Слова— скам'янілості на каламутному березі.
Сни тікають, як березневі зайці, ховаються під листям — юним березовим листям.

Розгледіла в мареві
Зеленавих мережив
І не дихала майже зо три хвилини.
І час весни, як час у  мережі,
Такий швидкоплинний,
Завжди швидкоплинний.

Зберу амоніти, чарівні грифеї*
Стежинкою снів, чи стежинкою річищ.
Не тікай від мене, не люби Морфея,
Бо поки коханок його перелічиш
Мине життя, минуть миті квітня,
Минуть слова, мине моя ніжність,
Минуть перші півні, минуть треті півні — 
Залишиться тільки якась скам'янілість.

Тримаєш сердечко — як глиняні стулки,
Ступаєш із ним по гальці сріблястій.
І більше немає для тебе притулку,
І більше не видко, що роблять пухнасті.



* Ammonoidea та Gryphaea — вимерлі види молюсків, які зустрічаються у вигляді скам'янілих рештків.

#вірші

16 травня, у День Вишиванки, планую музично-літературний вечір на природі в Києві.
Анонс з точним місцем проведення зроблю пізніше. Теоретично це буде ботанічний сад Гришка,чи парк ім. Рильського. В програмі ваші та наші твори, веганські смаколики, та музичний джем (якщо збереться достатньо людей).

UPD: подія буде в суботу 18 травня.

Я тупанула, субота це не 16 а 18 травня 🥲

18 травня, в суботу, запрошую вас до Голосіївського лісу на вечір творчості та любові до Природи. Беріть свої вірші, музичні інструменти та пісні, або просто хороший настрій.
За подробицями та для того аби долучитися пишіть @herbst_wolf

Темний ліс,
Світляки під наметом,
Тихий шурхіт трави,
Цвіркуни.

Темний ліс:
Силуети.
Я десь тут відшукала тебе,
І не можу забути.

Що ти зробиш мені,
Якщо тихо скажу,
Що не можу тримати?

Як ти пустиш мене
В інший світ?

Темний ліс
Квітне рясно та ніжно:
Темний ліс
Знову снився мені.

Дай подихати ним.
Дай подихати!

Дай подихати тут,
На моїм вівтарі
Зеленавого храму.

Ми прийшли надто пізно
І підемо зарано.
Я піду, віддираючи рани
Від твоєї кори.

Я піду.


Як ти пустиш мене?
Чи... ти пустиш?

#вірші

Я — сни і ясмин,
Амінь.
Мінне поле
На початку весни.

Німа і безглузда,
Яскраво самотня.
Удома утома,
Війна ж — незворотня.

Рілля з першим житом,
Земля повна сили:
Земля повна втоми,
Бо в неї просили
Поглинути морок
Забрати проклятих.

Росія, расєя,
Жорстокі солдати,
Диктатор...
Диктатор...
Диктатор...
Диктатор...

Прийшли до нас знову:
Вбивати,
Вбивати!

Утома.
Удома.
Вкладаємось спати.
А завтра?

І завтра.
І завтра.
І завтра.

#вірші

Знову не дихають під бавовняним снігом
Цибулини незрячих пролісків та підсніжників.
Гиркає крига під чоботом, кришиться крига!
Ти підставляєш небу долоні човником.

Лакована кірка льоду, як сонний параліч.
А може бавовняний сніг став навмисно скловатою
Для тих, хто помер вздовж доріг та обобіч,
Для тих, кого ґрунт не захоче до себе приймати?

В березні вибухнуть: радісний гнів, кров воскреслих!
Тільки сьогодні потрібно триматися глибоко,
Поки із неба сиплеться білий безлад,
Поки долоні мерзнуть під звуки інакших вибухів.

#вірші #архів

Чи буду я картати все життя
Себе за те, що бракне духу й волі?
У крові ночі тоне білий стяг
І незворотніми стають мої дороги.

Не Бог врятує, не спасе нарід,
Якщо твій Бог лише в книжках й молитвах,
Якщо під корінь зрізаний твій рід,
А думи у людській сліпій гонитві.

Хто я, що вчинок каже мій? —
Лише дитя. Лише мале насіння.
Але, мені, маленькій і сліпій,
Повернуться і листя і коріння.

Чи буду я оплакувати дні,
Які минули без плодів у плоті?
Я хочу знати, що моїй рідні
Знайдеться місце вирости, та й годі.

#вірші #архів

Не чую тиші —
І нема що сказати.
Мовчу. Між іншим,
Тиша пахла судачі.*

Колись, ти — тиша.
Тепер ти відстань.
Крайнеба ліпше
Шукати пристань.

Не бачу неба,
Близорука і гола.
Кому я треба
Розпанахана болем?

Розкрите літо.
Сирени о третій.
Вода тендітна
Під диханням Смерті.

Мене хитало б,
Та — скам'яніла.
Не треба палуб,
Ані вітрила..

Не чую тиші —
Лиш тамбурини:
Забудь про інше
На півгодини.

Я хочу бути.
Чи бути — Слово?
Мовчу, а груди
Мої говорять.

Мовчу, а серце
Понад сирени
Тебе шукає
Без слів даремно.

#вірші
*цитрусовий плід, схожий на лайм

Чи усе це забудеться?

І втратити сіль із водою,
І війти крізь ряди
Заквітчаних кленів
До чужої домівки,
І писати чорнилом
На крилах пожовклих паперів:
Хай летять, наче лилики,
Поки ти спиш у гнізді.

