Районна бібліотека

​​Сильно потребувала якогось комфортного чтива, а найкомфортніші книжки в моєму уявленні — це ті, де автор просто невимушено теревенить про свої улюблені книжки. Років десять тому таким компаньйоном для мене став Кристофер Фаулер зі збіркою мікроесеїв Invisible Ink: How 100 Great Authors Disappeared. Завдяки їй я відкрила для себе купу нинішніх фаворитів, що тепер фантомно присутні у більшості моїх текстів і подкастів — The Elementals, A High Wind in Jamaica, Here Away From It All...

А сьогодні я залипла в схожій за концепцією книжці Р.Б. Рассела: Fifty Forgotten Books. По суті, він досліджує, як формувався його літературний смак — на прикладі незаслужено маловідомих книг. На цей раз, правда, майже всі перелічені автори мені знайомі — але це не тому, що я офігеть яка знавчиня. Просто Р.Б. Рассел — це та людина, завдяки якій формувався мій власний літературний смак; він — засновник чудового видавництва Tartarus Press, яке перевидає класиків «тихого» горору і дає шанс рукописам початківців (саме «Тартарус» повірили в The Loney, який теж уже можна вважати жанровою класикою).

«П’ятдесят забутих книжок» — це не тільки суб'єктивний канон того-що-треба-перевидати, але й мемуари Рассела як колекціонера і видавця. А ще це дуже мила маленька книжка про те, що називають серендипністю. Шейді букініст намагається звабити юного Рассела — безрезультатно для себе, але по ходу діла відкривши для нього книгу, яка зробить Рассела одним із найкращих британських видавців. Ображений «Тартарусом» письменник-окультист накладає на видавництво страшне прокляття (за допомогою листівки). А пізніше на пошту видавництва приходить сюрприз від іншого мага — друг сім’ї на ім’я Девід Тибет присилає Расселу повне зібрання творів такого собі Роберта Ейкмана. Рассел починає читати і одразу розуміє, що мусить це перевидати. Згодом це рішення сильно вплине на одну молоду, розгублену і трохи самотню дівчину зі сходу України :)

Да — трохи дивно, прокинувшись о четвертій ранку від вибухів, пізніше читати про затишний сімейний бізнес людини, чиї проблеми зводяться до того, що недруги вигнали його з літературного товариства імені Артура Мекена, а спадкоємці Сильвії Таунсенд Ворнер не дають заснувати товариство імені Сильвії Таунсенд Ворнер. (На зло ворогам, він засновує товариство імені графа Стенбока, яке складається з самого Рассела, його дружини, їхнього малолітнього сина і купки знайомих, включно з Джоном Белансом «і привидом Джона Адларда»!) Паралельний світ, правда? Але свою порцію комфорту — хоч і як це сказати, «вікарного»? інтерпасивного? — я отримала, тому дякую нашим британським партнерам!

www.group-telegram.com/us/your_local_library.com/958

4.8K viewsDec 11, 2023 at 20:52

​​Сильно потребувала якогось комфортного чтива, а найкомфортніші книжки в моєму уявленні — це ті, де автор просто невимушено теревенить про свої улюблені книжки. Років десять тому таким компаньйоном для мене став Кристофер Фаулер зі збіркою мікроесеїв Invisible Ink: How 100 Great Authors Disappeared. Завдяки їй я відкрила для себе купу нинішніх фаворитів, що тепер фантомно присутні у більшості моїх текстів і подкастів — The Elementals, A High Wind in Jamaica, Here Away From It All...

А сьогодні я залипла в схожій за концепцією книжці Р.Б. Рассела: Fifty Forgotten Books. По суті, він досліджує, як формувався його літературний смак — на прикладі незаслужено маловідомих книг. На цей раз, правда, майже всі перелічені автори мені знайомі — але це не тому, що я офігеть яка знавчиня. Просто Р.Б. Рассел — це та людина, завдяки якій формувався мій власний літературний смак; він — засновник чудового видавництва Tartarus Press, яке перевидає класиків «тихого» горору і дає шанс рукописам початківців (саме «Тартарус» повірили в The Loney, який теж уже можна вважати жанровою класикою).

«П’ятдесят забутих книжок» — це не тільки суб'єктивний канон того-що-треба-перевидати, але й мемуари Рассела як колекціонера і видавця. А ще це дуже мила маленька книжка про те, що називають серендипністю. Шейді букініст намагається звабити юного Рассела — безрезультатно для себе, але по ходу діла відкривши для нього книгу, яка зробить Рассела одним із найкращих британських видавців. Ображений «Тартарусом» письменник-окультист накладає на видавництво страшне прокляття (за допомогою листівки). А пізніше на пошту видавництва приходить сюрприз від іншого мага — друг сім’ї на ім’я Девід Тибет присилає Расселу повне зібрання творів такого собі Роберта Ейкмана. Рассел починає читати і одразу розуміє, що мусить це перевидати. Згодом це рішення сильно вплине на одну молоду, розгублену і трохи самотню дівчину зі сходу України :)

Да — трохи дивно, прокинувшись о четвертій ранку від вибухів, пізніше читати про затишний сімейний бізнес людини, чиї проблеми зводяться до того, що недруги вигнали його з літературного товариства імені Артура Мекена, а спадкоємці Сильвії Таунсенд Ворнер не дають заснувати товариство імені Сильвії Таунсенд Ворнер. (На зло ворогам, він засновує товариство імені графа Стенбока, яке складається з самого Рассела, його дружини, їхнього малолітнього сина і купки знайомих, включно з Джоном Белансом «і привидом Джона Адларда»!) Паралельний світ, правда? Але свою порцію комфорту — хоч і як це сказати, «вікарного»? інтерпасивного? — я отримала, тому дякую нашим британським партнерам!

BY Районна бібліотека