Telegram Group Search
Henri Lebasque
"Євангеліє від Юди"
Рудольф Кассер, Марвін Меєр, Ґреґор Вурст, Барт Ерман

Термін "гностицизм" походить від грецького "гнозис", тобто "знання". Гностики - це «ті, що володіють знанням». Що вони знають? Їм відомі секрети здобуття порятунку. Згідно з поглядами гностиків, людина знаходить порятунок не тому, що вірить у Христа чи робить добрі справи. Ні, людина рятується завдяки знанню істини — істини про світ, у якому ми живемо, про істинного Бога і насамперед про те, хто ми є самі. Іншими словами, йшлося про широке самопізнання: знання про те, звідки ми прийшли, як опинилися тут і яким шляхом зможемо повернутися до нашої небесної обителі. На думку багатьох гностиків цей матеріальний світ не є нашим домом. Ми в полоні у нашої плоті, і нам слід знайти знання про те, як вирватися з полону. Гностики-християни (багато гностиків християнами небули) вважали, що це таємне знання згори несе нам сам Христос. Він відкриває істину своїм найближчим послідовникам, і ця істина робить їх вільними.
Звичайно ж, традиційне християнство вчить, що наш світ є добрим творінням єдиного, істинного Бога. Але гностики цього погляду не поділяли. На думку великої кількості груп гностиків, бог-деміург, який створив цей світ, не є єдиним Богом, причому навіть не наймогутнішим чи всезнаючим. Він — мале, нижче і найчастіше неосвічене божество. То як ми можемо дивитися на світ і знаходити його добрим творінням? Гностики бачили, що у світі відбуваються лиха — землетруси, урагани, повені, голод, посухи, епідемії, злидні, страждання, — і тому заявляли, що світ поганий. Але, казали вони, не можна звинувачувати у цих бідах Бога! Ні, цей світ — космічна катастрофа, і порятунок знайдуть лише ті, хто дізнається, як вийти з лещат цього світу та його матеріальних кайданів.
Деякі мислителі, прихильні до гностицизму, пояснювали існування цього зла, тобто матеріального світу, за допомогою складних міфів про творення. Згідно з цими міфами, верховне Божество абсолютно усунуте з цього світу, оскільки його сутність виключно духовна і не має будь-яких матеріальних властивостей або якостей. Це Божество породило безліч так званих еонів, які є духовними сутностями. Спочатку існував лише божественний світ, який населяли Бог та його еони. Але потім відбулася світова катастрофа: один із еонів якимось чином випав із божественного царства; ця подія призвела до появи поза божественною сферою інших божественних сутностей. Ці нижчі божества створили наш матеріальний світ. Він був створений як пастка для божественних іскор, що розмістилися всередині людського тіла. Іншими словами, деякі люди несуть у собі, у глибині своєї сутності, елемент божественної природи. Душі цих людей безсмертні, вони лише тимчасово укладені у неміцній та убогій речовій оболонці. Цим душам необхідно звільнитися, повернутись у священне царство, звідки вони прийшли.

Так Барт Ерман в загальному охорактеризовує явище гностицизму. "Євангеліє від Юди" - текст, який належить до сефіанської гілки геостицизму теж говорить це.
В даній книзі, окрім переклад тексту, вміщено п'ять післямов, кожна з яких розповідає про знайдення кодексу, його місце серед гностичних трактатів та можливості протрактування.

В "Євангелії від Юди" Ісус розповідає про те, як з'явилися на світ від Самопородженого чотири інших ангели, або посланця, названі «світилами», і про те, що вони стали служниками Самопородженого. В інших сифіанських творах, Чотири Світила мають імена: Гармозель, Ороїаель, Даветхай та Елелет.
Явне посилання на перших Тетраморфів!

У заключній частині "Євангелія від Юди" Ісус стверджує, що зірка Юди засяяла. Юді суджена сумна доля, про що він отримує попередження, зафіксовані в тексті, він стане тринадцятим, буде вигнаний із числа дванадцяти учнів, буде проклятий рештою і замінений кимось ще (Євангеліє від Юди 35–36; Дії апостолів 1:15–26) ). Ісус називає Юду «тринадцятим духом», використовуючи термін, який Платон відносив до духа, який керував Сократом та іншим.
Але, незважаючи на всі труднощі та протидію, що чекають на Юду, Ісус обіцяє, що в майбутньому йому притовані благословення та слава. Барт Ерман у своїй статті зазначає, що тринадцять стає щасливим числом для Юди. Ісус велить Юді підняти погляд до зірок і побачити, що його зірка вказує шлях.
Тут відразу приходить на гадку Телема і її мотто: "Кожен чоловік і жінка - зірка".

