Друзі, запрошуємо вас на відкриття виставки Андрія Скрипки та Олександра Осіпова «шум. тиша. течія.»❤️

🕘 22 березня 16:00

📍Art Area ДК
м. Харків, вул. Чернишевська, 13

💸 Вхід: free donation

Знакові місця для митців, які вони споглядають щодня: дерева й річки, дороги й перехрестя, люди й тварини, автомобілі, будівлі. Один рік життя дерева на пагорбі — миттєвого свідка між життям і смертю — у погляді Андрія Скрипки. Одна мить на межі смертельної загрози, що нависає над містом, зафіксована Олександром Осіповим.

✨ Дизайн афіші: @savkadesign ✨

Наш простір знаходиться у підвальному приміщенні та має статус укриття.😎

До зустрічі 🖤

«Читання на драбині». Харківський ЛітМузей об’єднався з культурно-громадським центром «DRUK» та галереєю «Творче Нежить» @tvorche_nezhit та проведуть подію у DRUK, де можна буде не лише прочитати власні вірші, а й подивитись поп-ап виставку, присвячену Дню поезії.

Модератор події – куратор літературного напряму «DRUK», керівник поетичної лабораторії «СловоДрук», поет-панкфутурист Влад Радченко (The OPG).

Локація: Харків, Гончарівський бульвар, 10/2

Зареєструватись

Вхідний квиток: донат від 50 грн. Для учасників вхід вільний

А це вже красиво. Чудова голова Ліни Костенко вийшла до її вчорашнього Дня народження. Дуже в естетиці шістдесятництва.

Особа вона патетична, інколи за межею. Кількість фан сторінок у Фейсбуці величезна, а контент часто нагадує ШІ пости про близнюків та дні народження.

А постать потребує різностороннього сприйняття. Наприклад, отакого:

The OPG x Зейгарнік Ефект - Lina Valtz (Fan video)

Забужко, наприклад, привітала Рильського з ювілеєм, але про Костенко не написала.

Зараз в групах в тг несеться обговорення чергового нарікання, що музичної журналістики у нас нема, все погано, нових голосів не чутно

І я подумав навіть не про це. Бо це тема перетравлена вже купу разів і вона все одно впирається в питання грошей. Мене більше зацікавила думка про недопуск нових авторів писати про круту нову музику.

Ми кілька разів оголошували набори авторів на Лірум. Причому мали і навіть зараз маємо під це бюджет. Не великий, але бюджет. Так от у 95% випадків автор приходив з одним (максимум, двома) матеріалами, які хотів написати. Частіше за все, це були матеріали, які або не підпадали під формат видання, або вимагали серйозної редактури. А на моменті, коли треба було написати про щось актуальне або важливе в моменті – ці автори зникали.

Типова ситуація, коли приходить автор і каже "Я хочу написати про новий альбом Dua Lipa", ти кажеш "Супер, але ми видання про українську музику, можеш написати, наприклад, про DOROFEEVA?" і автор просто перестає відповідати.

Люди дуже сильно плутають блогерство й журналістику. Ба більше, письмо "для душі" і професійне. Як журналіст – твоя задача писати, відповідно до теперішніх викликів, формату видання і інфоприводів. А не просто тоді, коли тобі прийшло натхнення і твій улюблений артист випустив альбом.

Люди, які пропрацювали в редакціях якийсь час це чудово розуміють. Але зазвичай ці люди не пишуть постів про смерть тої чи іншої журналістики, бо надто добре знають як воно всередині.

Сьогодні старт передпродажу книжки Поліни Полікарпової ПРЕТІ ГЕТТО, видавництво Основи:

«Преті гетто» — це альбом-ініціація, що розповідає про пошуки себе у великому місті, про доведене до максимуму бажання виділитись, про мить безтурботності на початку 2010-х — реальність, назавжди втрачену.
 
В однойменній серії фотографій «Преті гетто» представлені кадри яскраво вбраних людей, ніби протиставлених могутнім будівлям і конструкціям Харкова. Авторка підкреслює їхні інакшість, маргінальність, протест проти вічної заклопотаності й одноманітності рутини. Сюрреалістичні, ретельно зрежисовані знімки порушують завжди актуальне питання про природу максималістського протесту (це щирість чи позерство?), про погляд іншого — точку зору з-поза фотообʼєктиву, що модифікує самовираження; про те, чи можливо виділитися в середовищі подібних собі.
 
Друга серія «38» показує розвиток Поліни як фотографки, експеримент і постійний пошук методу. Модель багатьох знімків першої серії, близька подруга Поліни Ярослава Дюна, й сама Поліна міняються місцями й відтворюють кадри, зроблені в минулому.

Тизер фільму Underground Garden про харківську студію Аза Нізі Маза. Робота обʼєднання I am Ukrainian

ОНОВЛЕННЯ НОВИНИ:

крісло з львівських Митрополичих палат Андрея Шептицького виявили у Харківській області, поблизу Курщини

спочатку в офіційному повідомленні Львівської архиєпархії УГКЦ йшлося про повернення артефакту з Курщини, але згодом повідомлення змінили, зазначивши, що старовинне крісло військові знайшли під час визволення окупованих територій Харківщини та Сумщини, поблизу Курщини

КRАЙ — проєкт досліджень кіно. Це не критика чи інтерпретація, а безпосередньо філософські дослідження та осмислення (дослідження сутності образу, руху, часу, простору, людської екзистенції та інше).

Нарешті є місце, де можна прочитати не про чергове російське кіно, яке ми так хейтимо, що розкручуємо (не важливо що ми говоримо, головне, що взагалі говоримо про щось), а про гарне кіно, про яке варто знати тим, хто кіно любить.

Вони мають два напрямки:

1) KRAЙ.JOURNAL — електронне видання, з дослідницькими та іншими текстами про кіно. Там є тексти від молодих дослідників з філософських факультетів, відомого українського філософа Сергія Форкаша та британського письменника Габрієла Краузе.

2) KRAЙ.КІНО (Instagram) — простір зустрічі для тих, хто прагне осягнути досвід перегляду та обговорення кіно.
Кіно-покази фундаментальних творів, що будуть включати роботу починаючи з організацією авторських прав та створенням субтитрів українською мовою (у нас немає перекладів на українську мову багатьох творів Годара, Трюффо, Ренуара, Полянського та інші) закінчуючи написанням статей.

Підписуйтесь якщо любите кіно