19 червня, 19:00–21:00 — Презентація перевидання книги “Мімограмота. Майстерство актора” від Миколи Набоки

Книга — практичний підручник зсередини “Березоля”, створений учнем Курбаса. Сам факт перевидання — це вау-подія, бо “Мімограмота” — це архів театральної думки 1920-х, в якій тіло, ритм і гра поміщені в центр сценічної освіти.

Микола Набока розкаже про унікальність книги, історію перевидання та можливості застосування на практиці.


📍 Малий театр, Київ (вул. Олеся Гончара, 33)
🦖 19 червня, пт, 19:00-21:00
🔹 Вхід вільний за реєстрацією

вжух, і ти вже тут

Вичерпне інтерв'ю про содоміцькі практики на фоні академії імені Петра Ілліча Чайковського

Київ. 22 червня, неділя
Ком'юніті Кафе
(Кирилівська, 41, праворуч від основного входу в клуб)

Радий запросити на свій кураторський проєкт
Множинне тіло:
лекція + музика + аудіовізуальний твір

Як тіло може навчити музику новому? Історії біологічної еволюції дає новий погляд на історію і перспективи розвитку музики. Подію підготували експериментальний музикант Розхитаний Влад; дизайнер і художник Володимир Хоменко; куратор, композитор і лектор Олексій Шмурак.

Розклад:
18:00 двері
19:00 лекція: Олексій Шмурак
20:00 експериментальний музичний live: Розхитаний Влад
21:00 аудіовізуальний твір: Володимир Хоменко і Олексій Шмурак

Вхід — 350 грн (за всю подію разом), оплата на вході

Тим, хто хоче потрапити на лекцію, а не лише на арт-виступи, треба зареєструватись тут, бо кількість місці на лекції обмежена

🎧 рада представити Вам для вечірнього прослуховування другий епізод англомовного подкасту UKRAINIAN ART DISPATCH

у цій серії запрошуємо слухачів до Амстердаму, де відбувався українсько-нідерландський артпроєкт INTERWOVEN. Ми поспілкувалися з кураторкою та митцями, трохи розповіли про роботи, які там експонувалися, та дізналися враження та думки учасників про особливості творення великої міжнародної виставки — від ідеї до її втілення у життя

🎧 Youtube
🎧 Spotify
🎧 Apple podcasts
🎧 Deezer

подкаст Ukrainian Art Dispatch творимо спільно з моїм колегою Ігорем, автором медіапроєкту Nomadische Boekenplank

підписуйтеся, аби не пропускати наступних епізодів, слухайте наш подкаст на зручних платформах, коментуйте та діліться з іноземними друзями та колегами 😉

там ще була серія фотографій про харківський культурний центр DRUK, його резидентів, відвідувачів та Творче Нежить фотографа Christian van der Kooy

Акціонізм проти концептуаліста

😈 hi basel

https://artslooker.com/onovliuietsia-na-art-basel-untitled-nevidomi-zalyshyly-napys-russia-is-a-terrorist-state-pid-robotoiu-erika-bulatova/

Що Європа думає про Україну насправді? Гундорова пояснює • Ukraїner Q

Відповідь на це клікбейтне питання ви у відео не знайдете, проте там є дуже цінні речі (у дужках мої дуже цінні коментарі):

☑️Постколоніалізм повʼязаний із постмодернізмом, вони живлять один одного. Вони виходять із посттструктуралізму, з ліквідації та прибрання опозицій, на яких стояв модернізм.

Постколоніальна солідарність. Чому з нами не солідаризуються інші колонізовані народи.

☑️ Постколоніальні студії дуже розвинені, це вже давня традиція, і якщо ми заходимо на це поле, ми маємо знати основні теорії, основні концепції та основні імена. Не винаходити велосипед.

☑️Постколоніалізм прокладає міграційні звʼязки і звʼязує між собою різні країни і різні досвіди. Гаятрі Співак: Індія-Франція-Америка (ну й колоніальна Британія) перекладала Деріду англійською мовою.

☑️Також цікаві концепції постколоніалізму Латинської Америки. Наприклад, що був не один європоцентричний модернізм, а численні модернізми.

☑️Проблема (для нас) із постколоніальними студіями Глобального Півдня (чи існують інші?) у тому, що вони принципово антизахідні (тією ж мірою як у нас антиросійські) і антиєвропоцентричні (як у нас антиросійськоцентричність). Послідовники вважають, що Захід розвинувся суто за рахунок експлуатації їх ресурсів (як ми кажемо, що Московія у нас все вкрала і тому стала ким стала). А Україна має беззаперечну офіційну підтримку Заходу (хоч і недостатню), вважає себе заходом, і декларує західні цінності.

☑️Проте є різні течії та погляди у постколоніальних студіях, які підтримують й Україну.

