звершення акафісту перед іконою Божої Матері Почаївської відбулося голосування.
4506 членів релігійної громади проголосували за те, щоби залишитися в лоні Української Православної Церкви на чолі з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм.
На сайті.
In English.
16 лютого 4 506 парафіян собору на честь Сходження Святого Духа міста Чернівці висловилися з приводу спроб перевести їх святиню у ПЦУ та проголосували за те, щоби залишитися в лоні Української Православної Церкви на чолі з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм.
Зазначається, що чотири години поспіль в приміщенні кафедрального собору Чернівців тривала реєстрація на загальні збори релігійної громади.
Після соборної молитви, звершення акафісту перед іконою Божої Матері Почаївської відбулося голосування.
4506 членів релігійної громади проголосували за те, щоби залишитися в лоні Української Православної Церкви на чолі з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм.
На сайті.
In English.
На завтрашню вечірню службу суботи М'ясопустної комусь може і стане у пригоді цей матеріал. Декілька текстів зі служби в українській транслітерації київського ізводу цсм. Тропа́р, глас 8:
Глубина́ми му́дрости человіколю́бно вся строя́й, / і по́лезнеє всім подава́яй, / єди́не Соді́телю, упоко́й Го́споди, ду́ші раб Твої́х: / на́ Тя бо упова́ніє возложи́ша, / на Творця́ і Зижди́теля і Бо́га на́шого.
Сла́ва, і ни́ні, Богоро́дичен:
Тебе́ і сті́ну і приста́нище і́мами, і молитве́нницю благоприя́тную к Бо́гу, Єго́же родила́ єси́ Богоро́дице Безневі́стная, ві́рних спасе́ніє. Пла́чуся і рида́ю,/ єгда́ помишля́ю смерть,/ і ви́жду во гро́біх лежа́щую,/ я́же по о́бразу Бо́жию созда́нную на́шу красоту́,/ безобра́зну і безсла́вну,/ не іму́щую виді́нія ні доброти́./ О, чу́до!/ Что сіє́ є́же о нас бисть та́їнство?/ Ка́ко преда́хомся тлі́нію?/ І ка́ко припряго́хомся к сме́рти?/ Воі́стинну Бо́жиїм повелі́нієм,/ я́коже пи́сано єсть,// подаю́щого преставле́нному (або: преставле́нній, або: преставле́нним) поко́й.
Глубина́ми му́дрости человіколю́бно вся строя́й, / і по́лезнеє всім подава́яй, / єди́не Соді́телю, упоко́й Го́споди, ду́ші раб Твої́х: / на́ Тя бо упова́ніє возложи́ша, / на Творця́ і Зижди́теля і Бо́га на́шого.
Сла́ва, і ни́ні, Богоро́дичен:
Тебе́ і сті́ну і приста́нище і́мами, і молитве́нницю благоприя́тную к Бо́гу, Єго́же родила́ єси́ Богоро́дице Безневі́стная, ві́рних спасе́ніє. Пла́чуся і рида́ю,/ єгда́ помишля́ю смерть,/ і ви́жду во гро́біх лежа́щую,/ я́же по о́бразу Бо́жию созда́нную на́шу красоту́,/ безобра́зну і безсла́вну,/ не іму́щую виді́нія ні доброти́./ О, чу́до!/ Что сіє́ є́же о нас бисть та́їнство?/ Ка́ко преда́хомся тлі́нію?/ І ка́ко припряго́хомся к сме́рти?/ Воі́стинну Бо́жиїм повелі́нієм,/ я́коже пи́сано єсть,// подаю́щого преставле́нному (або: преставле́нній, або: преставле́нним) поко́й.
Звернення Блаженнішого Митрополита Онуфрія у зв’язку з третіми роковинами від початку повномасштабного російського нападу на Україну.
Дорогі брати і сестри! Шановні українці!
Вже три роки наша Батьківщина протистоїть широкомасштабному російському військовому вторгненню. Три роки наша Батьківщина страждає від страшного кровопролиття, що принесла на нашу українську землю російська армія, яка буквально щодня забирає життя наших співвітчизників.
Господь залишив людству Свій Божественний мир (пор. Ін. 14:27), яким благословляється кожна людина (пор. Пс. 28:11). Ніщо не може бути виправданням для тих, хто порушує благословенний мир, примножує ненависть і сіє смерть. Натомість великими справами добра прикрашаються ті, хто плекають справедливість і стоять на захисті своїх рідних та близьких.
Сьогоднішній день віднедавна став особливим Національним днем молитви в Україні. Ми підносимо наші молитви до Подателя миру (пор. Флп. 4:9) і Господа сил (пор. Пс. 45:8, 12) за всіх українських військовослужбовців, які щоденно несуть жертовний подвиг, мужньо захищаючи Україну та її жителів. Молимося і за всіх медичних працівників, робітників рятувальних служб, які, попри втому та інші супутні складнощі, жертовно служать своїм ближнім.
Українська Православна Церква, незважаючи на наклепи, спекуляції та штучні звинувачення, залишається зі своїм народом, вболіваючи за його добробут і настання справедливого миру в нашій Батьківщині. Святитель Григорій Богослов зауважує: Шанувати матір — справа свята, але у кожного своя матір, а спільна для всіх нас матір — це Батьківщина. Саме Україна — це Батьківщина мільйонів вірних нашої Церкви, серед яких військовослужбовці і медики, рятівники і волонтери, представники соціальних та гуманітарних місій.
