НІМЕЧЧИНА-УКРАЇНА: інтелектуальні зв'язки — свіжий запис розмови Володимира Єрмоленка з батьком Анатолієм Єрмоленко про німецьке інтелектуальне середовище.

Особливо цікаво Анатолій сказав про радянський «комунізм»: «забудемо про комунізм, бо це перетворені форми, симулякр»

Це права (після приходу Сталіна) версія тоталітаризму із закритим марксизмом, який не має жодного стосунку до продуктивних форм марксизму на заході. Та й не треба забувати, що марксизм — результат західної інтелектуальної традиції, а на сході із ним як мавпи із гранатою повелись. Напевне, це наслідки цих ідей на територіях з відсутньою писемною культурою.

І взагалі, неочікувано, Анатолій каже, що навіть є дослідники, що розглядають радінський режим як різновид російського націонал-соціалізму. Звучить логічно, тут стає у нагоді деколонізаційний (чи амбіколонізаційний) погляд на СРСР як на суто російське державне утворення. Щоправда, як тоді бути з українськими внесками у це державне утворення — питання окреме, складне і гостре.

Добре що я інфопростір прочистив настільки, що про башкірів не чув (скоріш за все, через те пропускаю і щось важливе з українського). Тепер почув, але далі навіть не хочу дізнаватись, і так все ясно. Російськоцентричність українського інфопростору (навіть особливо проукраїнського) як вона є

Що я можу сказати по башкирам в топі епл мюзік і реакції купи ЗМІ і блогерів на це.

От би всі згадували про українську музику не тільки тоді, коли в ній зʼявляються росіяни.

Трохи розширю думку: ЗМІ і блогери, які глобально за українською культурою не слідкують, звертають увагу тільки на ЗРАДУ або ПЕРЕМОГУ. Тому українська музика в загальний контекст лягає тільки під час Євробачення чи моргенштернів різних мастей.

А так, медіа не вишукують інфоприводи в музичній індустрії. За останній час, наприклад, відбулася Jager Music Awards, Курган і Агрегат та Жадан оголосили про Палац Спорту, МУР випустили кіно, Джамала оголосила концерт із видатним QIRIM. Це я пройшовся просто по новинах, без заглиблення. Нічого з цього не зацікавило ні великі медіа, ні блогерів.

Зате уже тиждень всі обговорюють якихось башкирів.

До дня памʼяті Юрія Шевельова вийшов другий наклад збірки «Твердий ґрунт: зариси українського себепізнання»

Замовити

Здається, конструктив

Як розумно споживати інформацію. Єрмоленко та Карпʼюк на Kult podcast

Кілька моментів:

🔵Донести меседж України — не означає переконати у своїй правоті. Означає зробити цей меседж видимим.

🟡Факти не мають значення без коментаря. Цікавлять саме ці пояснення. А в основному цікавлять ті пояснення, які відповідають вашій картині світу.

🟢Люди хочуть емоцій (тобто постправду), а їх дають блогери та журналісти, які переважно грають ту саму роль у нас, бо друкована преса так і не народилась, а на сайти читати лонгріди не ходять.

🟣Кажуть, треба виходити з бульбашки (за зону комфорту, так?)

⚫️Проте, краще, коли це роблять спеціально навчені люди, а не журналісти, що поширюють російську пропаганду на велику кількість глядачів. Бо пропаганда не має на меті переконати, вона намагається дати велику кількість емоційно заряджених коментарів та версій, щоб заплутати та емоційно залучити. Тому черговий пост публічної особи з рф, який поширюють українському інфопросторі — це допомога російській пропаганді. А емоційна зарядженість від цього приносить шкоду нам та оточенню. Єдина користь коли це конвертується у донати.

🔘Не отруєна інформація (їжа вони казали) — у великих перевірених медіа, друкованих виданнях (не українських), та навіть на телебаченні (скоріш за все, тому що співрозмовник з телебачення).

🔴Але, кажуть, заклики не працюють на людей. Тільки пояснення-тренінги наживо. Але це теж неможливо. Тому лишається тільки охати, ахати та писати типу як мені вам оце все. Ну й за можливості не клікати та не дивитись російську пропаганду навіть з українських медіа. Воно розумію, що тягнеться і тягнеться рука, але принаймні ви, моя авдиторія, раціональні люде.

🟠Ще радять читати менше новин та що люди переважно читають 6 секунд заголовки. Тож тут не рекламна інтеграція. Є такий додаток Ground News. Там все починається з заголовків, але вони різні. Плюс, до кожної новини є аналіз хто про подію пише: Left, Central, Right, і можна подивитись як саме пишуть. Праві традиційно не підтримують Україну чи дають якусь гнилу повісточку, ліві та центристи висвітлюють багато. Також цікава опція подивитись Сліпі плями різних медіа. До лівих, до речі, віднесли Kyiv Independent, але це має сенс, вони спираються на аналітичні центри, які визначають спрямованість. Безкоштовна версія обмежує кількість новин, але це навіть перевага, за яку можна було б і заплатити.
———
Ці висновки не згенеровано ШІ, бо деякі речі треба й через себе пропускати.

