Переклад рецензії на фільм Militantropos щойно з Канн

#адміноффтоп

просто картина Івана Марчука в когось на городі, Ви теж це бачите?))

Неймовірне кіно. До тих, кому подабаюьтся фільми Лукіча, це такого штибу

Через рік з хвостиком після турне світовими фестивалями, «Ти — космос» нарешті потрапить до українського кінопрокату.

А оскільки реліз запланований на листопад, цілком ймовірно, що фільм ще й відпрем'єриться на одному з національних фестивальних майданчиків.

Віктор! Домонтович

Реклама з київської газети «Пролетарська правда» за 1929 рік.

#наші20

«За ці три роки підтримка України стала для мене головною справою. Легко виявляти солідарність, коли сидиш у безпечній Європі біля басейну й кажеш: "О так, бідненькі". Але вам потрібні не слова, а той, хто справді буде на вашому боці».

Йорґ Цвікер — австрійський диригент, віолончеліст, педагог, ментальний коуч, знаний фахівець з барокового репертуару.

Під його орудою у квітні в Києві прозвучали «Пасхальна ораторія» та «Magnificat» Йоганна Себастьяна Баха у виконанні Liatoshynskyi Capella. Концерт і відкриті майстеркласи Йорґа Цвікера з історично інформованого виконавства відбулися в межах проєкту Open Opera Ukraine, Національного будинку музики та Національної філармонії України.

Андрій Коляда поспілкувався з музикантом.

Коректорка: Наталія Субботіна

👉 https://theclaquers.com/posts/15200

У новому епізоді Галасу обговорюємо альбоми/мініальбоми 2025 на важчій стороні релізного спектру: Subscum, Drudkh, Діло Дрянь, АНТАЙТЛД. Я переважно кручуся, як в'юн на сковороді, й показую кішку, але Кирило й Тарас час від часу кажуть цікаві речі.

YouTube
Решта платформ

А це смішно)

Виходить, хорошому іранцю дали

78 Канни роздали нагороди. Нижче про те, хто їх отримав та рандомні факти.

🎬 «Золота пальмова гілка» дісталася новому фільму іранського дисидента Джафара Панагі за «Це був нещасний випадок», якому якраз її не вистачало до колекції. Раніше він уже здобував «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю та «Золотого ведмедя» Берлінале.

🎬 Ґран-прі журі у «Цінності почуттів» Йоакіма Трієра — фільм уже придбали до показу в Україні, так що чекаємо. Виглядає, що це єдиний глядацький вибір цьогорічного журі.

🎬 Приз журі розділили «Сірат» Олівера Лаше та «Звук падіння» Маші Шілінські. Лаше колись зняв неймовірну картину «Мімози», яка виграла дурацький приз від Nespresso у Каннах, а от творчість Шілінські якось пройшла повз мене. Про обидві стрічки багато хороших відгуків.

🎬 Найкращим режисером став Клебер Мендонса Фільйо — колишній кінокритик, який знімає так, щоб подобатися кінокритикам/кінокритикиням діючим (приз ФІПРЕСІ — ще одне тому підтвердження).

🎬 Найкращий сценарій у «Молодих матерів» братів Дарденн. Дарденни — постійні улюбленці Канн, які їх відкрили і щоразу чимось балують.

🎬 Спеціальна відзнака — у «Воскресіння» Бі Ґана. Пишуть, що це кінематографічне задоволення, що, в принципі, пишуть про кожний фільм режисера.

🎬 Найкращий актор — Ваґнер Моура з «Секретного агента», акторка — Надя Мелліті з «Маленької сестри». Складно сказати щось про цей вибір без перегляду самих фільмів, тим паче, що для Мелліті — це дебют, а Ваґнер Моура пробігав у «Повстанні штатів», але я його там не дуже запримітив.

Ці та інші нагороди є тут

Фото: люди, які обирали переможців

Якось український журналіст у 2017 році посперечався, що зможе написати найкоротшу розповідь про Бориса Михайлова, здатну популяризувати його для будь-кого.

А ось відеозапис розмови про Харківських розумників 1920-х

​​У неділю о 17:30 відбудеться перша подія лекційної програми «Дніпро та навколо».

На вас чекає лекція докторки філософських наук Оксани Довгополової «Міста перед прірвою — як змінюється тожсамість українських міст під час війни».

Досвід війни в різних регіонах України є дуже різним. І часто мешканці одного міста навіть не задумуються, що є важливим тут та зараз для іншого. Бо ресурсів вистачає тільки на те, щоб тримати власний периметр. Досвід широкомасштабного вторгнення докорінно змінює регіональні ідентичності, а ми часто продовжуємо жити старими стереотипами.

Чи розуміємо ми сьогодні власну країну? Як ми будемо будувати її образ після війни — як врахувати різні регіональні досвіди? Як перетворити цю різницю на ресурс, який додасть нам опірності? Спробуємо уявити собі, що є спільного між Дніпром та Одесою (багато неочікуваного), а що нас відрізняє.