☑️Коли ми говоримо про якусь солідарність, у нас немає нічого для цього, ані знань, ані літератури, яка не перекладається (тільки уривки вирвані з контексту медіа з примітивними узагальненями). 

☑️Окциденталізм (поняття, що протистоїть орієнталізму і позначає систему уявлень, поглядів, ідей та ідеологій, що характеризують західний світ, часто у протиставленні до східного) про Європу, що вона не одна, вони різні, це не тільки історія білих (звичайно, виключно західноєвропейських) чоловіків.

☑️Тамару Гундрову бентежить, що деколонізація у нас зводиться до топографії. Це важливо, але має бути дозовано і не обмежуватись назвами і мовою. Ми маємо запропонувати свої концепції, інакше все, що ми робимо — дитячі ігри.

☑️Тож нам важливо розглядати свої стосунки не тільки через східну імперію, але й європоцентризм, для якого ми були іншими. Бо це почалось ще з романтизму «багата земля, люди співочі», треба тільки туди світло просвіти пронести. Тож можна спробувати це змінити (якщо це й можливо, то тільки на заході, а не підігравати колоніальним уявленням про співочих людей, багату народну культуру та житницю Європи).

(Так шо якщо хочеться солідарності — можна почати рух зі свого боку, дізнатись оптику, знайти точки дотику, встановити людські звʼязки, робити спільні проєкти). 

—
Як то кажуть, нагадаю, що нещодавно вийшла книжка Тамари Гундорової Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодернізм

Дон Кіхот — це людина, що грає. Він поза собою (в екстазі) й між світами, занурений у своє вображення, у хитку й хибну пам’ять про світ. Його поява породжує мішанину, руйнує основи, загрожує достовірності та збуджує уяву. Таке становище переживають і ті, хто споглядає образи — застряг між уявним і реальним. А чим ще зайнятися людині?

Дослідників Дон Кіхота вистачало: схопити, визначити його феномен прагнули Фуко, Борхес, Ортега-і-Гассет, Кундера. Режисер Террі Ґілліам ("Бразилія", "Страх і огида в Лас-Вегасі") замахнувся на складніше питання: чи можна вбити Дон Кіхота, зняти його напружену двоїстість? Особливо, якщо це ненароком породжений тобою Дон Кіхот...

Продукт цього пошуку — супер-витримане кіно, що чекало на свого глядача понад 25 років. Ґілліам вісім разів починав роботу над фільмом з 1990 року, попри невдоволених продюсерів, відсутність фінансування, травм акторів та ураган на зйомках. За підтримки Артхаус Трафік вже незабаром ми зможемо побачити результат на "Краю" — показ фільму "Чоловік, який вбив Дон Кіхота" відбудеться у наступну суботу.

📅 21 червня (субота)
⏰ 16:00
📍 Кирилівська 41, Module Exchange, Sound studio & workshop space.
💰 250 грн

*З посвідченням учасника бойових дій (УБД) – безкоштовно.

✳️ Формат: у передмові до показу поговоримо на тему природи гри та художнього тексту, сутності твору та його підпорядкованності або незалежності від автора. Під час обговорення після фільму поставимо питання: що станеться, якщо вбити Дон Кіхота та що його замінить.

📨Зареєструватись можна за посиланням.

Триває набір на Лабораторію фізичного театру!
📍 7 – 27 липня

📌 Лабораторії фізичного театру складається з двох напрямків:
курс експериментальної сценографії і освітня програма.

👉🏻 Курс експериментальної сценографії — це міні-версія Лабораторії Вивчення Руху (L.E.M.) у Школі Жака Лекока (Франція), що спрямована на динамічне дослідження простору через рух і ритм, взаємодію тіла із простором та транспозицію у пластичну форму. Включає два типи занять:
• рух — тренінги з пластики, координації, групової взаємодії, відчуття простору та маніпуляції обʼєктами
• ательє — робота з базовими матеріалами, конструювання власних структур

👉🏻 Освітня програма — artist talk з британськими практик_ами театру, покази та обговорення документального кіно.

📌 Викладач_і:
🇬🇧 Джонатан Бен-Шауль (Англія)
🇪🇸 Івет Санз (Іспанія)
🇨🇭 Ное Форісьє (Швейцарія)
🇺🇦 Микола Набока (Україна)

20-22 червня в Дніпрі знову відбудеться книжковий фестиваль Book Space. Програма насичена: музика і поезія, ярмарок і дискусії.

У кількох розмовах візьме участь і кураторка Минуле / Майбутнє / Мистецтво Катерина Семенюк, для якої Дніпро — це рідне місто. Шукайте в розкладі подій «Віртуальна екскурсія чужою пам'яттю: місця, де не був і вже не будеш» (21 червня) і «По живому: як нам меморіалізувати втрати у війні, що триває?» (22 червня).