Про харківських розумників 1920-х в КнигоУкритті у Харкові

"Українське відродження 1920-х років зазвичай асоціюється у нас із мистецтвом та митцями: поети і прозаїки, художники, актори. Але ж інтенсивно працювали тоді геть не лише вони.

На цій зустрічі нас цікавитимуть якраз інші — розумники, інтелектуали, супербрейни. Професіонали. Ті, хто створювали в (не)нових обставинах нове знання.

Хто вони і чим конкретно займалися? Що вони породили і чим вписали себе в інтелектуальні 1920-ті?"

Розмовлятимуть:
Євгеній Стасіневич — літературний критик, літературознавець.
Олександр Савчук — культуролог, видавець.

Вхід вільний без реєстрації.

19 квітня, 17.00
Харків, вул. Алчевських, 14

Акаунт Міті Фєнєчкіна вкрали. Ось актуальний

загалом сильний текст, отримав величне задоволення

Учора ввечері невідомий напав на виконавчого продюсера Суспільного Мовлення Юрія Макарова, завдавши йому ножове поранення.

Його госпіталізовано у тяжкому стані. Наразі загрози його життю немає. Поліція відкрила кримінальне провадження та проводить слідчі дії.

Як грати на ударних уявними барабанними паличками? Не знаю. Але я знаю, як співіснують незалежна музика, інституції, гранти, традиції і освітня система. Про це я розповім на лекції в KINO42 в цю суботу, 19 квітня о 12:00.
Квитки
Якщо не можете відвідати фізично, але зацікавлені в контенті, пишіть мені в особисті.

Європейська цивілізація єдина породила Просвітництво, яке включає самокритику як основу. Це народило університети, науку та технології, глобальні ідеї, якщо не говорити про мистецтво та літературу, як ми це розуміємо — це все продукти європейської думки та способу бачення світу, навіть якщо створюють деінде. Але веду зараз до театрів, сфери, у якій я профан, але яка є важливою. Та зокрема про критику у культурі, культуру критики, критикування культури.

Критика державних театрів виглядає як побиття лежачого. Це легко, але огидно. Та й вони самі не звикли до критики, бо її не було й немає зараз майже повністю. Вони звикли до «критики» як частини цензури СРСР, яка несе пряму загрозу карʼєрі, метеріальним речам, та навіть інколи життю. Молодим поколінням на це має бути все одно. Так, може бути образливо, але ж це публічний простір, вийшов на сцену — будь готовий до реакції.

Я вважаю, що потрібна критика, що вона підживлює культуру, робить її живою та здоровою. Тож кілька критичних матеріалів, які навіть не матеріали, а відгуки театрального комʼюніті. Як на мене, такі скандали треба роздмухувати в інфопросторі, бо це живить саме українську, на відміну від вигідних рф мовним срачам, згадкам російської культури та подібному, що підживлює ворога.

Тільки он легендарного Жолдака згадайте. Досі пристрасті киплять, а людина вже бозна скільки не в Україні.

Тож пропоную трохи театральної критики від Іллі Разумейка:

1. Відгук на GAIA-24 Opera aperta Сергія Васильєва.
2. Відгук на виставу «Оргія Кіборгів» театру Нафта у Києві
3. Пропоновані правила для критиків, щоб не образити тендітних артистів/ок

Запрошуємо на лекцію про те, як перформативність і постдрама відкрили нові можливості для явища театру.
⠀
Через ідеї Еріки Фішер-Ліхте та Ганса-Тіса Леманна дослідимо, як змінився театр у Європі.
А головне, дослідимо, як ці зміни виражаються (чи ні?) в українському театральному ландшафті.
⠀
Це лекція про можливості — і сміливість їх використати.
Про мистецтво, що шукає шпаринки в навній реальності, аби створити нові світи.
⠀
📅 29 квітня, вівторок
🕕 18:00–20:00
📍 Sense Hub, Ярославів Вал, 7
вартість: 350 грн / 180 грн для студент_ок

лекторка: Юля Ліннік — акторка, театрознавиця, співкураторка “Тіньової”

Скористаюсь гайпом навколо серіалу Юнацтво, щоб розказати про естонський фільм Клас (2007) режисера Ільмара Рааґа, про булінг у школі та розстріл однокласників. Дізнатись про культуру країн Балтії буде корисно, бо я дуже мало знаю звідти, хіба що Арво Пярта та джерела натхнення Харківської школи фотографії.

Дія відбувається в Естонії, хоча заснована на подіях у США, тому там стрілянина.

Юнацтво про Великобританію, тож нам ножові. Ножове насильство у Британії поширене настільки, що це вже стало мемами, там навіть ходять кухонні ножі збирають, щоб менше різали один одного.

Так от, фільм Клас дуже реалістично зображає той рівень булінгу, на який здатні тільки підлітки — тупе, невмотивоване, жорстоке і безупинне знущання.

У "Трипільській трагедії" знімався молодий Сергій Корольов