Оксана Довгополова — співзасновниця та кураторка платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво, докторка філософських наук, професорка Київської школи економіки, членкиня Memory Studies Association. Живе в Одесі. Брала участь у діалогових ініціативах (основний напрям — суспільне порозуміння в контексті колективної пам’яті). Серед дослідницьких інтересів — трансформації колективної пам’яті в Україні в період російсько-української війни, одеський міський міф.

Вхід вільний, за реєстрацією.

Лекційна програма створена у співпраці з медіа про Дніпро та навколо ПОМІЖ.

Фото на візуалі — з колекції Довженко-Центру.

Йосиф Зісельс про Бабин Яр, ідентичність, віктимність, розвиток суспільств, політичне життя

У дужках мої коментарі.

—
Про історію з меморіалом Бабин Яр як спосіб російського впливу на Україну.

🧊Роль російських грошей олігархів українського походження: львівського Фрідмана, харківського Фукса та київського Хана. Багато хто розуміє сенс, але гроші є гроші (багато грошей). 

🧊Тімоті Снайдер одразу відмовився від участі.

🧊Вакарчук погодився брати участь у проєкті, бо Фрідман сприяв його карʼєрі (як і Брат 2). Клічко теж.

🧊У Сергія Лозниці є талановите кіно, але у Бабиному Яру видно вплив повєсточки (хоча я його не побачив) та пряме викривлення фактів.

—
Про ідентичності та комплекс віктимності

🧊Комплекс віктимності важко подолати. Вигідно бути жертвою. Ліберальний принцип — допомагати жертві. Бути жертвою зручно (коли ліберали підтримують). Тебе жаліють, тобі допомагають (праві зневажають). Це розбещує. Нація з комплексом віктимності — це розбещена нація. Тому ідентичність єврейської діаспори (віктимна) суттєво відрізняється від ізраїльської.

🧊Зісельс відчуває, як ми повільно виходимо з комплексу віктимності. Але швидше неможливо. Кожен переживає це в собі.

🧊Ідентичність формується коли є своя країна. У нас перші кілька десятиліть незалежності, на відміну від коротких, але важливих періодів Чехії, Польщі, країн Балтії тощо. Чим більше країна — тим повільніше вона формується, бо є інерція.

🧊Війна не дуже добре на це впливає, вона сепарує та поляризує. Ми досягли рівня 30% консолідації до початку вторгнення. 50% були індеферентними, ані на боці України, ані на боці рф. Після вторгнення частина відійшла на українську сторону, частина — на російську. Частина все ще залишається так само індиферентними.

🧊Але Зісельс не вважає, що тут є якась провина. Ми не можемо рухатись швидше.

🧊Окремо йде трансформація ідентичності національних меншин України, вибудова їх української ідентичності як частини власної.

🧊На Україну впливали два потужних центри ідентичності: європейський та євразійський (через росію). Тому у нас змішана ідентичність, частина тягне на захід, частина на схід. Корупція, відсутність верховенства права — це все похідні від нашої колективної ідентичності.

🧊Робота з ідентичністю — робота на десятиліття, це еволюція. Важко прискорити, але й важко сповільнити. Якби влада сприяла цьому, ми б пройшли цей шлях не за 100 років, а за 99.

—
Про політичне життя

🧊Консерватизм та лібералізм існують тільки у демократії, у авторитарних державах цих полюсів немає.

🧊Для захисту від ворога право-консервативні сили більше підходять (для життя — ліво-ліберальні). При правих силах більше порушень прав людини.

🧊Це маятник, принцип системної динамічної рівноваги. Йде вже останні 20 років.

🧊Центристи (які у нас всі) — нестійка рівновага. Стійка — баланс правих та лівих.

🧊Але ми не можемо взяти все що нам подобається і присадити собі. Не приросте.

🧊В Україні ще зарано говорити про лібералізм чи консерватизм, бо немає ще демократії. Немає політичного спектру.

🧊Партія не утворюються через те, що хтось захотів. Спочатку структурується суспільство. Поділяється на кластери, і для репрезентації інтересів цих кластерів зʼявляються партії. У нас протестне голосування без сформованих кластерів та позицій.

🧊Загроза у нас — популісти, а не радикали (радикали поки не діють, а говорять, теж є популістами, а коли починають діяти, стають злочинцями). 

🧊Бажання, очікування та вимагання швидких змін = популізм.

🧊Позиція дисидента: будь-яка влада погана (не як така, а що будь-яку треба конструктивно критикувати, тиснути).

—
🧊Найбільш вірогідно, що ми зможемо стати європейською країною як Болгарія. Православʼя, постколоніальність, посткомуністичність, словʼяни. Вони найближчі.