Приходьте побачитися! Місце зустрічі — Центр сучасної культури у Дніпрі.

Нацбанк випустив дві пам'ятні монети — Миколі Хвильовому та Юліанові Шполу (справжнє ім'я — Михайло Яловий).

Ці монети започатковують новий тематичний напрям, присвячений Розстріляному відродженню та його митцям.

Для видання ГУК зробив невеликий текст з 10 моїми улюбленими альбомами / творами / треками. Вийшло 7 альбомів (1 з них з сучасною класичною музикою), 1 симфонія і 2 маленьких фортепіанних п'єси. Ось що я запропонував.

Vessel — Punish, Honey (2014)
Сучасний британський музикант. Жанри: індастріал, техно і електроніка. Так, принаймні, написано в Вікіпедії. Насправді, звісно, тут не про це, а про особливий стан, — я б його описав як поєднання люті, втоми та розгубленісті. Не зважаючи на певну грубість звучання, це дуже вишукана і розумна музика.
Spotify / Youtube

This Heat — This Heat (1979)
Напевно, мій найулюбленіший альбом періоду експериментального року. Британська група.
Spotify / Youtube

Ground Zero — Revolutionary Pekinese Opera (1995)
Видатний альбом експериментальної японської музики. Мультижанровий, як я люблю. Тут є серйозна інтеграція акустичних інструментів, низьких жанрів, побутових звуків, нойзу і деконструкції.
Youtube

Laurence Crane — Sound of horse (2016)
Серед сучасної класичної музики я більше всього люблю тих, хто працює з приємними звучаннями, але не страждають зайвим пафосом і зайвою сентиментальністю. Лоренс Крейн в цьому ряді — один з найкращих.
Spotify / Youtube

Mr. Oizo — The Church (2014)
Француз Кантен Дюпьйо, який пише музику під псевдонімом Мес'є Уазо, — однаково відомий і як композитор, і як кінорежисер, — унікальне поєднання. Його музика, строго кажучи, є танцювальною, але при цьому вона дуже специфічна, сповнена гумором і абсурдом.
Spotify / Youtube

Pan Sonic - Kulma (1996)
Експериментальний фінський музичний гурт. Цей альбом — приклад роботи з артефактами електроакустичного звучання — тобто це буквально звуки, які виникають, коли ти вмикаєш-вимикаєш кабеля в комбопідсилювач, або робиш якісь інші технічні дії. З цього всього фінни зробили дуже приємну музику.
Spotify / Youtube

Carl Nielsen — Symphony №1 (1892)
Мені дуже подобається період втрати цілісності музичної мови кінця XIX — початку XX століття. Серед них особливо виділяється для мене данець Карл Нільсен. Він любить Моцарта і загалом класицизм, але він же і відчуває подих нового часу. Виходить дуже цікавий гібрид.
Youtube

Liszt - Toccata, S.197a (виконує Gianluca Cascioli)
Ще один приклад вмираючої спільної мови кінця романтичної епохи. Але тут, у порівнянні з Нільсеном, менше наївності і більше розуміння тотального... серйозного майбутнього, яке насувається.
Spotify / Youtube

Coil — The Ape Of Naples (2005)
Це, напевно, найдушевніший і найдоступніший альбом із згаданих в цій публікації. Але все ж це не дженерік попса і не компромісна боягузлива музика. Це вишукані, добре підібрані музичні рішення.
Spotify / Youtube

Zdeněk Fibich - Poem (1894)
А ось це вже попса, тут я не приховую свою сентиментальну сторону. Вивертайте свою душу назовні разом зі мною, будь ласка!
Spotify / Youtube

Кураторська екскурсія виставкою «Парне катання. Борис Михайлов і Вольфґанґ Тільманс» з Тетяною Кочубінською

Коли: 22.06, 16:00
Де: Харків, ЄрміловЦентр

Тетяна Кочубінська (нар. 1985, Київ, проживає в Києві) — історикиня мистецтва, незалежна кураторка, авторка та лекторка. У 2020 році була співредакторкою випуску Euphoria and Fatigue:Ukrainian Art and Society after 2014 для журналу Obieg. У 2022 році була стипендіаткою центру ZKM у місті Карлсруе, Німеччина, та приєдналася до кураторської команди antiwarcoalition.art. У 2023 році була співкураторкою виставки Kaleidoscope of (Hi)stories. Ukrainian art 1912-2023 (Музей Альбертінум, Дрезден, Німеччина), а у 2024 році була співкураторкою виставок Івана Світличного Maybe We Can Have Fun Together (галерея Arsenal, Білосток, Польща), Landscapes of an Ongoing Past (Urbane Künste Ruhr, Ессен, Німеччина) і «Відчуття безпеки» (Sense of Safety) (ЄрміловЦентр, Харків, Україна та Європа).

Реєстрація