І молитися в білім соборі на ранок
Сторінками зелених писань,
І торкатися ночі надвечір,
Мов фарби — ледь-ледь,
Бо мій пензель тремтить,
Бо завжди недоречно
Проливати сльозу десь о сьомій,
Коли цвіт абрикосів — помер під дощем.

І ламати грона-гілки у бузків:
Їм корисно, їх квіт буде знов
Полонити тебе,
Повертати тебе у дитинство.
І чекати "люблю"
І втрачати тебе знов і знов
Десь у снах про безвимірний простір.

Я боюсь тільки цього:
Тебе не знайти поміж кленів,
Переплутати вхід,
Загубити між словом любов.
Я боюсь тільки цього:
Забути як дихати далі,
Загубити любов...
Цю любов, лиш любов, і любов,
І любов, і любов.

#вірші

Збираємося увечері в суботу, 10 серпня, на етичний пікнік. Будемо читати як власні твори, так і улюблену класику, джемити та ділитися іншою творчістю посеред парку!
Запрошую усіх, хто пише вірші/прозу, і тих, хто не пише, але любить декламувати, співати і грати на муз. інстументах; тих хто не вміє ані того ані іншого, але любить слухати інших та Природу.

Беріть на чому сидіти (килимок, сідушка, чи пледик); репілент від комарів та кліщів; музичні інструменти (якщо маєте); тексти, які плануєте читати; воду/чай і веганський перекус за бажанням.

Пишіть мені @herbst_wolf для того щоб не загубитися і домовитися про місце зустрічі.

Я хочу тобі написати лист:
У Спасівку ночі стають холодними,
І чисті за містом сяють зірки,
І сни наповняються, наче полотнами,
Тим видивом літа, яке ще горить
У острівцях твого ластовиння,
Світанках столиці, яка ще не спить,
А з ліхтарями кудись ніби плине.

Про те як колеса минають горби,
Про те що життя мерехтливе та тепле,
Про те як закохано дивишся ти
На ще не зруйновані Янусом греблі,
Про те що мости умостилися на
Умовно холодній ріці, її руслі,
Про те що загарбника вабить війна,
Але і без мене про це ти у курсі.

Чого ти не знаєш, не бачив іще?
Які тихі радощі хочеш дізнатись?
Я хочу тебе годувати борщем
І разом ділити скорботи та радість.
Я хочу писати тобі знов і знов
І дихати разом з тобою цим серпнем.
Бо ти — мене любиш, бо наша любов
Тендітна, гаряча, як літо відверта.

Я хочу тобі написати лист
Зеленим чорнилом на білім папері.
Прийди у думки мої, наче ти гість,
Для тебе відчинені всі мої двері.

#вірші

Питання Під Грушкою

Коли де і як
Навчитися штурхати небо?
Щоб серпневі зірки,
Немов грушки-гнилички,
Упали на дерен;
Щоб краплини дощу
Народилися з клоччя туманів;
Щоб почули на сферах
Інших світів наші співи?

Де небесний мій кінь,
Де мій бубен?
Де та мама-шаманка,
Яка вміє кликати душу?

Я у сутінках марю,
Крізь комашню,
Коли душно.

Я у сутінках марю,
Коли пахнуть глина
Та груші.

Коли де і як
Навчитися неба торкатись?
Так, щоб виросла зав'язь,
Щоб виросла з зав'язі радість.

#вірші

Тексти та музика під легенький хлюпіт дніпровських хвиль, Поштова площа в серпневих сутінках…

Зустрічайте Акант Пляжний на… Центральному пляжі! 🏖

Цього разу ми вирішили, що провести літо потрібно плавно, але яскраво й дружньо. Тому вперше пропонуємо формат відкритого мікрофону у класній компанії.

Несіть із собою тексти та музичні інструменти, які не потребують додаткової апаратури, якщо хочете виступити. Несіть себе, якщо хочете просто послухати та насолодитися заходом сонця на березі річки.
Ще — поширюйте подію, беріть знайомих, близьких, друзів, бо разом веселіше, тепліше, смішніше.

Рекомендуємо захопити щось для сидіння, бо плануємо коло зацікавлених людей, що розслаблено слухають вірші та пісні на піщаному пляжі.

🩴Коли: 23 серпня, п'ятниця, о 19:00.
🩴Де: Центральний пляж, Труханів острів
🩴Вхід — вільний донат на збір.

Деталями щодо локації та збору поділимося у наступному дописі.

Бери своє літо та приходь його провести на Аканті Пляжному! ✨🏝

Привіт, пропоную наступного тижня (29 вересня) зібратися послухати та почитати власні вірші на галявині в ботанічному саду в атмосфері осені. Обіцяю запросити файних авторів, разом з якими вийде відчути цей вересень.
Збираємося біля входу, потім занурюємося у нетрі саду, затишно мостимося і починаємо занурення в поезію.

Вхід у ботанічний сад платний ( ≈ 100 грн), окрім пільгових категорій, тому платою за вхід стане вхідний квиток.

По всім питанням пишіть @herbst_wolf

stavozero - калейдоскоп vol.24

у цю частину ввійшли наступні автори:

Ундіна - "погані моменти"
Саден - "явища"
Qualia's Essence - "я маю тебе лишити"
зими нема - "бог світла"
альрауне - "слимак"
Аделіс - "сприйняття"
Сонячна Темінь - "крок назустріч"
листя трави - "roots"
Джессі Галлівел - "мій маніфест"
Лана Д'Арк - "outsider"