Дорогі брати і сестри! Піднесімо сьогодні наші молитви до Люблячого Небесного Отця, щоб Він благословив багатостраждальну Україну та всіх наших співвітчизників! Бережімо внутрішню єдність, не втрачаймо повагу один до одного і не забуваймо про всіх тих, хто поклав своє життя заради мирного майбутнього нашої країни.
Благодать Господа нашого Іісуса Христа, любов Бога Отця і єдність Святого Духа хай буде із усіма нами (пор. 2 Кор. 13:13).
Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!
Дорогі брати і сестри! Шановні українці!
Вже три роки наша Батьківщина протистоїть широкомасштабному російському військовому вторгненню. Три роки наша Батьківщина страждає від страшного кровопролиття, що принесла на нашу українську землю російська армія, яка буквально щодня забирає життя наших співвітчизників.
Господь залишив людству Свій Божественний мир (пор. Ін. 14:27), яким благословляється кожна людина (пор. Пс. 28:11). Ніщо не може бути виправданням для тих, хто порушує благословенний мир, примножує ненависть і сіє смерть. Натомість великими справами добра прикрашаються ті, хто плекають справедливість і стоять на захисті своїх рідних та близьких.
Сьогоднішній день віднедавна став особливим Національним днем молитви в Україні. Ми підносимо наші молитви до Подателя миру (пор. Флп. 4:9) і Господа сил (пор. Пс. 45:8, 12) за всіх українських військовослужбовців, які щоденно несуть жертовний подвиг, мужньо захищаючи Україну та її жителів. Молимося і за всіх медичних працівників, робітників рятувальних служб, які, попри втому та інші супутні складнощі, жертовно служать своїм ближнім.
Українська Православна Церква, незважаючи на наклепи, спекуляції та штучні звинувачення, залишається зі своїм народом, вболіваючи за його добробут і настання справедливого миру в нашій Батьківщині. Святитель Григорій Богослов зауважує: Шанувати матір — справа свята, але у кожного своя матір, а спільна для всіх нас матір — це Батьківщина. Саме Україна — це Батьківщина мільйонів вірних нашої Церкви, серед яких військовослужбовці і медики, рятівники і волонтери, представники соціальних та гуманітарних місій.
Дорогі брати і сестри! Піднесімо сьогодні наші молитви до Люблячого Небесного Отця, щоб Він благословив багатостраждальну Україну та всіх наших співвітчизників! Бережімо внутрішню єдність, не втрачаймо повагу один до одного і не забуваймо про всіх тих, хто поклав своє життя заради мирного майбутнього нашої країни.
Благодать Господа нашого Іісуса Христа, любов Бога Отця і єдність Святого Духа хай буде із усіма нами (пор. 2 Кор. 13:13).
Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!
Forwarded from Вінницька єпархія УПЦ
У ВІННИЦІ ПРОЙШОВ ПЕРШИЙ ПУБЛІЧНИЙ ПОДКАСТ
У неділю Мʼясопусну 23 лютого в конференц-залі ТРЦ «Мегамол» пройшов захід під назвою «публічний подкаст», основною метою якого, була бесіда-інтерв’ю із запрошеним гостем а також спілкування з глядачами, які зареєструвались і прийшли на дану зустріч.
Першим запрошеним учасником публічного подкасту став відомий український священник Олександр Клименко, богослов, місіонер, переможець проекту «Голос країни». Організатором і ведучим заходу, з благословення митрополита Варсонофія, став протоієрей Роман Макар.
Під час спілкування підіймались різні актуальні теми духовного життя, православної традиції, зокрема питання Київського ізводу церковно-словянськоі мови, а також обговорювались перспективи існування Української Православної Церкви в нинішній непростий період.
В другій половині зустрічі глядачі мали змогу задати запитання гостю.
Наприкінці подкасту, дякуючи отцю Олександру Клименко та всім присутнім, отець Роман Макар висловив сподівання, що заходи такого формату в нашій Вінницькій єпархії будуть проводитися регулярно із запрошенням нових цікавих гостей.
https://eparhia.vn.ua/2025/02/25/u-vinnici-projshov-pershij-publichnij-podkast/
У неділю Мʼясопусну 23 лютого в конференц-залі ТРЦ «Мегамол» пройшов захід під назвою «публічний подкаст», основною метою якого, була бесіда-інтерв’ю із запрошеним гостем а також спілкування з глядачами, які зареєструвались і прийшли на дану зустріч.
Першим запрошеним учасником публічного подкасту став відомий український священник Олександр Клименко, богослов, місіонер, переможець проекту «Голос країни». Організатором і ведучим заходу, з благословення митрополита Варсонофія, став протоієрей Роман Макар.
Під час спілкування підіймались різні актуальні теми духовного життя, православної традиції, зокрема питання Київського ізводу церковно-словянськоі мови, а також обговорювались перспективи існування Української Православної Церкви в нинішній непростий період.
В другій половині зустрічі глядачі мали змогу задати запитання гостю.
Наприкінці подкасту, дякуючи отцю Олександру Клименко та всім присутнім, отець Роман Макар висловив сподівання, що заходи такого формату в нашій Вінницькій єпархії будуть проводитися регулярно із запрошенням нових цікавих гостей.
https://eparhia.vn.ua/2025/02/25/u-vinnici-projshov-pershij-publichnij-podkast/
Forwarded from INCENSE WORLDWIDE (Дарья Боженко)
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Доступне пакування:
10г 45 грн
50г 225 грн
200г 695 грн
500г 1335 грн
1000г 2385 грн
Для замовлення залишайте «+» 👇🏻
10г 45 грн
50г 225 грн
200г 695 грн
500г 1335 грн
1000г 2385 грн
Для замовлення залишайте «+» 👇🏻