Словник базових термінів:

Аллоген - той, що походить з іншого роду, мандрівник
Саклас - деміург, ім'я означає "Дурень"
Ялдабаот - деміург, ім'я означає "Дитя Хаосу"
Небро - деміург, "той, що повстав", в інших гностичних текстах - Небруель, жінка-деміург з якою Саклас зачав людський рід
Сиф (Сет) - Христос, прародитель аллогенів, які відрізняються від людей породжених Сакласом
The Suicide of Judas by John Canavesio, circa 1492
Forwarded from Кухоль Вакха
Сімон Марміон. Ворота пекла

З манускрипту Les visions du chevalier Tondal
Paul Cezanne
54. Господь якось увійшов у фарбувальню Левія. Він узяв сімдесят дві фарби і кинув їх у чан. Потім Він вийняв усі тканини білими і сказав: “Саме так працює насправді Син Людський”.

"Євангеліє від Пилипа"

Johannes Vermeer
Annie Louisa Swynnerton, Head of a Bacchante (1900)
The Reverend Robert Walker Skating on Duddingston Loch, Henry Raeburn
Edward Burne Jones
Cordelia Harris Turner. The Floral Kingdom. Chicago: M. Warren,1877
Сподобалося, як Валерія Богуславська переклала початок вірша Блейка.

Оце "даленіє - тямяніє - мені є".
Хоча в оригіналі цього перегуку нема, а є натомість гра "away - vale":

When early morn walks forth in sober gray,
Then to my black-eyed maid I haste away,
When evening sits beneath her dusky bower
And gently sighs away the silent hour,
The village bell alarms, away I go,
And the vale darkens at my pensive woe.

P.S. Помітив, що після перекладу збірки Лавкрафта почав інакше читати поезію англійською та й переклади взагалі. Відкрився якийсь новий зір. Бачу де зроблено добре, де можна було б краще, а де так собі.
EX LIBRIS Abraham Hosebr
Photo
Ну що ж, не витримав. Купив. Читаю. Початок ніби нічогенький. Як кажуть : "Welcome to the club")

"Хочеш заробити на видавничій справі невеличкий статок - починай з великого». Жарт старий, та
особливо актуальний для видання художньої літератури. Вирішивши інвестувати в компанію, яка врешті
стала Faber Faber, мій дідусь Джеффрі обрав непевний бізнес із сумнозвісною славою.
Звісно ж, книги починаються з авторів, однак саме видавець представляє роботу публіці і намагається окупити
її. Видавець на кшталт Faber робить початкові інвестиції, оплачує виробництво та дизайн книги, продає її книгарням на умовах «продаж або повернення» (тобто видавець забере назад усі непродані книги) і дає кожній праці маркетинговий поштовх, завдяки якому, як він надіється, усі примірники потраплять до рук справжніх читачів. Видавець також
виплачує автору аванс, який окуповує себе завдяки роялті з кожного проданого примірника, але ніколи не повертається, якщо продажі провалилися.
Гарантовані бестселери трапляються рідко. Видавництво покладається на смак своїх редакторів, які пропонують книги у сподіванні, що читацька аудиторія погодиться з ними. Визнання приходить до письменника роками, а може й узагалі не прийти. Якщо редакторські надії виправдалися і в автора з'являються читачі, немає жодної впевненості, що їх зацікавить і наступна книга. Коли ж йдеться про поезію, якою Faber славиться, перший редактор видавництва Т. С. Еліот знав:
Його мета - не заробити гроші, а втратити якомога менше."

Тобі Фейбер "Faber & Faber. Нерозказана історія"
Переклад Роксани Шевчук
Bruce Pennington - "Ishtar"
Місія - перестати читати і йти спати, бо завтра зранку на роботу.

P.S. Легко можу явити себе на місці Еліота)
На цій оптимістичній ноті йду спати. Ніколи не думав, що ці щоденники і листи буде так цікаво читати. Вимагаю таку ж книгу про Сільвію Біч і "Shakespeare & company"!
2024/12/28 00:33:48
Back to Top
HTML Embed Code: